2006
12.16

P1010007.jpgПоки Вікторія позувала перед фотокамерою, я проводив роз’яснювальну бесіду з явними ознаками неприхованої реклами і піару про один дуже відомий сайт.
Коли Віка налаштувалася на інтерв’ю було помітно, що їй не часто доводилося бути у цій ролі.

P1010001.jpg  P1010004.jpgP1010005.jpg       

P1010006.jpg

P1010007.jpg

P1010008.jpg

P1010009.jpg

P1010010.jpg

P1010011.jpg

P1010014.jpg

P1010015.jpg

P1010016.jpg

P1010017.jpg

P1010020.jpg

P1010021.jpg

P1010022.jpgP1010023.jpg

Хто такі журналісти?
(Вона задумалася)… Ти може вимкни поки (про диктофон)?…
…Я краще скажу, хто, на мою думку, може стати журналістом. Вважаю, що кожен. Більше того, незалежно, здобував він відповідну освіту, чи ні. Багато хто каже, що я не можу так написати, чи я не можу бути журналістом.
Чим відрізняється журналіст від не журналіста?
Думаю, це хибні думки. Насправді, все дуже легко, просто треба написати так, як би ти розказав другу. Будь що – репортаж, замітку, чи переказав розмову. Тільки тим, що один вже публічно висловлює свої думки. А не журналіст не висловлює, не вміє ще висловлювати, не переконався, що вміє це робити! Так що головне – зосередити свої думки.
Можна сказати, що журналіст – це той, хто висловлює свої думки про щось іншим?
Ну, це не зовсім правильно, просто потрібно розповісти про щось, що ти побачив, але не давати своєї позиції, не осуджувати і не вказувати, що ось це правильно, а ось це – ні.
Після того, що ти сказала, хто ж такий журналіст?
Журналіст – це слуга народу. Журналіст працює для людей, він бачить те, що було б цікаво побачити іншим і розповідає про це. 
Хто ніколи, на твою думку, не стане журналістом, в силу тих чи інших якостей?
Як я вже сказала – журналістом може стати кожен… Хоча, думаю, справжнім не стане людина з низьким інтелектуальним рівнем: її просто буде нецікаво читати. І якщо навіть спочатку її матеріали виходитимуть друком, то надалі редактору стане зрозуміло, що це Як я вже сказала – журналістом може стати кожен… Хоча, думаю, справжнім не стане людина з низьким інтелектуальним рівнем: її просто буде нецікаво читати. І якщо навіть спочатку її матеріали виходитимуть друком, то надалі редактору стане зрозуміло, що це тільки собі у збиток. Та інколи, якщо дати людині шанс і підтримати її – можна отримати чудовий результат.
Що для тебе є моментом істини, заради чого ти існуєш як журналіст?
Для мене – це спілкування з цікавими людьми. Його просто неможливо з чимось порівняти! Адже є дуже різні люди: цікаві, відомі, успішні… За кожним з них – величезний досвід.
Для когось момент істини – це момент реалізації особистості. В цьому контексті, що є цим моментом? Моментом, який приносить задоволення, кайф?
Мабуть, це коли статтю друкує видання, яке ти вважаєш авторитетним, до рівня якого ти прагнеш. От наприклад, в Азербайджані спортивне видання надрукувало мою статтю про їхнього футболіста. Це вже був рівень республіканського масштабу для мене! Свій кайф був у тому, коли на сайті ФК Волинь довгий час вивішували мої матеріали. Статті в “Експресі” – свій кайф. Але найбільший – все-таки спілкування з людьми. Особливо, якщо людина цікава і неординарна. Хто перший мені спадає на думку – це Пелих і Чичеріна. Пелих так спілкується, ніби ми друзі років сто, розповідає про все, що питаєш. А Чичеріна мене вразила тим, що легко іде на контакт, не уникає питань і сама прагне відповісти на всі, які підготувала для неї. Дуже не сподобався Кузьма. Після нашої зустрічі я просто його не сприймаю. Але цим не засмучуюсь, тому що знаю – це людина, якій хтось або подобається, або не подобається. І він відповідно себе поводить. Я стала тією, яка, швидше всього, не сподобалась. І це нормально. Ще про Реброва можу сказати – суперський! Козловський – нормальний…(посміхається).
Який в тебе був перший крок на шляху до журналістики?
Молодіжна газета “Перерва” (ред. Молодіжна газета міста на час виходу статті не існує). Це славнозвісна газета, з якої починало моє покоління журналістів, тобто журналісти мого віку. І є в нас (в Луцьку, ред.) Володимир Камінський. Це суто йому я завдячую тим, що стала журналістом. Насправді, хотіла бути перекладачем, але він наполіг на журналістиці, та й обставини так склалися… Тож мій початок – «Перерва”. Пам’ятаю, тоді займалася організацією фан-клубу гурту “Танок на майдані Конго”. Прийшла в редакцію газети і попросила розмістити оголошення про збори клубу. А Камінський запропонував написати про те, як все пройшло. Я дуже старалася і переживала, бо це ж була моя перша стаття. Але все вдалося. І далі пішло-поїхало…
