2007
12.22

Я їду додому..

Коли я зрозуміла, що люблю це місто, що не можу вже без цих вулиць і настроїв, метро і велелюду, що я теж його частина. я про Київ.
Тепер додому можу їздити нечасто, лиш за потреби знову побачити рідних і друзів, на дні народження бабусь, хоча інколи до нього тягне так, що терпець уривається, до болю. Ці міста – Луцьк і Київ – мої два паралельні світи. У вас ніколи не було враження, що Луцьк не відпускає? він якось по-садистьськи залазить у нутрощі, коли час сідати в маршрутку чи потяг, щоб їхати у інше теперішнє життя, він дістає зсередини давно забуті спогади, ятрить рани, його не хочеться покидати, не можеться їхати. Люблю Луцьк по-страшному віддано. Можливо він не прощає зрадників, за це мстить коловоротами у душі і розрядом у серце. Але варто лише вийти на столичному вокзалі – і все минається, речі набувають свого змісту, зникає араціональний біль і з»являється раціональна любов. На відстані. На відстані його любити легше, незалежніше якось. Як родича.
А сьогодні у мене від самого рана радість, передочікування свята. Я їду додому. Щоб вдихнути цей запах дитинства, щоб вийти біля Лучеська, щоб проїхатися нічними рідними вибоїнами, щоб знову дратуватися через неремонтовані дороги, щоб 2 вихідні – концентровано і на друзів. Часу катастрофічно не вистачає.
Коли я повертаюсь – моє рідне місто краде моє серце.


16 коментарів

Add Your Comment
  1. а я з понеділка планую … у відрядження в луцьк і буду жити в ураїні (готелі). подивлюсь на рідне місто як відрядний.
    а ще одна новина, я, мабуть переїду на кілька років у москву. не точно, правда, поки, але мабуть доведеться попрацювати з москалями. тільки з києвом розібрався і на, друга столиця :) кайф
    але, у мене є відпустка два тижні різдвяних свят. буду у луцьку. майдан, корона, версаль, метро, трьошка (є така ?) і тд, айм камін :)

    ностальгія, бля

  2. класно написано.

  3. о, яка актуальна стаття! щойно владнав все на роботі і теж їду в луцьк на різдвяно-новорічні канікули.аж на тиждень! і це після 4ох місячної перерви! забув як це!

  4. Vypadkovo zajsla na vas sajt, procytala pro nostaljhiju i znov zhadala ridnyj Lucjk, vostanne huljala joho zelenymy vulycjamy cjoho lita, sce j vstyhla vdostalj nasolodytysj Svitjazem. Nostaljhija – duze hnitjuce pocuttja koly ljudyna znachodytjsa daleko na cuzyni i de nemaje rjativnoji marsrutky jaku mozna zupynyty de zavhodno…Z nostaljhijeju borjusj tak: na protjazi tysjaci kilometriv prosluchaju BB ta insu chorosu muzyku – i ja vze v ridnomu Lucjku.I nijaki hnusni mytnyky i pjani zemljaky ne zmozutj zipsuvaty tu kozen raz nezabutnju radistj, koly napivzihnutymy stupaju na vokzalnyj asfaljt i koly bacu oci mojeji mamy…Nostaljhicno- novoricnyj pryvit usim lucanam – emigrantam i neemigrantam.

  5. А не хочеш написати звідки ти? Ми збираємо лучан з усіх куточків світу на сайті, тому це нам цікаво :)

  6. Цікаву продовжено імігрантську тему, особливо для волинських киян. Цікаво любити два міста, дійсно цікаво. От я, особисто, так сміливо можу сказати – мені і Луцьк рідний і Київ не чужий. Це так, як цікаво зустрічати давніх друзів, їхати від них та повертатись до них знову. Ці солодкі миті наближення до Луцька, знаки Луцьк 66 за Рівним і 30 км. на “Волинь вітає вас”. Так само приємно зараз час від часу повертатись в Київ, зустрічати там друзів, заходити в знайомі і затишні заклади. Життє – це рух, і в цьому русі потрібно закохуватись у все прекрасне.

  7. Колись і в мене була думка написати про 2 паралельні світи – Киів і Луцьк. Але не було де відштампувати свої думки.

  8. Привіт
    Дуже сподобалась розповідь.
    Я сама з Луька а зараз живу в Канаді (Торонто).

  9. О, давай запишемо тебе в перелік луцьких емігрантів!

  10. записуйте!)

  11. http://lutsk.dzyga.biz/luchani-v-ekzili-emigranti-lutska/ – тут перелік емігрантів, напиши щось в такому стилі про себе на адресу admin@lutsk.dzyga.biz

  12. Planuvalos – lywe na rik. Dumalos – skoriwe b uze z tisnyx vulycok provincijnoho mista u nezvidane daleke… Rik roztjahnuvsja na wist’ z oblikovymy – “odyn raz u rik na rizdvo postukaty u ridni dveri”.Pereplelysja dorohy i dumky, cuzynka – vdoma,i tut -cuzynka z ocyma povnymy smutku za ridnymy-dalekymy provincijnymy mrijamy.

    p.s.Harno napysano, niby moimy dumkamy podilylysja.

  13. а я з Беларусi, але колькi б разоy нi прыязджала да вас, заусёды адчуваю сябе ДОМА. не ведаю, чаму. дзякуй вам за ваш цудоуны горад, за яго атмасферу. бываю у вас прыкладна 5-6 разоу у год,добра разумею вашу мову, гутару з акцентам, а вось написаць нiчога не магу)), бо не ведаю граматыкi.
    а яшчэ мне вельмi-вельмi падабаецца гэты сайт. хачу у Луцк!

  14. Я з Дрогобича, то Львівщина. В Луцьку третій рік (можна сказати регулярно, останнім часом, проте час минає залишились останні тижні). Я розумію Автора. На перших порах Луцьк мене троха нудив, бісив, харив одним словом. Проте час бере своє, але мені теж ці два світи, (дому і тут) здаються паралельними, чи швидше сонабельними, бо коли засипаю ніколи невідомо в якому з них проснусь..(який у сні а який насправді, чи інколи сон у ві сні)..Навіть дожився…іноді людей путаю, а потім думаю а звідки та людина і шо ту робит як вона не звідси….Ось такі фантоми мене переслідують ….

  15. цікавий досвід маєте. а поділетесь?
    які у вас виникли відчуття про місто і людей, коли вперше з’явилися в луцьку? що саме харило? які порівняння з дрогобичем?
    мені буде дуеж цікаво то все почути!

*