2007
10.01

Вступ
Нас багато, земля куляста, світ тісний. І всі ми в ньому мелькаємо в себе на очах. Важко нас зловити, неможливо зупинити і нереально розговорити. Так воно проходить.

Біг і зупинився. Передивлявся і задивився. Жив і завмер. Так приходить ідея – тоді коли зупиняється світ.

Ця розмова відбулася тоді, коли між нами були сотні метрів, тоді коли кожен займався своїми справами і тоді, коли ми зупинилися, щоб поговорити. Ми використали icq не за призначенням. Ми розмовляли про Луцьк.

Nik-наме – Krapka
100_1509.jpgВ якій школі вчилася? – школа №24
В якому районі проживала? – ДПЗ
Адреса теперішнього помешкання (населений пункт) – м.Київ
Скільки часу ти постійно не живеш в місті і коли була тут останній раз? –
у Києві живу трохи більше ніж півтора року, у Луцьку востаннє була 2 тижні тому
1. Що для тебе означає Луцьк (синонім до слова Луцьк)?
Луцьк – це домівка, те, що завжди у серці, тепло, лише позитив, купа згадок, жива, інколи сумна ностальгія, це друзі і свідоме життя, місто, де я зрозуміла, чого хочу і куди треба рухатись, яке шалено, божевільно люблю, яке дало мені багато знайомств і знакових людей, яке показало мені мене, щось типу так
-спробуй одними словом!?
блін, важко
- Наприклад: Луцьк – будинок, Луцьк – мама, Луцьк – холодно, Луцьк – небо тощо…
Луцьк – це мій сховок. звісно і мама, і дощ, і все
2. Опиши своє фото Луцька (картинка уяви, яка викликана словом Луцьк), 5 – 10 речень!
Що ти уявляєш, (напр. підїзд, вокзал, памяткник, бесідка, замок) одну яскраву картинку, що найперше прийшла до уяви. Художнє завдання, треба уявити себе художником чи фотохудожником!
100% я відразу уявляю Радянську, я досі ніяк не можу назвати її вул. ім. Лесі Українки, вона назавжди залишиться для мене Радянською. Осінь, йде дощ, майже безлюдна вулиця, падолист
а ще вул. Бойка, як підніматися відразу за “Майданом”, старі радянські будинки, такий невеликий шматок території, напевне, у ньому нема історичної ціни, але мені страшне пам”ятний і рідний, ці бабусі партійного загартування із нафарбованими устами і відразою до мешканців не-міст, ці вічні дітлахи, там так сконцентрований час..
3.      З чого він починається в твоїй уяві і де закінчується?
місто починається звичайно біля вікна моєї кухні, я п”ю каву, дивлюсь у вікно, а за ним наша липа, яку ми з татом посадили, коли переїхали на нову квартиру, багато-багато років тому, а закінчується біля відсутнього тепер літака, там, де дорого на Київ
4. Назви місце, де тобі було б затишно одній і місце де б ти хотіла зібрати луцьких друзів.
Одному добре прогулятися старим містом, але не усім відомими вуличками, а так, подалі від людського ока, а потім посидіти на лавці біля костелу, щось почитати або лише помедитувати,
а друзів можна було б зібрати у дворику біля “Крайньої хати”, колись він був таким позитивиним і енергетичним, поки не почалось плюндрування – будівництво чогось невідомого зверху
“Крайня хата”, вино, сир, концептуальні розмови – це згадки з минулого, які хочеться спроектувати ще й на майбутнє
4.      Назви три найкращі райони міста
підступне питання , рейтинг районів, у мене буде такий власний поділ – ок? третє місце – територія дитячої залізниці із рожевим слоником, 2-ге замок і все, що навколо, і 1-ше – моя домівка
5. Коли б ти повернулася в місто, що б ти найперше зробила, куди б пішла?
якщо б це був ранок чи день, то зайшла б на каву у кав”ярню біля собору, якщо вечір чи ніч, то у “майдан”, це у разі, якщо б мені хотілося веселощів. Але зазвичай у Луцьку на мене нападають сентименти, тому пішла б прогулятися у парк, що біля дитячої залізниці.
6. Скільки друзів в Луцьку? Хто тебе там чекає і що тебе туди кличе?