Коли ти відчула себе справжнім журналістом?
Якщо говорити про те, коли я це внутрішньо відчула, то було це недавно, а саме – коли мені вдалося взяти ексклюзивне інтерв’ю у Реброва. Ця зустріч була для мене своєрідною планкою, до якої я тягнулася. Коли дотягнулася, відчула себе справжнім потужним журналістом. Зізнаюся, я навіть відчула і зрозуміла, що немає такої людини в Україні, з якою я не змогла б зустрітися. Коли вийшов мій матеріал в журналі “CITY LiFE”, я зрозуміла, що маю гарні шанси і потенціал, щоб стати модним журналістом. Тепер, коли я в “Експресі”, я зрозуміла, що я тепер журналіст «інформативного» рівня – «газетний»…
Що, на твій погляд, потрібно зробити стратегічно і тактично, щоб стати журналістом?
Якщо вдатися до конкретики, то молодому журналісту я порадила б спершу спробувати надрукувати свої матеріали в газеті “Ініціатива” (ред. молодіжна газета міста). Хоча, найперше – потрібно щось написати. Потім свої твори показати молодим журналістам, бо старші можуть відразу розкритикувати. В “Ініціативі” ж скажуть чи надрукують, чи ні, і порадять в якому напрямку працювати. Далі потрібно робити своє, але прислухатися до їхньої думки.
Чи є у Вас своєрідний «Кодекс честі», тобто ті правила які ніколи не порушить справжній журналіст?
Справжній журналіст ніколи не підпише чужу статтю своїм прізвищем.
Найбільш пам’ятний момент в твоєму професійному житті?
Це момент, коли я відчула користь від своєї роботи. Я вже працювала в “Експресі” і в той день зробила дуже багато. Більше, ніж звичайно. Було дуже важко, але тоді я відчула справжнє задоволення від роботи. Тоді я подумала – о, я реалізовуюсь, круто!
Скільки в Луцьку є неформатних журналістів і де їх можна знайти? (Це запитання є стандартним, і трішки не підходить до даної тусовки – журналістів, але воно є обов’язковим у всіх інтерв’ю, тому ми його задали. Прим.ред.)
Журналістів багато і різного віку, але саме неформатних… Я знову повернуся до газети “Ініціатива”, їх можна зустріти там. Вони, звичайно, згодом розбрідаються по різних виданнях, щоб мати заробіток, але ми і досі збираємося інколи в редакції.
Можна вважати газету “Ініціатива” своєрідним осередком, де народжуються і формуються неформатні журналісти міста?
Я думаю, це було б занадто – так говорити. В тусовці “Ініціативи” немає певних правил. Але ти не маєш права виносити ідеї. А приходити туди чи ні – це твоя особиста справа. “Ініціатива” – то як поштовх: ми розвиваємося і намагаємося тягнути молодших за собою. От наприклад, мене інколи просять підказати когось з журналістів на роботу, я ж пораджу молодих колег, бо впевнена, що вони зможуть це зробити.
Хто для тебе є Гуру в журналістиці, людина на яку ти рівняєшся?
Володимир Камінський. Він хоч і не гуру, але людина, до думки якої я прислухаюся. Я завжди з ним радилася стосовно різних ідей чи рішень. А людини, на яку я рівнялася б, в мене немає. Я роблю те, що мені подобається, і те, що в мене виходить.
Яка твоя мрія, як журналіста?
Моя мрія, як журналіста, – працювати у Києві.
В кого, на твою думку, нам потрібно було б взяти інтерв’ю про журналістів?
В Леоніда Маркусика і Ольги Охримчук.
Що таке неформат в твоєму розумінні?
Неформат, я думаю, – це майбутнє, бо його творять молоді люди. І в майбутньому, коли вони будуть ближче до влади, чи будуть мати більше засобів, вони його будуть втілювати в життя.
Що повинно бути на неформатному сайті?
На неформаті повинно бути все про молодь і для неї. Коли я була в шкільному віці, мені такого не вистачало. І ще, на сайті повинні бути координати творців, бо я шукала, з ким би зв’язатися, і не знайшла.
Що ми в тебе не запитали, про що, на твій погляд, ми забули запитати?
Тепер я розумію, як відчувають себе люди, в яких я беру інтерв’ю. Можливо запитати про мій найкращий і найулюбленіший матеріал.
Який твій найкращий і найгірший матеріал?
Найкращий мій матеріал – це інтерв’ю з Ребровим. Є матеріали, які прочитали і забули, а є такі, які постійно згадують – це стаття яка називалася «Як обійтися без мобілки». А мій найгірший матеріал (задумалася), це той матеріал, за який мені дзвонять і скаржаться. Уточнювати не буду. А я все дуже близько сприймаю до серця.               

