луцьк неформатний

Кілька тижнів назад журналісти газети “Ініціатива” взяли інтерв’ю в засновників сайту “Луцьк неформатний”, яке і було опубліковане незабаром. Але нам прийшла в голову думка, що не всі наші фанати та сподвижники зможуть знайти в архівах через років так п’ять саме цей номер газети, тому з нагоди приходу Нового Року ми вирішили опублікувати його тут, так би мовити, для Історії. Щоб через кілька років юний лучанин чи лучанка міг перечитати це інтерв’ю, увібрати в себе глибину виказаних думок, перейнятися цими геніальними і неповторними ідеями, які висловили ці неперевершено талановиті і скромні люди… Як стверджують самі засновники, вони були просто вражені, що газета розмістила весь висловлений ними потік занудної маячні творчих роздумів і цей матеріал зайняв ЦІЛУ сторінку!

Отже, поїхали! (Наступні рядки, це тіпа епіграф, розумні слова видатних дядьків, нам просто приємно думати, що це ніби нашого сайту якимось чином стосується)

Про істину потрібно говорити і говорити безперестанно, бо навколо нас знову і знову проповідується хибне, і до того ж не окремими людьми, а масами. В газетах та енциклопедіях, в школах та університетах хибне завжди на поверхні, йому затишно і привільно від того, що на його стороні більшість…

(Йоганн Вольфганг Гете)

Коли і як виникла ідея створення сайту «Луцьк неформатний»?

Galochka: Здається, недавно, всього рік тому, але для мене це – дуже великий проміжок часу. Такий великий, що важко пригадати і як, і коли. Ми тоді спілкувалися на нашому форумі і прагнули залучити людей, але цільова аудиторія заздалегідь була обмежена специфікою сайту. І тоді хтось із нас видав ідею про створення загальноміського сайту. Ми зайшли на офіційний і він нам відразу не сподобався. Тому було вирішено робити щось принципово інше, не таке адміністративне і обов’язково безкорисливе, не комерційне. Сайт проходив довгий шлях від крилатих ідей до важкої і скрипучої реалізації.

Romuald: Ідея була суто панківська: показати Луцьк в іронічно-гумористичному вигляді, так як ідея виходила від проекту «СеЛяВі», який власне, займався суто гумором. Тобто це первинно мав бути стьобний сайт, така собі іронічна картинка-погляд на Луцьк. Але по ходу вияснилося, що в Луцьку взагалі немає будь-якої альтернативи офіціозу, тому довелося працювати серйозно, вживаючи елементи гумору і доброго панку лише в окремих статтях…

Чому саме неформат, чому не комерційний проект?

Galochka: У нас є тверде переконання, що найбільш дорога річ – та, яку робиш безкорисливо, тобто від щирого серця. Ми всі вільні люди і в нас є багато своїх справ і переконань. Але відкриваючи сторінки інету, ми, ніби, починаємо жити іншим життям, де створюємо собі імена і залишаємо якусь інформацію. Хочеться, щоб ця інформація була систематизованою, а головне – цінною і для інших користувачів, бо в цьому й полягає зміст поняття інформації.

Romuald: Як і в будь-якого егоїстично налаштованого чоловіка, виникала ідея якось це все комерційно обумовити: типу зробити форум, де робилися б оголошення за гроші, чи банер якийсь, чи ще щось таке… Але згодом прийшло дорослішання і отверезіння – таких сайтів є повно, навіщо це все? Коли ти доходиш до тієї думки, що все, що робиться за гроші, має якийсь егоїстичний присмак, і коли робиш ще один крок наверх, щоб глянути на це з позиції інших – розумієш, що гроші – це не те, чого ти прагнеш, це просто засіб, за допомогою якого можна виявити свої творчі прояви. Просто треба піднятися над цим, і тоді воно принесе справжній кайф, коли відчуєш, що твій проект потрібен іншим!

Чи є ще подібні сайти?

Romuald: Не зустрічав. Мабуть і нема. Принаймні, «СТІНИ» точно нема. І «КАРТИ» нема. В Рівному намагалися схожу карту розробити, але потім запал пропав. Але якщо є – то нічого страшного, це навіть нам приємно!
Galochka: Можливо є схожі, але вони не про Луцьк.