я не можу порахувати, скільки у мене там лишилося людей, здається багато й усі дуже рідні, головне, що мене там чекають, і не тільки сім”я. хоча родина – це величезна прив”язаність, яка мене “тягне” додому. Кличе, напевне, якийсь іністинкт, все ж таки, прожила у Луцьку майже 25 років, місто – це ціла моя історія, ми зрослися, це назавжди.
- а щось з матеріального?
насправді мене дуже тягнуть книжки, які залишились на поличці над моїм ліжко удома
Проте у мене тут з”явилась нова, але я навмисне не привожу свої колиші сюди, бо це частинка дому, яка має бути вдома у Луцьку
7. Характеристика лучан, позитивні і негативні сторони.
(на твій погляд, чи є у нас, лучан спільні особливі риси позитив і негатив)?
лучани – відкриті і щирі, негативні – переважно недооцінюють себе і мало посміхаються
8.      Найбільш пам’ятна подія пов’язана з містом
не знаю, чи можна назвати це подією.. але кілька років тому у у Луцьку у нас була своя дуже концептуальна компанія, вона протрималась майже рік, це був дуже креативний період, який страх багато дав мені для особистісного розвитку, і звичайно, Луцьк – це місто кохань, страждань і щастя, не знаю, чи коротко і до речі
 - якщо можна, більш детальніше розкажи про вашу компанію
зібралися майже випадково, просто так мало статися, я трохи фаталіст, тому вірю у такі речі, якось разом пили пиво у “Домашньому”, а потім “Домашнє” стало нашим прихистком і постійним місцем зустрічей. ми майже усі вчилися тоді у Луцькому гуманітарному. Тоді наше життя було постійним рухом і пошуком, ми бігали у “Крайню хату”, у РІА “Наш час” до Камінського, писали якісь казки і серйозні речі, і багато розмовляли, ми були дуже рідні і потрібні одне одному на той момент.
 - а якийсь самий яскравий випадок?
у мене випадки усі якимись короткометражками збереглись у пам”яті. Що відразу згадується – один із вихідних жаркого червня, ми мирно попиваємо пиво в “домашці” і раптом починається страшнюча злива, такий благословенний дощ, що хочеться під ним бігати і радіти цьому життю. і ми так і робимо, вискакуємо з кафе стрибаємо калюжами, вода заливає очі і суперпозитивний настрі і сміх. так раділи мої друзі і я
- ти не сумуєш за тією компанією? можливо в тебе з’явилася нова чи ви підтримуєте зв’язки?
звичайно сумую, але швидше за тим часом, бо так склалось життя, що усе закінчилося, коли мало, хто одружився, хто вийшов заміж, хто зайнявся чимось ще, а ще – як знак – закрили “Домашнє”. Повноцінна така ж сама компанія  – не з”явилась, зате з”явилось багато нових гарних друзів. Зв”язки зі “старими” підтримую, але з більшістю якісь уривчасті.
9.      Що найбільше подобається і що не подобається в місті?
(в чому його родзинка постарайся обєктивно -Люби місто в собі а не себе в місті )
не подобаються – ДОРОГИ!!!
подобається – суперсмачна піца у Фелічіті
-          а таке, щоб в Італіїї заплакали і захотілося додому!?
подобається суперовий краєвид із 16-поверхівки у центрі, цум, а ще – драм, бо там колись було класно пити вино і просто сидіти
не подобається – недобудований страшний псевдофонтан у центрі, поверніть мій улюблений з дельфінами!!!
10.  Що треба змінити, побудувати в місті?
забрати старий ринок від замку, відреставрувати вул.Б.Хмельницького, зберегти Караїмьску у старому вигляді, зробити з синагоги синагогу, а для динамо побудувати новий спорт.центр, розбити сад на КРЗ
Виїзд з міста

  1. Як з’явилася ідея (думка) залишити місто?

ідея поїхати куди-інде була у голові постійно з років 17-ти, мені хотілося, як і зараз, подоружувати і жити то там, то там. але якогось літа мене Луцьк почав просто душити, я відчувала його кордони. вони страшне тиснули, мені хотілось руху, волі і свободи, так сталося, що я почала подумувати, а чому б не Київ..

  1. Чому ти поїхала з міста, основні причини?

