2006
06.08

Луцьк. Замок Любарта. Неділя. Кореспонденти «Луцька неформатного» вирішили взяти інтерв’ю в представників тусовки рицарів. Зайшовши в замок, одразу бачимо двох людей в обладунках і шоломах, які активно б’ються між собою. Підходимо до них і в процесі спілкування виясняємо, що їх звати Андрій і Міша. Під час перекуру між тренуваннями напрягаємо їх своїми питаннями:

– Хто такі рицарі і чому ви вважаєте, що ви рицарі?

- (А) Я так в принципі, не вважаю. Наша тусовка поділяється так: є йомен – це простий воїн, той хто вперше приходить в замок, записується в організацію, йоменами також вважаються арбалетники і лучники., потім йде паж, потім зброєносець, а потім вже рицар. В Україні є такий чоловік, Боромир, він робив обладунки для фільмів. Він сам з Києва і вважається одним з перших рицарів. Кожен дуже гордиться, якщо він посвятить в рицарі: «Мене сам Боромир посвятив!». Посвячення в рицарів може пройти людина, яка відповідає певним вимогам. Можуть посвятити за бої, а можуть за духовний стан. А як ми відрізняємося? От є толкієністи, які йдуть по «Володарю кілець», вони хіпани. А ми не хіпани, ми реконструктори.

- А якщо, наприклад, є чоловік, який склепав собі меча, чим він від вас відрізняється?

- (А) Реконструктори вибирають певний час, століття. В мене є знайомі клуби, в яких обладунки відрізняються в два роки! Вони настільки точно реконструюють!

- Є така людина, яка ніколи не стане рицарем? От ти дивишся на людину і кажеш: «Він ніколи не стане рицарем, тому що він…»

- (А) Трепло.

- (М) От той же мужик, якщо він вже спромігся зробити обладунок, досягнув певного рівня історичності, то він може вважатися рицарем. Є ж воїни без клуба, які виступають на турнірах.

- Тобто, якщо він зробить не історичний обладунок, він не рицар?

- (А)Це хіпан, як ті самі толкієністи.

- Чого ніколи не зробить рицар?

- (А)Не вдарить в спину.

- Момент істини для вашої тусовки?

- (А) Для нас вершина – це мати обладунок, який би підходив по всіх параметрах, і стати рицарем. А коли стаєш рицарем, в тебе вже інша мета – виховати наступника. Також, поєдинок – це велике заохочення, це такий адреналін виходить!

- Я ви стали рицарями, коли ви вперше відчули, що вам це цікаво, що ви хочете цим займатись?

- (А) Я вперше відчув в років девять. Мене брат привів на перший турнір.

- (М) Я прийшов на «Меч Луцького замку-2», під кінець підійшов до директора клуба «Святий Грааль», сказав: «Я хочу займатися цим», мені сподобалось.

- (А) А як я сюди потрапив? Сидів вдома, передивлявся фотографії старшого брата, а він займався цим років сім, потім трохи закинув. І думаю: «А не поїхати б мені, записатися до Сільвера?». А його я дуже добре знав, скільки раз він в мене після турнірів ночував.

-(М) Реконструкція – це для когось образ життя, а для мене це хобі. Можна вишивати хрестиком, а можна махати мечами.

- Коли ти вперше відчув, що ти рицар?

- (А) Я і зараз не відчуваю, що рицар. Я не рицар, я йомен, воїн. Воїном я себе відчув, коли стали приходити і питати: «Малий, ти будеш воювати? Якщо в тебе чогось нема, ми тобі дамо». Відчув, що вже якась повага є до мене.

- Чи може бути рицар без боїв?

- (А) Я особисто такої людини не знаю. Це дійсно, як турист без походів. Якщо ти не бився, ти не відчуваєш того всього адреналіну. От прийшов якось один знайомий, взявся двома руками за голову, каже: «Блін, а вони ж б’ються по справжньому!». А я сиджу, попиваю з рога вино, і думаю: «Блін, а ми дійсно по справжньому б’ємося! Це ж напевно боляче!» :)

- Яке ваше найбільше враження як рицаря?

