2005
08.12

Милі кошенята…

Заходжу в кімнату. До мене підбігають кілька кошенят. Маленьких, гарних кошенят, якими не можна не милуватися, і яких не можна не любити. Вони починають лащитися до мене, тертись об ноги, видиратися на руки. Кожного разу, коли якесь з цих милих створінь отримує задоволення, воно випускає кігтики, які боляче врізаються в шкіру. Чим більше вони лащаться, тим сильніше впиваються їхні пазурі в моє тіло, і чим глибше вони запускають в мене свої кігті, тим більше задоволення отримують…

І ось я лежу на підлозі, стікаю кров’ю, а четверо кошенят роздирають мою шкіру на тоненькі смужечки, все більше вигинаючи спинки і муркотячи від неймовірного задоволення – бажання крові.


4 коментарі

Add Your Comment
  1. Бррррррр…
    кошмари якісь.

  2. Насправді, це не найстрашніший мій сон.
    Але якщо врахувати, що я панічно боюся котів…

  3. Не дарма ж ти мишенятком назвалась!

  4. Не зню як таке може взагалі наснитись. Наче, з книжок Кінга

*