мені хотілося попрацювати не у Луцьку, випробувати себе і довести, що я зможу більше, не покидала постійна впевненість, що маю рухатися.
я просто не бачила, де можу працювати далі, я працювала на ВТ і воно справді мені дуже багато дало, йому завдяки я отримала практику, але хотілося ще більшого

  1. З якими почуттями ти залишала місто?

почуття – різні.. я їхала, бо моя мрія здійснилась, я знайшла собі свій шматок місця під сонцем у столиці.. тому, звісно, переїздити було радісно.. тривог не було ніяких.. сумніви – так, мучили, чи зможу працювати, чи зможу витримати шалений темп
знаєш, у кожної секунди своє щастя, тоді я була щасливою, коли їхала
коли від”їздила то Київ справді був моєю мрією: жити тут, працювати, ходити на все-все, що цікавить, фільми, виставки, концерти, тепер – мрії інші..

  1. Чи плануєш ти повертатися? Чому?

зараз не знаю.. реально, найближчим часом не планую, хоча бували моменти у перші місяці життя тут, що хотілося усе кинути і повернутися.
Життя за 367 км. На Схід. Нова домівка.

  1. Особливості

-         що спільного?
-         що відрізняється?
-         до чого приходиться звикати?
життя далеко від дому.. воно кольорове і різноманітне, дуже різноманітне.. але страх яке цікаве.. поступово пізнаєш місто, воно стає твоїм, а ти його черговою часточкою, вирішуєш буденні проблеми, потрапляєш в пробки, працюєш – реально живеш.. по-новому
спільне те, що й на новому місці не хочеться заспокоюватися, постійно кудись тягне і розумієш, що Київ – це так, транзитна станція
відрізняється – більше простору і можливостей десь гарно відпочити, це я про кіно, парки, виставки, з”являються нові люди – це просто супер, Петрівка врешті-решт, кінотеатр “Жовтень”
звикати.. до великих відстаней, до страшнючої “київської” мови – суржика – ще досі не звикну.. дивно, що перважно у чоловіках в Києві атрофоване все чоловіче, вони не поступаються у маршрутках стареньким бабусям і штовхають тебе ліктями

  1. Що найбільше вразило в перші місяці життя?

в принципі це й вразило
позитивно вразили старі вулички і гарні краєвиди

  1. Опиши як виглядає Луцьк з відстані 367 км. кілометрів через півтора роки?

на відстані стирається усе негативне, тому Луцьк починає здаватися таким химерним гарним містечком, завжди зеленим і охайним, позитивним і найкрашим у світі
4. Як на твою думку, Луцьк змінився?
Луцьк, як на мене, залишається таким же і в цьому є навіть трохи чарівності..
P.S.
Декілька слів про сайт. (критика, поради побажання)
Сайт?!.. я люблю його, буваю тут щодня,  це як частинка мого міста.
привіт – усім моїм людям!

 More...


18 коментарів

Add Your Comment
  1. Дякую за статтю))

    Три роки і місяць в еміграції. Відчуваю, що моя київська прописка не тільки у паспорті, а й у голові.

    Луцьк – лише набір образів. Та притянутих за вуха висновків.

  2. ААААААААААА!
    “Декілька слів про сайт. (критика, поради побажання)
    Сайт?!.. я люблю його, буваю тут щодня, це як частинка мого міста.” – Galochka, як виявилося ми не дарма це все затіяли, комусь воно таки треба! Я собою пишаюсь, на знаю як ти :) ))

  3. Мені нормально, я задоволений. Але оцінка 3 в рейтингу примушує задуматись непевно трохи загрузили пересічного читача сайту. Наступний лист хотілося б побачити десь з Європи. Проте поки немає кандидатів!. Емігранти АУ!!!!

  4. Завжди читаю висловлювання емігрантів – і постійно переконуюся, що я зі свого міста нікуди не поїду, бо відчуваю і усвідомлюю, що я є одним із його авторів.
    І те, яким буде Луцьк завтра залежить в тому числі, а може й у більшій мірі від жителів цього віртуального міста.
    А перефразувавши один вислів, скажу:
    “Я обожнюю Луцьк! Я ненавиджу Луцьк!…”

  5. Для людини, яка рідко буває в Луцьку, або зовсім не буває, Луцьк фактично і є таким, як напише хтось на сайті, адже ця людина не може перевірити, чи це навсправді так….
    Тому нашим завданням є якомога ширше і правдивіше розповідати про ВСЕ, що пов’язано з Луцьком, а для цього потрібно, щоб до цього віртуального міста приєдналося якомога більше людей і допомагали в творенні цього образу.