- (А) Цього року я виступив на турнірі, проти мене поставили людину, яка займається цим п’ять років. Перед тим бугурт (груповий бій. Прим. кор.) був, мене там «покромсали», як має бути, що я аж свідомість втратив. Другий бій був на ристалищі, я виграв 8:5, а Капітан тоді судив (як я ще був в «Хелмі»). І я підхожу до нього, спираюсь, кажу: «Вова, кажи рахунок, я більше не можу, мені по барабану». Я зрадів сильно, вони, щоб я не вважав себе сильно гордим, поставили мене з абсолютним чемпіоном України, Стюном з Одеси і я там отримав добрих «пілюлєй». І найбільше мені сподобалося, коли сказали: «Виграв хлопець з Луцька!». Одразу втома зникає: «А-а! Я йому дав, я щось можу!» :)

- Найбільша невдача?

- (А) Це коли я у Львові цього року на турнірі викликав чемпіона на бій. Я тоді тільки латницю купив, і вона в мене зажалась, я не міг руку підняти і міг вдарити його тільки в бік. Всі сміялись і я тоді був злий.

Ця дивовижна споруда на території замку – майбутній туалет. Як розповіли нам рицарі, за чутками його вартість складає 300 тис.грн.

- (М) Минулої зими ми влаштували бугурт. На мені був чужий обладунок, пом’яли дуже сильно, поламали, що могли, руку розбили….

- (А) Якщо боїшся – то по любому щось собі поламаєш, а коли не боїшся, то прикольно. Правда, з дівчиною бився, вона взагалі нетямуща, то туди попаде, то сюди (показує на різні місця на тілі (Прим. кор.)).

- Але в вас нема ніякого комплексу щодо дівчат, вони ніяк не відрізняються?

- (А) Та ні, якщо ти прийшов займатися, то будеш займатися з усіма на рівні. От, наприклад, дівчина виграла турнір. Правда, вона приїхала з двома хлопцями, один сказав: «А я з нею битися не буду, вона виграла!». Виходить Стюн з нею, ну він їй піддавався, дівчина нормально викладалась, вони побилися і підходять до Капітана, той каже: «Ну, хто виграв?». А цей, Женя, Стюн, абсолютний чемпіон, каже: «Хай вона говорить». І вона сказала: «Ну, я виграла!» :)

- А є якісь місця, де ви постійно збираєтесь, якісь замки?

- (А) Це дивлячись, який організатор і де дозволять. В основному всі клуби збираються на турнірах. Білоруси, з Молдови приїжджають… А потім в «Майдані» напиваються :)

- Що б ти ніколи не хотів робити, як рицар? Що тобі не подобається? Антикайф.

- (А) Я не хотів би за Януковича їздити на гастролі :) Пропонували. А як рицар я не люблю чистити залізо. А ще не люблю кольчуги плести.

- (М) Не люблю чистити чуже залізо. Чому я досі не зброєносець.

- Скільки представників вашої тусовки є в Луцьку?

- Близько 50.

- Де вас можна знайти, крім замку Любарта?

- Часом зависаємо біля санепідемстанції на Радянській, в центрі, біля фонтанів, бєсєдка. Але в основному тут.

Зліва направо: Міша, Сільвер, Андрій

- Що взагалі потрібно, щоб стати рицарем?

- Мати наполегливість, мету.

- А по кроках що треба зробити, щоб потрапити до вас?

- В нас такі вимоги: відвідування, сплата клубних внесків і випробувальний термін, по статуту три місяці. За два місяці ти маєш мати стьогані ноги і «стьогу». Потім ти маєш мати або кольчугу, або бригант, бригантину. А найкраще про це Сільвера спитайте.

- Найбільша мрія?

- (А) Стати рицарем.

- (М) Я хочу виграти турнір «Меч Луцького замку-4». Це найзаповітніша мрія.

- В кого насправді варто було б нам взяти це інтерв’ю?

- (А) В Сільвера. Він же сер Галахад.

- Чи є щось таке, щоб ви ніколи не сказали офіційній пресі, що стосується рицарів?

- Є таке повір’я, що рицарі – гоміки. Це зовсім не так.

В цьому місці біля нас проходить Сільвер ще з одним рицарем. Кореспондентів передоручають йому :) Він запрошує нас зайти до себе в вежу замку: «Зараз ми купим сигарет, і там вже сядем, поговоримо, пригостимо вас винцем» :) По ходу дізнаємося, що в Луцьку є три основних клуби: «Святий Грааль» (на верхньому поверсі вежі), «Хелм» (посередині), «Соколина вежа» (внизу вежі) та «Тевтонський орден», який відділився від «Хелма». В кожному клубі є по одній хорошій людині: в «Хелмі» – Капітан, Вова, в «Святому Граалі» – Сільвер, а в «Соколиній вежі» – Фашист, він же Льоша. Також дізнаємося, що в Луцьку не дуже люблять львівський клуб з-за того, що він трохи зазнався. Вони мають хорошого спонсора, гроші, тому і виграють. В них є речі, які мають дуже велику вартість, які прості хлопці не мають можливість точно реконструювати….