 

На цьому ми закінчуємо. Дякуємо, за інтерв’ю!

P1010025.jpg

(інтерв’ю брав Galochka) 

(інтерв’ю брав Galochka) 

(інтерв’ю брав Galochka)


33 коментарі

Add Your Comment
  1. Гадаю, ця стаття стане в пригоді молодим неформатним, і не тільки, журналістам.

  2. Я теж писав в “Ініціативу”..
    “Ініціативі” потрібні статті, але вона не хоче(або не може) розвивати “таланти”. Першу статтю яку я їм приніс вони відмовилися друкувати, сказали що вона занадто радикальна, певною мірою образлива для певної категорії читачів, сказали – “якщо ми її надрукуємо, різко зменшиться кількість читачів”. Стаття була про гопників. Вони мені сказали переробити на менш радикальний манер. Я то і зробив, але вона стала зовсім куца, прийшлося переробляти повнястю, точніше писати нову із згадкою про гопників. Вони її надрукували, але все таки ПЕРЕРОБИЛИ трішки, замінили світлини(хоча, імхо, кращими були мої, більш влучні).
    Я писав, але жодних рекомендацій по написанню статей не отримував(може я їх добре писав, або ж я нездара і з мене ніхт путьвого не було б, тому вони не радили щось, не критикували, а просто редагували на свій манер, іноді БЕЗ РОЗУМІННЯ, ТОБТО ВОНИ КОНКРЕТНО НЕ ЗНАЛИ ЩО ТО ТАКЕ, АЛЕ РЕДАГУВАЛИ(стаття про стан велоруху в Луцьку)).
    Також вони не друкують НеФорматниго матеріалу.(а кому то цікаво?).

    ***
    До позитивів можна віднести:
    те що вони все таки щось із моєї незграбної писанини ВСЕ-ТАКИ ДРУКУВАЛИ!! Але знову таки із не завше влучними поправками!

