2006
12.27

П»ю каву просто літрами. І замість того, щоб писати важливі для роботи речі, мої пальці друкують щось про минуле. Так от. Уже давно назрівала ідея написати про «Домашнє». Сподіваюсь, що згадають його чимало, мабуть, кожен із відвідувачів «Неформатного», хоча б раз, але там побував. Особисто для мене і людей, з якими тоді тісно спілкувалась «Домашнє» було базою, офісом, пунктом призначень, святкувань усіляких локальних приводів і подій. Кафе біля фонтану та годинника. Все ж таке виконало воно якусь місію. Спочатку зовсім непопсове, під кінець свого існування перетворилось у прихисток підозрілих суб»єктів. Мабуть, просто вичерпало себе.
 

З»явилось воно у час, коли мало у кого із нас ще були мобільні. Тому аби передати комусь якийсь месідж залишали записку бармену. Ви часом не пам»ятаєте Валеру, який залишався навіть після закриття, коли хотілось продовжувати пити пиво? Кожне обличчя знайоме, збирались переважно лише свої. І хоча, здається, нічого такого у ньому не було, але для наших студентських і постстудентських  років воно було справді концептуальним осередком. Серйозно, ми там читали і співали, а улюблене пиво «Портер» додавало креативу. Наприклад, я, зізнаюсь, свою бакалаврську дописувала саме у «Домашньому». Кава там була, правду кажучи, гидка, але атмосфера – не схожа ні на що.
 

Хоча враження теж суб’єтивні. Багатьох моїх знайомих, які з»явилися опісля, «Домашнє» просто дратувало. Там було надто накурено, збирались дивні люди..
Але так було шкода, коли замість навіть під кінець зпопосованого кафе з»явився офіс якоїсь чи то страхової компанії, чи ще чогось. Відчуття, яке можна порівняти хіба з тим, коли завдяки будівництву грандіозного фонтану не поставили «Львівське» під вербами.
 

до друку

 


13 коментарів

Add Your Comment
  1. так, я пам”ятаю Домашнє. навіть вдень можна було побачити клієнта, що за пазухою ховав пляшку горілки і замовляв чайок. або ж ввечері, звична картина – купка молодиків та юначок з дредами і сережками гріються в домашці і сьобають той же чайок …один на всіх.

  2. ..пробрала ностальгія..=) Домашнє-…місце, після закриття якого, наступила ломка…=))

  3. Як же не памятати Домашнє. З ним у багатьох КВН-щиків міста повязано багато спогадів. Там народжувався луцький гумор. Там завжди можна було зустріти місцеву богему нашого Луцька. Так Домашки не вистачає. Але часи змінились… Тепер Домашка це лише спогади. про ті шалені часи!!! багато мене зрозуміють.

  4. 2 Tania
    приємно, що спогади живуть :-)

  5. шось тут у вас мрачно и медленно скучно

  6. Угу, було якраз неподалік від першої школи, де саме я і навчалась, а отже то було місце, де можна було весело і смачно прогуляти уроки;-)

  7. Ото вже згадали!!! Там і моя молодість пройшла (підлітковий, шалений період)!!! Постійно там з чатовцями збирались. Навіть друзі. які до нас приїжджали з Рівного, знали що то супІр місце))) І в школі першій вчилась – також прогулювала там уроки)))
    Сумую за ним дико….

  8. “Уйобішнє” було кафе, і переважна більшість публіки пяні дегенерати, а от з Валєрою завжди можна було домовитись.
    Класно, що його закрили, а то така діра в центрі міста була.

  9. Читала, і думала: могла б написати точнісінько те ж саме, що й топікстартер. Тепер завжди, проходячи повз колишнє “Домашнє”, згадую ті студентські часи, коли можна було відзначити якусь знаменну подію на 10 чол. трьома порціями картоплі-фрі і морем пива. А Валерині промоції пам”ятаєте? Коли взагалі до картоплі додавався безкоштовно ще й червоний борщик…. І кухня в них була справді – домашня, ееех….

  10. 2 lfyf
    а помниш наши песнопения по поводу др когонибудь из наших!!?? дааа картошка фри и пиво как же помню, помню!! ))) золотые времена! Валера был супер человек! а после репетиций вопрос куда идем даже не задавался все пингвинами шли туда! чайку попить, поболтать.

  11. Да!!! Домашка це було класно. Є що пригадати. Багато різних святкувань. А співали як класно. Так як в Домашці ні на якому концерті не співалось. А після концерту куди ходили???? Тільки в Домашку. А Валєра зі своїми жартами і прибаутками!!!!! Супер ЧЄЛОВЄК

  12. Це мабуть вже років 8-10 ,як його немае , спогади живі …

  13. Так………… “Домашка” мала щось своє, щось невловиме………….собливо коли ніхто не сидів в ничку, бо добре знали персонал…..і тоді з чаєм і гарно коньяк ішов………і розмова могла текти годинами………………жаль шо вженема такого місця………

*