2007
12.31

День народження турклубу \"Ми\"

Чим займаються туристи, коли не зайняті походами? Вдень, звісно ж, як і усі, працюють, відкладаючи із чесно зароблених частинку в скриньку з написом «Для майбутніх мандрівок». А вечорами (особливо довгими зимовими) – збираються разом у затишному приміщенні, щоб обмінятись враженнями, поспівати пісень та й просто поспілкуватись з однодумцями. У цих бесідах складаються плани, прокладаються маршрути, формуються групи подорожуючих. Здебільшого основою таких груп є одні і ті ж люди, навколо яких організовуються так звані туристичні клуби. З часом, звісно, склад учасників змінюється, але кістяк, назва та основні цілі залишаються одними і тими ж.

Нещодавно один із таких клубів зібрав докупи своїх учасників, друзів та й просто знайомих туристів на вечір, приурочений до 12-ої річниці існування. Йдеться про Волинський туристичний клуб «Ми».

Трішки історії. У 1995 році, в грудні, група студентів, які любили подорожувати, вирішили об’єднатись в клуб за інтересами – туристичний клуб «Ми». Таке неофіційне об’єднання існувало до 1999 року, в якому, заручившись підтримкою влади, було зареєстроване як молодіжна громадська організація Волинський туристичний клуб «Ми». Їхня діяльність не обмежилась лише організацією походів. Учасники клубу всіляко сприяють розвитку здорового способу життя у рідному Луцьку. Зокрема, за їхніми проектами проводились акції «Пізнай своє місто» та святкування Дня туризму у парку ім. Лесі Українки.

Від часу створення у клубі склались свої звичаї та традиції, наприклад, зустріч Нового року в Карпатах. Традиційним є також і святкування річниці заснування, себто Дня народження, у грудні. Розділити свято разом з членами турклубу «Ми» завітали учасники інших туристичних організацій-побратимів, представники місцевої влади, а також друзі і знайомі, яким близький дух мандрівок.

Вечір відкрила голова та ідейний керівник клубу Руслана Мельник (попереднє інтерв’ю з нею можна прочитати тут), яка підбила підсумки попереднього року та змалювала плани на найближче майбутнє. З офіційної промовою виступив депутат міської ради Сергій Григоренко. Він ще за студентських часів неодноразово брав участь у походах, а зараз всіляко допомагає клубу та й туристам Луцька взагалі.

А далі були розповіді «бувалих» з демонстраціями кінофільмів та світлин.

Наприклад, Ніна Бочарова, представниця так званого «водного» туризму, розповіла про подорожі по Уралу. Особливістю цих походів є те, що маршрут пролягає малозаселеними територіями, де до найближчої крамниці чи аптеки сотні кілометрів. Частину шляху туристи сплавлялись на катамаранах, іншу ж частину – катамарани на туристах. Крім такого «здорового» екстріму було ще рибальство, мисливство та недоторкана дика природа.

Про зовсім іншого типу мандрівку розказав Ігор Случик. Це людина, яка побувала не лише у Карпати та Кримських горах, але й на Уралі, Кавказі, а тепер і у Гімалаях. Основна мета подорожі була побачити Еверест, а от додаткові враження: Пакистан, Непал, Індія; Карачі, Катманду; мечеті, палаци та буддійські храми; блошині ринки з екзотичними фруктами та тваринами; Індійський океан, гори Гімалаї та незаймані індійські джунглі. І це все за дванадцять днів!

Альтернативу пішохідному туризму описала представниця велотуристів Людмила Леонтьєва. Основною перевагою велотуризму вона назвала те, що рюкзак з необхідними речами (іноді досить важкий) міститься не на спині, а нав’ючений на вірного коника, себто на велосипед. Хоча іноді і сам велосипед виступає не як засіб пересування, а як багаж. Чи не щонеділі велотуристи здійснюють пробіги місцевого значення, а за нагоди вирушають і у триваліші подорожі. Таким чином, чимала частина доріг України уже побувала під колесами їх велосипедів.

Особливої атмосфери заходу надавали туристичні пісні у виконанні знаного волинського барда Юрія Борисовича Пєтухова. А оскільки ця зустріч проходила напередодні Андрієвого дня, то згадали і за давні українські звичаї та пригостили гостей варениками.

Особисто мене вразило те, що у Луцьку так багато туристів, причому різних напрямків. Здалося, кожен може знайти свої спосіб пересування, складність маршруту та вершини для підкорення. Потрібно небагато: наплічник, карта та … готовність відмовитись від цивілізації хоча б на кілька днів. Але ж це дрібниця для справжнього туриста?!.


2 коментарі

Add Your Comment
  1. Я якось брав участь в змаганнях в Ківерцях, і для участі команди Ми не вистачало потрібноїх кількості чоловік і мене із другом попросили за команду Ми. Тікі от тоді Ми не трохи погано виступили..

  2. tyrist.pp.net.ua

*