    ***
    Уроки майстер-класу я отримував в одного випусника журфаку ЛГУ, з яким прознайомився за досить цікавих обставин, ДУЖЕ ЦІКАВИХ. Мені порадили занести першу статтю(про гопників) в “Ініціативу”, що я і зробив, АЛЕ.. не все так просто виявляється, як я думав.
    Газета є залежна, тому вона друкує те що потрібно її власникам. ((((

    ХТО МОЖЕ ДАТИ НАСТАНОВУ ПРО ТЕ ЯК ПИСАТИ СТАТТІ??

    P.S. Шкода, що Вікторія відмовилася вести Майстер-Клас з журналістики на UPfest’i. Причина мені відома, але вона досить банальна ////

    P.P.S.Чому людям потрібні гроші? Чому “за спасибі” мало хто що робить(наприклад пише на НЕформат)???

    P.P.P.S. Ото мене понесло! ОГО!!!

  3. Юрко, годі вже!!! Кидай ці безвідповідальні заяви! Розмовляла з тобою, думала, що ти зрозумієш, а ти починаєш розмірковувати пофігістично про те, чого не знаєш і навіть зеленого поняття не маєш. І, якого монаха, ти даєш знову статтю в Ініціативу, якщо тобі там так недорозвинули твій талант?!? Тим паче ще й те інтерв’ю, яке тобі по-дружньому (не рахуючи ВАСІ) радили якось поправити, а не писати й питати фігню повну.

  4. Віка, пробач, що все скотилося знову до Юрія Кеди, навіть у твоєму інтерв’ю:)

  5. Zozulka
    Інтерв’ю ти мала відредагувати, обіцяла мені ж! А тепер говориш..
    Не подпбається НЕ друкуйте, от і все!

  6. Zozulka
    1Та не злися ти так, що я взяв інтерв’ю, а ти ні. Наступного разу і ти візьмеш, на все свій час!
    2Говори конкретніше, якщо можна!
    3Припини оці безглузді теревені, а краще напиши статтю на найкращий сайт.
    4І не будь такою самовпевненою!!!!

  7. Цілком підтримую другу частину пункта 3 : “а краще напиши статтю на найкращий сайт”. Можеш заодно і висловити свою думку про рівень професійної і любительської журналістики в Луцьку. Дати тобі відповідні права для цього?

  8. Юрко, безглузді теревені ти якраз і розводиш. Інтерв’ю поредагувала Оля – почитаєш. Статті мої на цьому сайті є і будуть, не хвилюйся. Тебе ще тут і близько не було, коли Роман прийшов і сказав: “Ми створюєм сайт!! Маєш якісь статті??”Поспілкуйся з тією ж Олею стосовно моєї самовпевненості, якої НЕМАЄ абсолютно. Завжди хочу,як краще, але шкода, що ти цього не зрозумів.

    На додачу, якщо вже знову того Дереша згадав, його постать чи постать Карпи для мене не є показником у взятті інтерв’ю. Тобі вже казала, що їх мало читала, а тому й не рвалась туди. Бо для мене не є показником пізнання духовного світу співрозмовника його відповіді на запитання типу “евреї-росіяни і одностатеві шлюби”. Творчість людини творчої – ось що головне!
    І насамкінець – робити треба тільки те, що ти відчуваєш насправді, а ще й коли інші кажуть, що це кайф, то це – взагалі сенс життя. А коли тобі дають поради по-людськи, а ти починаєш огризатися, то це вже по-дитячому.

  9. Дякую, якщо нарешті зрозумів:)

  10. От, дав права на розміщення матеріалів для Zozulk’и
    Правда в місто вона заселилась під іншим іменем, думаю, згадає його…

  11. Сайт це не газета “Ініціатива”, і тому підбір матеріалів, як і їх сам зміст відрізняється від формату “Ініціативи”.
    РОЗУМІЄШ?

    Чому питати те що в нього запитували десятки раз і в нього є готові відповіді! Я питав те що важав за потрібне, і ти маєш ПРАВО сказати своє ФЕ! Хоча я б на твому місці, якщо інтерв’ю наскільки паскудне(з твоєї точки зору), дав би поради, а не критикував, від критики ситим не будеш!

