2007
11.15

Ну, шо ж. У відповідь на критику і зауваження спробую проявити творчість, так би мовити і розповісти про те, що було на вишколі цікавого…

Насправді, на наших акціях дійсно весело і цікаво, а нудні звіти – це вимога контролюючих органів, які, швидше, ніж читати щось веселе будуть просити точно вказувати кількість учасників.

Ну, почнемо. Я не була на всіх гутірках, але розкажу про деякі з них. А, може, й не так, почну здалека. Щоб ніхто не скаржився, що дописи наші – нудні і нецікаві, що від них складається про цілу організацію відповідне враження.

Уявіть. Тепла літня ніч, ліс, мовчать навіть цвіркуни, до світанку ще кілька годин, інколи скриплять старі дерева. Горить вогонь стійкових, аж тут вилазить з намету старшопластун з хитрим, підлим виразом обличчя, бере в зуби свисток і розноситься над наметами його крик: “АЛЯРМ!”. Бідолашні юнаки підриваються, не знають куди бігти, зрештою, за трохи часу всі збираються. Виявляється, що старшопластуни добре підготувались. Від наметів до берега озера прокладена доріжка з палаючих свічок, які, як маленькі зірочки в траві, вказують, куди бігти. Всі в одностроях. У воду дивиться місяць. Двоє юнаків складають присягу, врочисто і незабутньо.

Або ще: “Тягни, тягни її нагору! Нє, Ільку, не ти! Петро, та тягни ж ти ту колоду догори, вище бери, вище!” Юнацтво зв’язало величезну в’їзну браму, так, так, саме зв’язало, з колод і линви, без жодного гвіздка, використовуючи лише свої табірницькі, піонірські вміння і підручні матеріали, а тепер цю кількадесяти кілограмову дуру треба поставити на дерев’яні ноги.

Та й це не все. Приклад… Якщо говорити вже про сьогоднішній день, а не про ліричні спогади, то за кілька тижнів настане свято Андрія, вгадайте, хто його готує? Правильно! Юначки. Будуть і традиційні балабушки, і вареники на пригощання, і кусання калити. Андріївські вечорниці.

Все добре, прекрасні ідеї, єдине, що потрібно для того, щоб це реалізовувати – старшопластунство, діти самі не зможуть зробити ні проектів, ні таборів… От, і заради цього, саме заради залучення до старшопластунства, заради підвищення кваліфікації тих, хто з дітьми погоджується працювати, проводяться вишколи. Вишколи попередньої пластової підготовки – просто ознайомчі, де можна ЩОСЬ дізнатися про можливість організації Пласту в себе на місцях, вишколи виховників, ну, і т.д. Кількість вишколів (для себе можете це слово замінити більш знайомим “тренінгом” або “семінаром”) і їх тематика дуже різноманітна. Проводяться і пісенні вишколи, і екстремальні (стрибки з парашутами), і адміністративні, і по співпраці з громадою, все не перерахуєш.

Так от. Днями в Луцьку відбувався саме вишкіл попередньої пластової підготовки, і, як частина його, вишкіл юнацьких виховників. Чого ми тільки там не робили!

Розкажу про те, що бачила, але не все, бо боюсь заговоритися. Приходжу я в аудиторію, де сидять наші вишколяни, а вони вже не сидять, а стоять, і готові до бійки! Ну, думаю, нічогенько так, готуємо виховників. А виявляється, завдання було “погасити конфлікт”: два гуртки приходять в домівку і мають домовитися, в кого більше права в тій домівці провести сходини. Які тільки аргументи в хід не йшли!!! І те, що згідно астрологічних даних, зірки стоять сприятливо саме для одного гуртка, іншим терміново треба було поспілкуватися в домівці зі спонсорами (це окремий прикол, бо ж, насправді, тут дорослі люди мали обігрувати себе в ролі дітей, і коли це спонсори самі приходили в домівку???), доказів було море і враження було, що зараз точно дійде до бійки “стінка-на стінку” так народ захопився! Але нічого, з полегшенням я зітхнула тільки після того, як я використала своє право вставити п’ять копійок і використала пластовий закон.

Ще картина: кілька десятків дорослих людей бавляться в ігри, і не які-небудь, а для новацтва, проявляючи дива опорно-рухової системи. Полювали на лева, гасали, як діти, розважалися, в перервах між гутірками. Час минав непомітно.

Програма була така насичена, така різноманітна, що дехто, закінчуючи вишкіл, просльозився, розчулився!

Учасники отримали купу дорогоцінної інформації у вигляді симпатичних папок, тепер мають думати, для чого ту інформацію використати, ну, а ми будемо сподіватися, що зустрінемося з ними ще не раз вже під час їхньої роботи в Пласті.

Юля Смаль


3 коментарі

Add Your Comment
  1. “Насправді, на наших акціях дійсно весело і цікаво, а нудні звіти – це вимога контролюючих органів, які, швидше, ніж читати щось веселе будуть просити точно вказувати кількість учасників.”

    Юля-Юля..
    Хто ж це тебе і коли змушував писати “нудні звіти”?
    Назви контролюючі органи Пласту? Правильно, тільки один-єдиний, Крайова Ревізійна Комісія, котра до звітів, як таких, не має відношення.

    Пласт – самоконтрольована демократія, де “захочеш – і будеш”, але і “не захочеш – і не будеш” також.

    Стаття рульна! Писши сче!
    (Крім 2-гого абзацу, на мою думку ;)

  2. а при чому тут контролюючі органи Пласту??? В нас є органи, за гроші яких ми, власне, проводимо акції…

  3. Ну ось, можете, якщо захочете :)

*