Прокоментуй!

Add Your Comment
  1. Из всего текста и так ясно что Миша спортсмен а не реконструктор. А Андрей так вообюще марсианин.
    По ихнему доспеху видно – НЕИСТОРИЧНО!
    Как они могут назівать себя реконструкторами? Понять просто не могу.
    Сдесь можна писать еще очень много правды…
    Жуткой для Луцких “рыцарей” правды….

  2. Але ж не всі “марсопіхота”!!!! є ще в Луцьку нормальні реконструктори!!!

  3. Да ладно вам вот прочитал статейку так у меня создалось устойчивое впечатление ,что помимо того что мальчики те ещё”рыцари” так и кореспондент очень мало понимает в том о чем пишет!!!Если уж ваяешь то потрудись выучить матчасть!!(извините за ошибки)

  4. А смисл вчити “матчасть”? Просто прийшли до “рицарів” і поговорили з ними. Це неформат, а не елітне журналістське видання. Все одно поки що ніхто краще не написав :)

  5. Уважаемый Дима, марсопехота конечно не все, но простых космо пехотинцев, и товарещей, которые витают в верхних слоях атмосферы, мы тоже не любим)))))
    Уважаемый РиКаНсТрУкТоР , примите одну поправку: Миша не спортсмен, а спартсмен.
    Тут так славно описывались герои РО, и прочие храбрые люди Луцка…вот только один вопросик: а че ж Вы про наших то героев забыли?, хотя прошу прощения…понимаю. Вы просто не смогли выбрать из нашего числа более достойного…а может Вы просто и в лицо то нас не видели?
    P.S. Гдето я этого РиКаНсТрУкТоРа уже видел…

  6. “- Найбіль�?а мрія?
    - (А) Стати рицарем.”
    ….
    “- Є така людина, яка ніколи не стане рицарем? От ти диви�?ся на людину і каже�?: Він ніколи не стане рицарем, тому що він…
    - (А) Трепло.”

    ТОДІ ТОБІ, ШАНОВНИЙ (А) НИМ ТОЧНО НІКОЛИ В ЖИТТІ НЕ СТАТИ ГГГ

  7. Послушайте уважаемая, а что это Вам Святой Грааль сделал? Не не подумайте что я их защищаю, но интересно ж…

  8. Ziegfried, абсолютно нічого. як організація. :)
    а інше Ви, шановний, прекрасно знаєте самі.

  9. Ой , таки не кажите…

  10. Ну собственно все как всегда… почему не написать про нормальные Луцкие клубы есть ведь такие.
    Рыцари блин. Я кстате наполеон – приятно познакомится.

  11. Луцк неформатный продолжает радовать и поднимать настроение:))) Впрочем не в первый раз:)))
    А вопше. интервью причмокивает:)
    “В них є речі, які мають дуже велику вартість, які прості хлопці не мають можливість точно реконструювати….” Это вобще в мем:))))

  12. “От є толкієністи, які йдуть по «Володарю кілець», вони хіпани. А ми не хіпани, ми реконструктори.”

    “В мене є знайомі клуби, в яких обладунки відрізняються в два роки! ”
    Нет ну пять ,убьют же шельмы аригинаьным юмором:))) “Островржавого генерала” напоминает, киношку:))))

  13. Што не цитата то шидевр в мемориз стопудов:)))))))))))

  14. ///////акож дізнаємося, що в Луцьку не дуже люблять львівський клуб з-за того, що він трохи зазнався. Вони мають хоро�?ого спонсора, гро�?і, тому і виграють. В них є речі, які мають дуже велику вартість, які прості хлопці не мають можливість точно реконструювати….//////
    Читал много думал потом долго плакал:)))))))
    Вывод идите работать грязные животные:))))))

  15. Мечтайте дальше, Рытсори, блин

  16. все как бы неплохо а они ж алкоголики таки особино сир сливер я ж не зря говорю я знаю

  17. Я рицар! І горрджусь цим! Не належу ні доякого клубу, але ми з друзями дуже захоплюємось середньовіччям!
    ми:
    - Разан Левове Серце
    - Їгрес Чорний Рицар
    - Амор Східний Воїн

*