  12. Була тобі цілком конструктивна моя порада – побільше про творчість спілкуватися, а ти ж сам мені казав, що толком і не читав. В житті ми все з’ясували з тобою, то чому ти знову вдаєшся до цієї теми?

  13. І ще скажи спасибі, що я не ВАСЯ чи111, чи як там ще:) Ось хто тобі наФЕкав добряче…
    Відверто, у життя ми з тобою конструктивніше і приємніше поспілкувались, ніж отут.

  14. Сюдячи із коментів, у Zozulky і Юрка Червоного – приватні проблеми, а головне – симпатії, які так дбало виносяться на всезагальні очі :-)

  15. Ото Зозулька і Юрко піар “Ініціативі” зробили!
    Стаття про Любка Дереша досить непогана. В дечому Юро, ти правий. В дечому – треба розбиратись до кінця. А загалом, “Ініціатива” і Лн – абсолютно різні речі. І втого, і в другого є свої прихильники… Хай живе дружба і мир! Слава Зозульці та Юркові Червоному!.. :)

  16. Спиридон, друже, ти маєш рацію! До речі, в Ініціативі багато класних штук: білет в Кінопалац Далбі Сераунд “Промінь” 2 грн, обличчя ваших найблищих кобіт і кумпелів на перших сторінках. Сказано на правах реклами, мною, поважною журналісткою, що пройшла вогонь, воду, якої було не багато в Львівських гуртожитках, але такої пургі місцями, що Ви написали шановний пан Кеда я давно не бачила. У деяких людей є елементарне відчуття поваги до інших націй (а не жиди, москалі), бо в такому випадку, Юрій Кеда, вас можна назвати хохол і кацап. Звичайно, потрібно пробивати епатажем і гострими запитаннями (хоча як віддомо, гострих запитань не існує, є лише несподівані відповіді), але ж не ціною своєї невихованості. Того то Ініціатива фільтрує свої матеріали, адже її читає аудиторія, яка ставиться з повагою до свого відображення в дзеркалі, себто до себе рідненького. Хоча, чого кривити душею, нудненькі матеріали, вийнятком також не назовеш.
    І зрозумій ще одне, редакція Ініціативи – це найліберальніша редакція, ліберальнаше хіба що “Слава праці”.
    не віриш? для експерименту зайди у кілька волинських видань. Або краще не ходи, бо там тебе пошлють дуже далеко, а ти потрібен тут – в Луцьку неформатному.

  17. Лібералізм до мартенівської печі!
    Ну як можна в наші часи бути лібералом!?
    Українцям не властивий лібералізм! Лібералізм – загниваюча політ. ідеологія!!! Радикалізм ось, що потрібне українцям! Євреї та росіяни живуть на своїх країнах і носа до України не сунуть, а жидо-москалі – уе дещо інше, ви це мали б розуміти! Почитайте Т.Г. Шевченка, Д. Донцова чи послухайте “Кому Вниz”.
    Стара та доволі актуальна в наш час істина про те, що хто незнає своєї історії, той не має власного майбутнього, попри глибину своєї мудрості, чомусь і досі лишається пустим набором слів для пересічного українця…

    111, вася, клоьвий пєрєц, та інші критики – то все є одна людина, почерк один і той же, та і IP однакова.

    Прочитав я своє інтерв’ю в “Ініціативі”, яке чомусь підписане “Ю. Кеда”, хоча його автором є Юрко Червоний і нема посилання на ЛН.
    Інтерв’ю “порізали”, але, на мою думку, не зовсім вдало. Купа неточностей, тобто розходження з оригіналом. Інтерв’ю з Дерешем – абсолютно нередагований матеріал і нема що приставати, не подобається – нігті гризіть!, а не треба тут писати “скініка ап стєну”, чи щось подібне!

    Окрім “Ініціативи” я друкувався в інших виданнях, але під іншим іменем – “Юрій Мтиулішвілі”, статті були куди радикальніше, ніж оце інтерв’ю!!!
    А ви мене звинувачуєте у шовінізмі, навіть БМП про це..
    Ех!

