2008
01.10

Моє робоче місце. Сьогодні за ним вперше у новому році. Тільки вранці пригнала ковельським поїздом в Київ. І от – знову ту ворк. Спостерігаю за колегами. Невже працюють? Ну невже? Ну так же ж впадло. Може почекати, принаймні, завтра, принаймні понеділка. Ні, понеділок –старий новий рік, хіба до роботи? Кожен в своєму компі, деякі навіть розшифровують відео. У мене – непочатий край непереглянутих касет ще з 2007-го, купа ненаписаних сюжетів, але щось так тепло гріє душу – лінь. Ця мила розмореність, це щастя належати лише собі.. хоча б годинку. ех.. чашечка бридкої кави.. знайомі, так, і листів треба написати, і відповідей..
Обіцяю собі. Побайдикую до 15-ї, а там почну працювати: видзвонювати спікерів, домовлятись про інтерв»ю, при цьому тішу себе думкою, а раптом відмовлять, вони ж теж люди, перенесуть ймовірну зустріч на кілька днів.. і зовсім мене не переконує фінансовий стимул, що всі ці години, просиджені без діла принесуть мені нуль грошей, але, ммм.. я поважаю себе, гроші не на першому місці J купа смайлів самій собі, спагетті собі на вуха, і мені подібним. Не я одна така. Адміністратор розкладає пасьянс, координатор зйомок дочитує з компа книжку. Усі ми, виявляється, люди! Зараз піду поблукаю по телецентру, подихаю спільним повітрям знеохоти. Свята-свята… у голові дзвіночки «джінгл беллз» і трохи «Піккардійської терції» з учорашнього концерту в луцькій «просвіті», як світло..
Величезне вікно біля мого столу показує дорогожицький парк, біля компа – ведмедик Алоізіус, він з»явився у мене новорічної ночі. А ще радість і впевненість – цей рік буде світлим і змінним. Така от радість. А робота – вона ж не втече. А як втече – ми гарно бігаємо. Наздоженемо. Тримаймося!


11 коментарів

Add Your Comment
  1. От і мені таке в майбутньому світить, якщо усе добре складеться з цією журналістикою. Але часом дійсно задумуєшся, чи оправдовує ця професія, інколи здавалось би, справжню собачу біганину. Не раз казала, що ну її ту журналістику, та вже як спробував, кинути важко. Цей темп просто підхоплює і шаленими темпами несе по життю. По життю, яке сповнене спілкування, нових людей, навіть, необов’язково відомих, і подорожей, нехай, можливо, і в наближчу околицю міста. Але головне – ніколи не стоїш на одному місці і ніколи не скажеш, що твоє життя було нудним.
    А щодо свят, то не завжди варто приписувати їх до певних дат, оскільки настроєм не завжди можеш керувати. Тому часом з легкістю працюєш в період певних свят, а якогось 9 січня можеш зібратись з друзями і відірватись по повній)))

  2. Я пишу с кпк, поэтому на русском языке.
    Итак, я полностью согласен как с автором, так и с Танюшей. Пока есть время и настроение – надо веселиться. Хорошо, когда работа распологает. А если, – тогда временно бросаем рабочие места (в лес не убежит) и идем играть в снежки всей гурьбой. Чтобы потом быть мокрыми, возможно в некоторых местах подбитыми, но в результате стать человеком с поднятой головой и светящимися глазами. Человеком с поднятым настроением. И быть готовым свернуть еще не один десяток гор.

  3. “трохи «Піккардійської терції» з учорашнього концерту в луцькій «просвіті», як світло” – що, Терція знову була в Луцьку???

  4. 2 romuald:
    була-була :) на різдвяному концерті, заспівали більше десятка пісень

  5. а волинський телевізор потім уривок тих пісень показував. Було.

  6. Привет всем девушкам Луцка я сам родом из Луцка в Киеве уже10 лет живу хочу сказать что лучше вас я в Киеве не встречал мне 23 года сам банкир всего добился но за невестой еду к вам вы хазяюшки. вы трудяги самые самые лучшие VLAD

  7. Девушки я вас люблю Vlad

  8. напишите мне ответ

  9. Ej , ljudi živu v Sloveniji. Zakončil Lvovskij infiz uchilsja s Kovalchukom Viktorom (Kot) trenirovalisj vmeste zakonchili institut v 1991 i poterjalisj potom. A on iz Lucka… pomogite kto možet a podninjkije

  10. de jogo najti hto dopomig bi meni. proshu, shukaju jogo vže desjatj rokiv!!!

  11. Давайте деталі, Ковальчук – дуже поширене прізвище. Знайти реально в Луцьку майже кожного, якщо він ще тут…

*