луцьк неформатний

Заходжу в кімнату. До мене підбігають кілька кошенят. Маленьких, гарних кошенят, якими не можна не милуватися, і яких не можна не любити. Вони починають лащитися до мене, тертись об ноги, видиратися на руки. Кожного разу, коли якесь з цих милих створінь отримує задоволення, воно випускає кігтики, які боляче врізаються в шкіру. Чим більше вони лащаться, тим сильніше впиваються їхні пазурі в моє тіло, і чим глибше вони запускають в мене свої кігті, тим більше задоволення отримують…

І ось я лежу на підлозі, стікаю кров’ю, а четверо кошенят роздирають мою шкіру на тоненькі смужечки, все більше вигинаючи спинки і муркотячи від неймовірного задоволення – бажання крові.