    Zozulka
    Не приставай!

  18. То нашо ж ти статтю в “Ініціативу” дав, якщо там так все ріжуть?..

  19. Юрчику, Червоненький, Кедочку, Скінічку!!!Мтиулішвілічку!! Многоликий ти наш!!! Не пиши мені семесок, забудь мій номер і те, що мала колись необережність давати тобі дружні поради.
    НЕ подобається Ініціатива, то Кличів і Поступів вистачає для твого високохудожнього дрипсання. Чи ти там теж зі всіма пересварився через свою впертість?
    Прості,прощай, гудбай!!!!!

  20. То не Спиридон, а Зозулька

  21. А хто такий Спиридон???

  22. Ти що, сама з собою говориш??

  23. ні, то ту якийсь Спиридон прописався у нас:)

  24. До речі, а чому немає фото пані Вікторії?.. Хотілося б її побачити…

  25. Skinik – ти МОЛОДЕЦЬ! А я ДУРА, прости мене!!! Це я ж мала відредагувати інтерв*ю, але не мала часу, а та Оля ніфіга не тямить у цьому!!!!
    Вибач я більше не буду, просто в мене був поганий настрій(депресняк) і я не мала до кого пристати, от ти і попав під руку!

    P.S. Спиридон це я…

  26. ЛЮДИ, шо за хірня??? Якась гадість пише від мого імені???? Подуріли тут всі, чи що???? До попереднього меседжу не маю ніякого стосунку!!! І ніякий я не СПИРИДОН… ШО ви всі, по…їли тут на тому нехварматному, чи що/???

    Ні до кого не приставала!! Хто писатиме фігню повну, тому так і скажу в очі. ЗАДОВБАЛИ!!!!

  27. бр.. складно тут розібратися…
    коротше, народ, якщо ви заслелились в місто, до для того. щоб писати під вашим іменем, треба пароль, тоді ніхто інший не напише…
    а якщо не заселились, то виходить. що будь-хто може писати під таким ніком, я не маю часу розбиратися де хто

  28. кеда по життю дурнуватий, зозуля роздвоюється, спиридон підливає керасін у багаття, ініціатива піариться,адміни неформатного самі вже нічого не можуть второпати. велком ту Ліпінленд! життя прекрасне! з новим роком!

  29. але знаєте, що в цьому всьому найдурнуватіше?! при чому Зилінська? за що страждає пані Вікторія? інтерв”ю з нею, а мови лише про кеду і зозулю. зупинемо цей безпрідел. я вже залишила коментар на інтерв”ю з зозулею.

  30. Віка Зилінська respect. Зозуля і Кеда, не сваріться! В цьому віртуальному місті ви не зовсім чужі люди, ви – сусіди. Хоча Дереш, думаю, тоді дійсно подивувався – якщо у Луцьку журналісти ставлять такі питання, то начебто і більшість людей мають такими несуттєвостями цікавитись. Ініціатива – то вам не булька з носа, відрізняється від місцевих газет. ЇЇ нема з чим навіть порівняти, бо більшість “надто серйозних і дорослих” схожі між собою. А ще ніхто не згадав, було ще таке “Дозвілля” , шо його Тихолази робили. На кшталт “Ініціативи” – там дозволялись свіжі погляди та нестандартні думки. Тільки туди менше людей писало, і аудиторія трохи інша – майданівці та оболонівці.

  31. Крапка!
    Зозуля ПЕРЕСТАНЬ, ти ж розумна дівчина, а ведеш себе неначе якась там …
    І годі піарити ініціативу!!

    Крапка!

  32. Тема вичерпана!

  33. І це розмовляють журналісти??? І стаття, і коментарі свідчать про те, що усі!!! учасники акції під назвою “інтерв”ю + коментарі” думають, що вони журналісти… Насправді ж вони наївні й неосвічені особи, які не розуміють, чим є професійна журналістика.

*