2007
10.09

В рамках Київського кінофестивалю „Відкрита ніч” в Луцькому замку в ніч з 5 по 6 жовтня Луцькою міською радою та управлінням культури під патронатом міського голови Богдана Шиби вперше було проведено арт-шоу, що тривало із восьмої вечора до п’ятої ранку. Програма дійства була дуже цікавою та насиченою. На учасників чекали феєричне вогняне шоу, здійснити подорож з 12 у 19 столліття таємничими підземеллями Старого Луцька, можливість оглянути нічний Луцьк з висоти В’їзної (Соколиної) та Владичої веж, вистава львівського вуличного театру на ходулях «Воскресіння», концерти середньовічної та сучасної музики у виконанні ансамблів «Львівські менестрелі» та луцьких гуртів й рівненських гуртів «Резус-блюз», «Аут-край», «Джаі Ра», романтичні прогулянки у кінних фаетонах, розіграш цінних подарунків, в тому числі й подорежей замками України та Польщі. Відбувся показ авторської колекції одягу Н. Градиської “Подих середньовіччя”. Також було продемонстровано роботи учасників фотовиставок „Фотошпора-2006” та „Фотошпора-2007” та членів Луцького фотоклубу “Спалах”, фільми з колекцій кінофестивалів “Відкрита ніч” (м. Київ) та “Моє місто-моє життя” (м. Луцьк). На арт-шоу завітали і відомі кіномитці України Михайло Іллєнко, Олесь Санін, Тарас Томенко.
“Відкрита ніч” надала можливість всім охочим пройнятись магією ночі, атмосферою середньовіччя у поєднанні з сучасністю, стати учасником унікальної мистецької події, подарувала незабутні, ні з чим не зрівнянні почуття захоплення та радості.


P.S. Надіслав на адресу сайту -O$A-


2 коментарі

Add Your Comment
  1. Трошки сухенько написано, тож я вирішив додати власних вражень (хтів сам щось написати, але обставити! Хай їм грець!)

    Так от. Приплентався я як завжди із запізненням (певно я помру, той на власний похорон не встигну :) ) і відразу ж захотів відкусити собі лікоть! Ну бляха муха, ну шо це таке?! Ну де ви бачили, що таке дійство розпочиналося вчасно! А я то побачив того вечора (і спізнився ж тіко на 20 хвилин!), а «шоу», як воно є, вже у розпалі! Початок був феєричним! Хто не певен в тлумаченні цього слова, хай, яким хоче чортом, шукає Львівський духовний театр «Воскресіння» – вони точно знають його зміст! Ой Йосип босий, оце був жир! Чудаки і чудачки ходили на ходулях і без, в дивакуватому одязі, постійно репродукуючи людські стосунки та емоції і так вдало і так просто! А кінець?! Наскільки передбачений, настільки ж і несподіваний – ЛЮБОВ ПОНАД УСЕ!!! Якби диявол запропонував мені віддати йому душу за повторний перегляд цієї вистави я, ясна річ, відмовився, але відмовився вагаючись! Хороше було!

    Яскраві барви вогню та феєрверку поступились темряві і я нарешті зміг роздивитися те, на що перетворився двір замку цієї ночі. Романтика, як вона є! По периметру, точніше по всьому «другому поверху», стояли червоні лампадки зі свічками, висіли усілякі середньовічні герби (наслідки життєдіяльності наших реконструкторів) і найголовніше – розташування прожекторів. Те, що вони гарно освітлювали стіни і башти, то таке, штука в тому, що на одній із тих стін було пречудово видно тіні людей, які вештали туди-сюди. Невдовзі тут виник, так би мовити, «народний» театр тіней. Бавилися всі і вся, хто проходив повз і помічав існування законів фізики.