Що є особливостями Луцька неформатного?
Romuald: Особливістю є сам сайт, див. пункт 3. Просто більшість людей ще не зрозуміли його концепцію: якщо ти хочеш про щось написати, що якимось чином пов’язане з Луцьком – тобі дають можливість. Особливість в тому, що це не приватний проект. Нам вдалося позбутися власних амбіцій. Це не чийсь суб’єктивний погляд на місто і події в ньому. В ідеалі – це демократія в чистому вигляді
Galochka: В Інтернеті важко назвати якісь особливості одного сайту, тому що кожну особливість можна знайти на інших. Спробуємо скласти набір особливостей:
Регіональний та інформаційний – регіон місто Луцьк. На сайті описуються і висвітлюються події, що пов’язані з життям нашого міста, або життя очима лучан.
Основа сайту – це люди, яких ми бачимо, коли закриваємо очі. Якщо ми спробуємо уявити наше місто і уявно порівняти з іншими містами Західної України то побачимо, що, в цілому, міста схожі і люди в них схожі і їх професії, і їх проблеми. І вся та сила людей нагадує панорамну чорно-білу фотографію якогось мітингу, фотографію на якій сукупність людей виступає одним об’єктом, масою. Візьмемо п’ять таких фотографій з різних міст, покладемо перед кимось з мешканців нашого міста і попросимо визначити, де зображено Луцьк. І кожен, хто б виконував це нелегке завдання, почав би вдивлятися в натовп і побачив би різні професії, вікові групи, соціальні відзнаки тощо, але це не дало б жодного позитивного результату – всі натовпи схожі… Але ось він, розглядаючи наступну фотографію, бачить десь в натовпі обличчя людини, що тримає гітару чи серед сірих мундирів і пальто зустрічає середньовічні лати. Наш явний лучанин обводить ці постаті червоним маркером і вказуючи точно на них з 100 % впевненістю заявляє – це Луцьк! І аргументує: перший на фото – Саша, що ходить по місту і грає на гітарі – ну хто його не знає, а другий – то Сільвер, він рицар, в нього є великий середньовічний меч і прикольна шапка з лисячим хвостом. А тепер візьмемо уявно ножиці і виріжмо з фото ці дві постаті, і наш уявний лучанин вже не зможе визначити луцький натовп… Фотографії в нашому прикладі – то наша пам’ять, через рік фото буде іншим і будуть інші люди. Завдання неформату – залишити в Інтернеті згадку про цих людей.

Чим неформат відрізняється від формату?
Galochka: Звертаючись до вищенаведеного прикладу, візьмемо двох журналістів попросимо написати їх статті про людей. Форматний журналіст почне шукати актуальну для суспільства тему, наприклад, День міліції. Потім придумає тему, наприклад – Важке життя простого міліціонера в Луцьку. Потім візьме лупу і буде детально розглядати на вищезгаданому фото міліціонерів. Тобто, їх мундири, нагороди, вік і т.д. Потім шляхом відбору підбере молодого ДАЇ-шника, батька трьох дітей, з відзнакою «За мужність» і чесними очима. І наш задоволений журналіст побіжить брати в нього інтерв’ю, в якому буде оплакано долю і оспівано мужність. Ця відкорегована редактором стаття з’явиться в одному з часописів нашого з вами життя нашого ж міста. Після виходу часопису декілька примірників попаде в архів і через 20 років до примірників, як до історичних документів звернеться молодий історик і зробить висновок про нелегку долю міліціонерів в 2000-2005 роках у Луцьку. Приблизно так твориться формат! Неформатний журналіст, у цьому випадку просто закриє очі і згадає людину, про яку захоче написати. І запис про нього назавжди залишиться в Інтернеті. Так неформатний згадає про гончара Івана, який будучи слідчим по особливо важким справам і при умові, що йому залишалося два роки до пенсії відкрив у себе тягу до гончарства. Він відмовився від служби і став гончарем. Колеги його не зрозуміли. Його зрозумів неформат! А якщо не згадає, значить немає таких міліціонерів, про яких хочеться написати, а, отже, немає їм місця на неформатному сайті і в неформатній історії.
Оскільки в нас немає гонорарів і трудових книжок, немає адміна і мінімальна цензура, після звичайної реєстрації статтю може розмістити кожен, таким чином інформацію пишуть люди безкорисливо, обмежені лише власною сумлінністю і відповідальністю. Деколи в житті щось потрібно зробити просто так, для суспільства. В такі хвилини відчуваєш, що ти – людина вільна, необмежена грошима, обов’язками, редакторами, марнославством і т.д. Написав бо захотів!

