2006
05.25

Проект “Луцьк неформатний” розпочинає роботу над однією зі своїх ідей: “Тусовки міста”. Оскільки ми не можемо точно знати, чим живе кожна тусовка, ми вірішили просто взяти якомога ширше інтерв’ю в людей, які відносять себе до кожної з тусовок. Ось що з цього вийшло:

Дійові особи: Руслана (турист), далі (Р.), Сергій Григоренко (турист), далі (С.) – представники туристичного клубу “Ми” і два кореспондента “Луцька неформатного”, назвемо їх умовно Кор. 1 і Кор.2.

Атмосфера камерна, (С.) читає пізнавальну газетку, тому поки беремо інтерв’ю в (Р.):
Руслана
(Кор. 1) – Отже, перше питання: от ви туристи, так? Хто це взагалі такі? Ти відносиш себе до тусовки туристів, чи там клану, групи… Чому ти турист?

(Р.) – Чому я турист? Тому що мені не подобається сидіти вдома, в мене багато сил і енергії… Для того, щоб її використати, я і ходжу в туристичні походи. Мені це подобається, подобаються гори, процес, враження, які там отримую, емоції… Можливо там ближче спілкування з вищими силами…

(Кор.1) – Чим відрізняється турист від не туриста? Ось є, наприклад, будь-яка людина і він каже: “Я турист, я от їздив в Гаразджу”

(Р.) – Ну по закону України турист – це людина, яка перебуває поза межами своєї домівки більше, ніж 24 години, тому по закону сюди підходить майже кожен. Але в неформальному плані турист – це той, хто отримує враження від побаченого, почутого, і, звичайно, від тяжкого рюкзака, тобто турист і рюкзак – це невід’ємні речі. А от ті, що просто їздять понад 24 години по різних містах, це, на мою думку екскурсанти. А турист повинен пройти з рюкзаком хоча б мінімум 3 дні.

(Кор.2) – Чи погоджуєшся ти з тезою, що турист не має постійного будинку, тому що його нічого не прив’язує?

(Р.) – Ну чому, в нього є своє постійне місце проживання, куди він вертається…

(Кор.2) – Тобто з тезою, що турист “носіт всьо с собой” ти не погоджуєшся?

(Р.) – Ну, звичайно що ні.

(Кор.2) – Опиши людину, яка ніколи не стане туристом.

(Р.) – Це людина, яку взагалі нічого не цікавить, їй все одно, чи він в Луцьку, чи на роботі… І розворушити внутрішній баланс цієї людини неможливо… Можливо він і хоче, але йому лінь, в облом. Тому він ніколи не піде в похід.

(Кор.2) – Про що говорять туристи коли збираються більше, ніж двох, поза межами своєї тусовки? Тобто уточню: про що будуть говорить два абсолютно незнайомих туриста?

(Р.) – Вони можуть про що хочеш говорити, але все одно вони вийдуть на тему туризму, по любому. Про враження, про походи, про ситуації, які бувають в походах.

(Кор.1) – От ти зустрілася з людиною, наприклад, з Росії, про яку ти знаєш, що це стопудово турист. Про що ти будеш говорити?

(Р.) – Ну спочатку я поговорю, про “жизнь”, про любов, а потім про туризм :) (голос за кадром: “а туризм – це і є “жизнь і любов” :) )

(Кор.1) – Ну ти ж не будеш казати: “Розкажи мені про туризм” (це я тільки так тебе можу спитати :) ), ти кажеш що?

(В цей момент один з кореспондентів згадує, що він теж трішки турист і сам відповідає на питання :) )

(Кор.2) – Можна я! Коли зустрічаються два туриста, в них точка дотику буде така: коли один розказує про похід, другий “мислєнно” переживає його враження. Тобто він розказує: “я вийшов на гору і побачив те, те, те..”, а цей турист, який другий, він може собі це уявити, чьотко і ясно і переживає разом з ним такі ж емоції. Тобто коли вони вдвох описують різні ситуації, то вони знаходять певну точку стику, ну ти поняв?

(Кор. 1) – Ну ясно, я поняв, тепер я буду питати вас двох :)

(Кор.2) – От, наприклад, до нас приїжджала туристка, яка їздила в Карелію, вона розказувала про свої враження, як вони там рибу ловили, то-сьо і ми це все заворожено слухали. Чому ми слухали? Бо ми переживали ті ж емоції, які вона пережила в Карелії, ми думали: блін, це ж класно, куча риби, абсолютна дічь, отрив від всього! Ми тіпа вже хочемо вже туди їхати…

(Кор.1) – Твоє найбільше враження, як представника тусовки? Нє, не так: “твій найбільший кайф як туриста?” Тільки один момент, ну хай два.

(Р.) – Мабуть, коли я перший раз на першому курсі пішла в Карпати. Це був категорійний похід на 6 днів протяжністю 120 км , тобто кожен днів по 20 км ми йшли по горам з рюкзаками.

