2006
08.27

Озеро на даху

Я вибігаю на дах будинку(!), а там гористо-кам’яниста місцевість: величезні брукові каменюки, середній розмір яких сягає мого зросту. Я легенько перестрибую з камінця на камінець, і раптом падаю назад. А позаду мене неймовірне озеро: в діаметрі близько двох метрів з кришталево чистою крижаною водою і настільки глибоке, що здається чорним. Я миттєво занурююсь в це бездонне крижане озеро, відчуваю як тіло терпне від холоду, відчуваю як опускаюся усе нижче. Ось уже наді мною непроглядна синя товща води. Але так само раптово мене міцно хапають за руку і одним різким рухом витягають назовні. Звідки не візьмися купа людей, усі бігають, метушаться, бояться, щоб я не застудилась. Та коли нарешті знаходять ковдру, аби мене закутати, виявляється, що я абсолютно суха, ніби нічого і не трапилось.


Прокоментуй!

Add Your Comment
*