  6. Погоджуюся! Ти влучно сказав “…в творенні цього образу”. А образ міста – сукупність впершу чергу суб”єктивних поглядів на ньго, навіть взаємозаперечуючих!
    Мені здається (це суб”єктивно), що “Неформат” виконує важливу соціальну і культурну функцію для нашого міста – налагоджує горизонтальні зв”язки між активними жителями міста, тими, які його творять.
    Тому репліку “…потрібно, щоб до цього віртуального міста приєдналося якомога більше людей…” розглядаю як пропозицію.

  7. Ну ясно, що як пропозицію. Якщо маєш бажання – дам тобі статус “продвинутого мешканця” :) , тобто права на розміщення матеріалів, тільки перед тим буду їх переглядати.

  8. Огов, ємігранти! А я вернувся до дому!!! Найняту квартиру здав (повернув) – тепер я зовсім не киянин! Приймаю ваші щирі вітання та радий вашій білій заздрості !

  9. Ух ти! Льоня, це ж кльово! Я в тебе вірив! Тепер тре Галочку вертати!
    Ти не маєш бажання написати про суворі емігрантські будні і “кру, кру, кру, в чужині умру” ? ;)

  10. 2 leonid:
    а що стало причиною повернення? давно в Луцьку? а зворотньої ностальгії за Києвом нема?

  11. Нарешті маю змогу відповісти.
    Romuald, звичайно маю бажання (це стосовно пропозиції) – давай надавай. А “переглядати” – це те ж саме, що на ВТ називається “вичитувати”?

  12. Переглядати – це значить переглядати. Так як сайт неформатний, до повноцінного редактора як такого не може бути в принципі. Вважай, що я працюю спам-фільтром, щоб відсіяти відверте фуфло і виправити деякі грубі помилки в тексті. Права надам мешканцю “Павло_Гармидер”, якщо я правильно зрозумів

  13. Найсмішніше те (чи швидше найстрашніше), що люди які пишуть відверте фуфло – абсолютно цого не усвідомлюють, і переконати їх, що це справжнісіньке фуфло – не можливо. Я думаю, що ти з цим зустрічався не один раз.
    Є ще ода думка стосовно Неформату. Деколи складається враження якоїсь втаємничості, герметичності Неформату .
    Я не кажу чи це погано, чи добре, але це не тільки моє відчуття.
    Написав це і подумав, що ГаРмИдЕр – не менш герметична структура, а дехто взагалі нас жахається.
    Значить все нормально, і напевно якби це було по іншому, то називалося б воно “попсою”.

    Чекаю прав.

  14. Ти точно “прописаний мешканець”? Там взагалі-то ніки йдуть латинськими буквами? Під яким іменем ти заселився в місто?

  15. to Krapka
    причин ціла купа, коплекс причин, так би мовити :) І робота (прийшла хороша пропозиція) і сім”я і побут … В Луцьку менше тижня. Зворотня ностальгія трошки присутня, хоча швидше її відчував і, думаю, буду відчувати в Києві, місто загалом не погане для того щоб розважатись та працювати.
    to Romuald – щодо загального висновку про внутрішнє емігрантство – можливо вирветься хвилина і співпаде з натхненням, тоді напишу. В двох словах – кожен сам робить свій вибір виходячи з того, де йому комфортніше, все залежить від обставин кожної конкретної людини.

  16. to Romuald
    Дійсно, зовсім забув, що вже давно вселився!
    Знайшов себе в прописаних мешканцях:
    177 Pavlo GARMYDER.

    Пардон, завтикав :)

  17. до ромуальда
    а можна мені теж отримати статус продвинутого мешканця я теж хочу розміщувати свої матеріали, якщо ж вони звісно пройдуть суворий тест у адмінів

  18. Можна. Вже маєш статус. Але якщо не будеш писати – він повернеться назад…

    Павло_Гармидер – тобі теж дав права на розміщення, вибач за затримку

*