(Кор.1) (звертаючись до Кор.2) – А твоє найбільше враження?

(Кор. 2) – Ну (задумався)…. Коли я ходив в Кримські гори і 10 днів був відірваний від цивілізації. Я жив окремим життям, де був Я і вот Я. Все своє носив з собою і мене не тягнуло додому.

(Кор.1) – Коли ти відчула себе елементом клану туристів?

(Р.) – В студентські роки. Був такий час, коли ти хотів піти в похід, але нема з ким. Ми ходили в туристичний гурток і розширили своє коло знайомств, створили таку тусовку…

(Кор.2) – В мене ще такого моменту не було, я неповноцінний турист…

(Кор.1) – Скільки взагалі є в Луцьку туристів і де їх можна знайти?

(Р.) – Ну є такі молодіжні туристичні клуби, в Луцьку їх є десь 4 чи 5. Я думаю, що з 200 тис. населення є десь зо дві тисячі…

(Кор.1) – Дійсно дві тисячі?!

(Р.) – Так, просто вони один про одного не знають, багато хто з них сам по собі…

(Кор.1) – Що треба зробити, щоб стати туристом?

(Р.) – Перш за все треба мати бажання..

(Кор1) – Ну, бажання має дуже багато людей..

(Р.) – Треба спробувати, пройтися в поході, для цього треба мати перш за все здоров’я, мати силу волі, гроші…

(Кор.1) – Добре, сидиш ти вдома, біля тебе лежить купа грошей, бачиш по телевізору Карпати, от що ти робиш, щоб стати туристом? По порядку

(Р.) – Я шукаю цих людей…

(Кор.1) – Де? От коли нічого не знаєш, куди йти щоб їх знайти?

(Р.) – Я б пішла в будь-яку державну структуру, мені б сказали, що є відділ неформальних громадських організацій, я б передзвонила до них, спитала знайомих, друзів.

(Кор.2) – Я б по оголошенню йшов. Я от сам прийшов по оголошенню, ми поїхали в Карпати, оголошення прочитав в газеті, до того ніколи не їздив…

(Кор.1) – Останнє питання як туриста: яка твоя “суперсногшибатєльна” мрія як представника цієї тусовки?

(Р.) – Я хочу пройти “тройку” пішохідну, “четвірку”, “п’ятірку”, не в межах України, а по Саяну, Паміру, Алтаю…

(Кор.2) – А я би це не сказав, тому я не справжній турист…

(Кор.1) – Що таке “неформат” в твоєму розумінні? От дивись, ми робимо сайт “Луцьк неформатний”, як ти думаєш, що це таке?

(Р.) – Не таке, як звично, нестандартне. Не те, що: “прийшов з роботи, повечеряв…” Неформат – це трошки інше…

(Кор.1) – Що б ти хотіла побачити на сайті?

(Р.) – Я б хотіла, щоб наш туристичний клуб поповнився новими членами, новими ідеями, я хотіла б мати можливість знайти таких людей, щоб там були оголошення, хто кого шукає для поїздок…

(Кор.1) – От ми робимо сайт, але ми ж не розбираємося в справах туристів. Як думаєш, ці туристи могли б самі про себе писати.

(Р.) – Думаю так, могли б….

Сергій
(в цей момент (С.) закінчує читати газету)

(Кор.1) – Увага, Сергій Григоренко, культовий турист Луцька! Ми беремо в тебе інтерв’ю як в представника тусовки. Ти належиш до туристів. Хто такий турист?

(С.) – Турист – це в першу чергу мандрівник, людина, яка хоче побачити те, що вона досі не бачила.

(Кор.2) – А що тебе заставляє іти? Ти ж можеш картинки побачити, прочитати…

(С.) – Відчути це особисто. В мене бувають подорожі, коли я йду сам або з маленькою групою людей і я хочу, щоб те, що побачив я, побачили інші. Але я розумію, що картинки – це зовсім не те… Хоча моє захоплення якраз почалося з картинок і книжок, але це треба відчути, побачити особисто, понюхати :)

(Кор.1) – Чим відрізняється “турист” від “не туриста”?

(С.) – Складне питання, бо є різні “не туристи”. Перш за все, мабуть, турист відрізняється мобільністю, жагою пізнання, авантюрністю, я б сказав, кожен турист в якісь мірі авантюрист.

(Кор.2) – Чи вважаєш ти що якщо показати якісь фотографії, дати почитати максимально інформацію, то турист йокне і побіжить туди, а “не турист” просто подивиться і ляже спати? Ти вважаєш, що по цьому можна визначити туриста?

(С.) – Ну, це один з показників. Турист мусить обов’язково туди залізти, пірнути, стрибнути…

(Кор.1) – Хто ніколи не стане туристом?

(С.) – .(задумується) ….. Людина, яка лінива. Туризм передбачає боротьбу з лінню, з прив’язаністю до комфорту. Людина, яка прив’язана до цивілізації дуже сильно, туристом не буде.