Romuald: Найпростіше це пояснювати на прикладах: формат – це офіційний звіт про сесію міськради, чи про нагородження учасників фестивалю, чи про труднощі життя молодіжних організацій. Неформат – це незаангажований погляд: це погляд через скло пивного бокалу на подію, що відбувається в барі, це думки невизнаного філософа про Луцьк, це творчість в усіх проявах – від традиційних картин до графіті на стінах. Основна фішка неформату – живі люди. Люди, які отримують задоволення від того, що вони роблять (тобто кайф): неважливо, чи це катання на байку чи вишивання хрестиком. Для формату це важливо, для нього люди, які роблять вигляд, що вони роблять державні справи важливіші, від тих, що наприклад, грають в рок-групі. Для нас всі люди рівні, але цікаві нам лише ті, які вносять якусь творчість, креатив в це життя.

На сайті ви розміщуєте інтерв’ю з різними цікавими людьми. Які критерії відбору цих особистостей?

Romuald: Хм… Ви не повірите, але таких багато. Просто їх не можна згрупувати в рейтинг, тому що вони неформатні кожен по своєму – це може бути, наприклад, Сік – райтер (людина, що займається графіті), може бути рицар Сільвер, може бути будь-хто з байкерів, художників, театралів. Наприклад, гончар, який має свою майстерню в Луцьку, але часом вчить ліпити з глини в Пирогово біля Києва. Подивіться на будь-яку тусовку на нашому сайті, там завжди можна знайти неформатних особистостей. Інша справа, що вони всі роз’єднані і цікавляться тільки своєю справою.
Це мають бути люди, які якимось чином вирізняються з сірої маси. Це небайдужі люди, принаймні, в своїй сфері. Але ми в цьому питанні досить демократичні – якщо хтось хоче, щоб його почули, він буде почутий.
Galochka: Просто людина повинна бути цікавою і особистістю. Деколи відчуваєш, що напроти тебе людина без якої Луцьк втрачає оригінальність. Ти це розумієш і хочеш, щоб зрозуміли і інші! А оскільки в нас на сайті журналістом може стати кожен, то і цікаві люди можуть бути дуже різні. Бо в кожного журналіста свій погляд на цікавість.

Скільки відвідувачів наразі нараховує сайт?
Galochka: Всіх відвідувачім можна поділити на дві категорії. Зареєстрованих ми називаємо мешканцями міста „Луцька неформатного”, а реєстрацію називаємо – отримання прописки. Мешканці міста мають трішки більше прав по адмініструванню сайту. Мешканців міста понад 120 чоловік. Кожен день сайт відвідують біля 40 користувачів, причому не тільки з Луцька але й інших міст України і світу. Це нам дуже приємно, бо розуміємо, що на Луцьк, скажімо з Італії, дивляться нашими очима!
Romuald: Мабуть, на цьому етапі, якого ми досягли, це вже не так важливо. Реально – десь від 30 до 50 чоловік в будній день, на вихідні менше. Просто, якщо немає нових подій, то чому має бути багато відвідувачів? Логічно, що ажіотажу не буде і це нас не турбує. Інша справа: якщо подія є, треба зробити так, що вона була висвітлена на сайті, тоді і люди підтягнуться.

Яким «Луцьк неформатний» ніколи не стане?
Romuald: Комерційним. Попсовим. Офіційним. Сірим. Банальним. Принаймні, надіюсь на це.
Galochka: Ми не хочемо стати одним з багатьох сайтів про Луцьк. Ми хочемо бути іншими. Колись ми порівнювали сайт з будинком. Ми його побудували, щоб об’єднати всіх під одним дахом і забезпечити елементарні умови Інтернет-існування. Припустимо, одну з квартир ми виділили для Байкерів. Взяли інтерв’ю в представника цієї спільноти. Інтерв’ю з елементарними запитаннями: „що це за люди?”, „де їх можна знайти?”, контакти і т.д. і помістили у відповідно створений розділ. Там же таки помістили адресу їх офіційного сайту. Таким чином сторонній спостерігач, що знайомиться з Луцьком без будь-яких проблем зможе відшукати відповідну спільноту, прочитати і відразу ж прокоментувати останні події пов’язані з нею (спільнотою) Написати свою статтю, яка автоматично попаде і буде зберігатися у відповідному розділі.