    Після короткого ля-ля-ля-тра-ля-ля на сцені, розпочалась, так звана, «головна частина» – перегляд аматорського кіно. Дивитися кіно, коли навколо стіко люду?! Та ви шо! Я відразу «кинувся» на людей, які розділяли мою позицію, щодо пасивного перегляду. А таких було сила-силенна. Взагалі, як би не львівський театр, то спілкування було б головним козирем цього дійства. Та стояти на місці і з одними і тими ж співрозмовниками теревені вести – надто просто, для цього збиратися в ночі не потрібно. Організатори це передбачили і подбали про створення людського «коловороту». Маршрут був приблизно таким: кіно – середньовічні танці – підземелля – «театр світла і тіней» – глінтвейн та «закусь» – туалет :) Ну а поки «крутися» і старих знайомих бачиш і нових заводиш…

    Щодо мене, то я почав із танців. Чесно кажучи, я був здивований їх бачити на цьому заході , бо наші лицарі стверджували, що їх там не буде: ніц не платять, а на наступний день в них власний захід… => треба виспатись, як слід. Як з’ясувалося, слів на вітер вони не кидали. Так само як не робило того «Управління в справах сім’ї та молоді» (а щоб їх Перун тріснув!), яке сказало, що вони (лицарі) там будуть… Ось так реконструктори стали заручниками власного креативу :(

    Те тай се, туди-сюди і нарешті розпочався виступ «Резус Блюз». Чого нарешті? Бо о 10 вечора вже було доволі холодно, тож я радів потенційній можливості трохи подригатись. «Потенція» в гурта ще та (половина музиків «сліди»), то ж я добряче поскакав та покривлявся. Одна біда – розпарило мене, зняв арафатку, светрика… По цей день розплачуюсь гидкою нежиттю :( Але, знаєте, воно того вартувало!

    Знов кіно… І ось воно – багато очікуване вогняне шоу (як не погрієшся, то хоч на вогонь подивишся :) ). Цієї штуки у виконанні місцевої «самодіяльності», я ще не бачив, тож мені було цікаво, яка вона – луцька «відповідь»? Але дива не сталося :( За твердженням «вогнепоклонників» у всьому винен пришелепуватий «Dj» – 11 разів поставив не той музичний супровід (горіти йому за це в пеклі :) ). Шкода. Я бачив їхнє причандалля для шоу – виглядало інтригующе.

    Далі, з відомих тіко мені причин, я полишив терен замку на годину чи щось біля того. Тому пробачайте, про показ мод та «Львівські менестрелі» патякати не буду. Повернувся перед самісіньким виступом «Аут-край». Ну і виступ в них був, я вам скажу! О пів на третю залишилися «обрані», атмосфера домашня і дружна. Взагалі, складалося враження, що в гурта генеральна репа, а не концерт: вокаліст хиляв, усе що йому пропонував натовп (за моїми спостереженнями тричі і то була не кава :) ), якась дівка вилізла на сцену і танцювала ледь не стрипденс з (увага!) сивим дідуганом, там само був фанатик (не фан точно) Аут-краю – грубий, патлатий чолов’яга, що танцював пів виступу з ними і щось там підспівував, саме цікаве, що рухи і вигуки завжди були в такт. Я нарешті зрозумів природу чуток – «вхід тільки для тих кому є 18». І звідки вони знали, що так буде?!

    Власне кажучи, після цього вже нічого цікавого не відбувалося: «Джаі Ра» було мало і так собі, кіно як кіно… (о, доречи за свідченням тих, хто шарить, там були доволі жирні стрічки). Коротше, я тримався до останнього, але о пів на шосту вирішив чвалати до дому. Поки шпацирував нічним Луцьком, надибав першого траліка – «хеппі енд», як він є.

    Файно було. Треба якось повторити.

  2. Обовязково треба повторити я двома ногами і руками і головою за за за за за!
    А як можна дістати статус продвинутого?
    теж хочеться ділитися враженнями, а особливо дописувати в неформатну літературу! Підкажіть плізззз

*