(Кор.1) – Твій перший крок від не туриста до туриста?

(С.) – Перший крок, як не дивно, це через книжки. Я читав про цих людей, хотів пережити те, що пережили вони, побачити те, що побачили вони. Я переходив від глобального до локального, тобто спочатку читав про супермандрівників: Марко Поло, Колумб, потім зрозумів, що поки що на той рівень не вийду, перейшов на Європу, потім на Україну і на Волинь. Читав книжки по волинський ліс. Я зрозумів: “чому б не поїхати? (це ще було в школі) це ж близько, реально. Я не можу поїхати там в Америку, в джунглі, ще кудись, а на Волинь реально”. Тому я начитався книжок з Волині, вичислив пару місць і почав з Воротніва, це був ліс недалеко від Луцька. Там я вперше побачив зайця – дику тварину!

(Кор.1) – А скільки років тоді тобі було?

(С.) – Це було ….. в восьмому класі

(Кор.1) – Я уявляю твій шок! :)

(С.) – Це був контакт з живою природою, що мене вразило

(Кор.1) – Коли ти себе відчув туристом?

(С.) – Мабуть в університеті, коли я вчився, там почав ходити до Петра Михайловича Ткача і він ввів нас в основи туризму: що таке похід, туристична група…

(Кор.1) – А немає якогось конкретного факту, коли ти бац! і відчув: “Слухай! Тепер я турист!”

(С.) – Ні, це процес тривав в часі і такого миттєвого озарення не було

(Кор.1) – Найбільше враження як туриста?

(С.) – 170-кілометровий похід через все Закарпаття, стартували ми якраз з Ткачом, це другий курс університету. Це мав бути похід першої категорії, 120 км . по стежках, а вийшов 170 км . по бурелому, причому Ткач сказав, що місцями це були елементи Кавказу і 3-4 категорії. Ми йшли 6 днів по снігу, це кінець березня-початок квітня, суперзамучені, на межі, це дійсно враження!

(Кор.1) – О, щойно придумав питання! Гуру. Хто для тебе гуру в туризмі, чоловік, який є супертуристом?

(С.) – Гуру в туризмі? Це, мабуть, Горобець, найстаріший турист в Волинській області, який перший майстер спорту по туризму на Волині, йому 70 років, а він зберігає прекрасну форму, пішов на Кавказ, в Росію – на Урал. Думаю, що не тільки я, всі туристи Волині вважають його гуру.

(Кор.1) – Твоя мрія як туриста?

(С.) – Принаймні піднятись на Ельбрус… До Джомолунгми треба, кажуть люди, 10 років готуватись…

(Кор.1) – Що треба, щоб стати туристом?

(С.) – Принаймні треба мати мінімальне бажання пізнання світу. Якщо людину, яка має це бажання, затягнути якимось чином похід, то це бажання має посилитись.

(Кор.1) – Це стратегічно. А тепер тактично, по крокам?

(С.) – Просто треба поїхати в похід, приєднатися до тих, хто вже ходить. Як правило, самому важко, починають ходити з досвідченими, потім виростають, самі починають…

(Кор.1) – До кого йти?

(С.) – До туристичних організацій. Але це формально. В кожній організації, підприємстві є людина, яка має мінімальне уявлення про туризм – почати з нього.

(Кор.1) – От ми тобі сказали “Луцьк неформатний”. Неформат – що це таке взагалі?

(С.) – Це те, що вибивається з загальної якоїсь догми, канви, альтернативна думка. Це можливо і протилежне тому, що думає і бажає більшість.

(Кор.1) – Що має бути на сайті, як для туриста?

(С.) – Можна зробити конкурс фотографій, наприклад, найприкольніше фото з походу, чи найтрагічніше… По друге, можна дійсно зробити інтерв’ю з гурами туризму, думаю, це було б цікаво… В того ж Толстіхіна

(Кор.1) – Ось ми взяли інтерв’ю як в туриста в тебе. Назви людину, в якої б ми насправді мали б брати це інтерв’ю?

(С.) – Я думаю, що це Горобець.


Прокоментуй!

Add Your Comment
  1. Горобець дійсно Гуру в туризмі. цікаво було б прочитати інтерв’ю з ним.

  2. Пропоную допомогу в організації та проведенні виставок різнопланових колекцій ( в основному нетрадиційних). (8050) 713-8816 Анатолій.

  3. Читаю з цікаваістю. Декого знаю особисто із сьогоднішніх і минулих туристів . Сама подорожую Останніми роками Полярний Урал (7 років) Збираю слоненят ( більше 100)тому можу долучитися до тусовки ” рожевих” . Всім привіт

  4. Читаю з цікаваістю. Декого знаю особисто із сьогоднішніх і минулих туристів . Сама подорожую Останніми роками Полярний Урал (7 років) Збираю слоненят ( більше 100)тому можу долучитися до тусовки ” рожевих” . Всім привіт

*