Що вам особисто дає неформат?

Galochka: Особисто я отримую задоволення від результатів праці, від спілкування з людьми і від реалізації ідей. І чим божевільнішою видається ідея тим більше задоволення від реалізації.

Що вам найбільше запам’яталося в минулому першому неформатному році?
Galochka:Безумовно, це те що ми стали інформаційним спонсором UP-fest-y. Для нас неформатних журналістів, тобто людей, що нічого не мають спільного з професійною журналістикою і відразу стають інформаційним партнером фестивалю. Ми до цього дуже серйозно віднеслися і намагалися максимально об’єктивно висвітлювати події фестивалю. Нам дуже приємно, що від першої статті і до останньої прес-конференції ми гідно виконали покладені на нас обов’язки інформаційного партнера. Ми просто писали і розповідали про все, що бачимо на фестивалі навколо себе.

Але ми проводили і такі акції як „Покладання квітів до Рожевого слоника”, „Намалювання на снігу великого смайлика” , акція відбувалася на річці Стир, ми хотіли, щоб його було видно з мосту. В таких акціях підготовка більше приносить задоволення, ніж результат.

Особливості структури сайту?
Galochka:Так в нас є ряд особливих програмних модулів, а саме:
Стіна – площа на головній сторінці сайту на яку можна кожному відвідувачу залишити будь-який запис. Хата – можливість відправити СМС з певними «гарячими» новинами і вони з’являються на спеціально виділеній сторінці сайту. Неформатна карта – намальована карта міста, на якій кожен відвідувач може нанести і залишити свій об’єкт – назва вулиці, пам’ятник, будинок тощо. Ну і багато іншої текстово-довідникової інформації. Це все підкреслює відкритість і демократичність. Багато є цікавих задумок по розвитку але поки не вистачає на все рук і грошей.

Як стати журналістом?
Galochka: Не форматним журналістом може стати кожен, для цього потрібно лише зареєструватися на сайті і писати…

Ви дійсно вірите, що люди будуть писати просто так? Адже для журналістів це заробіток, хліб насущний, а ви пропонуєте працювати безкоштовно, використовувати свої ідеї.
Galochka: Проблему я бачу в тому, що журналісти пишуть замовні або і просто заради грошей, а не для того, щоб щось розповісти чи висловити думку, точку зору. Такі статті нецікаві… Ми ж забрали фактор грошей. Хай краще нічого не пишуть чим пишуть, що-небудь!

Які досягнення за це рік ви можете виділити щодо свого сайту?
Galochka: Рік тому ми були ідеєю, зараз ми стали сайтом – це найбільше досягнення! Ми і далі розвиваємося.

Якщо це сайт міста, чому пишуть лише кілька людей?
Galochka: Ми завжди апелюємо до громадськості. Там пишуть ті хто має що сказати, ті хто хоче. На це запитання ми завжди запитуємо: А чому ти туди не пишеш?!

Ваші побажання читачам «Ініціативи»?
Galochka: Схоже запитання ми задавали представникам різних тусовок в яких брали інтерв’ю. І всі вони говорили, що постійно протиставляють себе суспільству. Деколи їх просто не сприймають, та і як, з позиції здорового глузду, можна оцінити людину, яка цілий день скаче на велосипеді чи ходить в латах і вовтузиться залізною зброєю, чи бігає з балонами фарби і малює стіни в той час як „нормальні” люди з 9 до 18 на роботі а з 19.00 до 23.00 в барі. Але перші колись протиставили себе суспільству і почали жити по-іншому. І головне те, що вони щасливі будучи тим ким є. Такі люди бажають кожному бути самими собою. І я хочу побажати бути самим собою але не для понтів чи самозадоволення, а заради відчуття особистого щастя від реалізовання своєї складної і багатогранної особистості.
Romuald: Проявляйте Ініціативу. Прагніть. Вірте в себе і добивайтеся свого. Ви навіть не здогадуєтесь, як багато залежить від вас!

THE END
(P.S. Цього вже в газеті не було
Любий друже! Якщо ти не заснув і дочитав до цього місця, ми просто пишаємося тобою! В тебе просто неймовірна витримка! Тому саме Тобі, так, так Тобі адресуємо “Особисте Вітання з Новим Роком Від Засновників ЛН для нашого найтерплячішого відвідувача” )