2008
02.27

СЛАВЕТНІ ДНІ ДРЕВНЬОГО ЛУЧЕСЬКА


Луцька війна 1431

Що було, те загуло,

але ж як голосно!..

ВСТУП. Я починаю серію описів старожитних подій, що давно згули в нашій пам’яті, але ще подекуди з’являються на сторінках рідкісних книжок. Минають століття і з кожним наступним поколінням значення минулих подій завуальовується сучасністю і стає нікому не потрібним, опріч найбільш зацікавлених ентузіастів. Це іманентно розкриває логічність прийдешніх поколінь, які заново переосмислюють старі цінності, безперервно шукають новий спосіб мислення і нову манеру пізнання. Вони повторюють старі помилки, шукають відповіді на уже розгадані питання і з кожним колінним відновленням додають краплину свого бачення навколишнього світу.

МІСЦЕ ДІЇ: неформатний великий театр з основною залою та додатковими місцями скупчення глядачів, величезними моніторами, телевізійним типом вистави та спеціальними пристроями для створення ефекту присутності.

КЛЮЧОВІ ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ягайло – король Польщі та Великого князівства литовського;
Свидригайло – великий князь литовський Великого князівства литовського;
Юрша Русин – київський воєвода;
Збігнєв Олесницький – краківський єпископ; ідеолог польського уряду.
коронне польське військо;
військо татарське;
спільне руське і литовське військо;
коронна рада при королі.

ДІЯ І.

1430 рік. Краків. Сцена театралізована під королівський палац. Напроти вікна висить картина невідомого художника у червоно-зелених тонах. За столом розміщуються представники коронної ради та сам ясновельможний. На столі писемні приладдя та сталева куля. До них приєднується краківський єпископ. Риси обурення і здивування не зникають з королівського чола.
Ягайло: Збігнєв! Ти мені можеш пояснити?.. Яким це чином ці україноруські непослухи заявили про підтримку Свидригайла?! Вони присягали мені!
Збігнєв: Любий королю, зрештою цю ситуацію легко можна пояснити. Хоча він ваш наймолодший і любий брат, замолоду з ним повелися нечесно. За всі свої пережиті від цього поневіряння він занадто зійшовся з русичами і обіцяв піднести їх віру і за радою їх правити. Не дивно, що руські пани перейшли до нього. Польща їм не давала доступу на посади, весна пройшла – те саме, літо пройшло – те саме, осінь пройшла – те саме, реакція – прогнозована.
Ягайло: Nie pozwalam!
Коронна рада: А зимою?
Збігнєв: Що зимою?..
Коронна рада: Любий королю, деякі наші пани зробили кілька віроломних кроків для досягнення нашої вимоги відірвати від князівства Литовського Волинь і Поділля. І хоча ми обєднані, але вони перші почали, тож мусять тепер терпіти від нас у відповідь.
Ягайло: Так. Литвини заявляють про велике невдоволення цим. Більше того…
Збігнєв: Я думаю, вам як королю треба прийняти…
Ягайло: Не перебивай мене. Уже все вирішено… Ми посилаємо військо на Волинь, на Лучеськ.
Тривожна мовчанка. Коронна рада показово радіє із подій найближчого майбутнього.
Збігнєв: Ми повинні приєднати українські землі до корони польської і таким чином назавжди поставити крапку в цьому питанні. Зрештою, у нас є інше стратегічне питання: чи залишиться Польща з Великим князівством литовськом в обєднанні? Похід на Лучеськ – складова нашої кампанії проти литовців.
Ягайло: Пан Олесницький! Не можна бути таким впевненим щодо остаточності приєднання українських земель. У нас є підозри щодо Лучеська Великого… Деякі сміливці, а серед них добре відомий вам держатель Олеського замку Богдан Рогатинський, самовільно не піддався короні! Він сказав, що піддасться лише в тому разі, якщо військо польське здобуде твердиню Стира.
Коронна рада: наші посланці вернулися з дульою в дупі.
Збігнєв: А це ми ще побачимо. Я благословлю військо на війну зі схизматиками.

При останніх словах король Польщі та ВКЛ з Олесницьким роблять кілька незрозумілих глядачам взаємних жестів. Поступово світло загасає і сцена розчиняється у темряві. За цей час під середньовічні співи католицького хору декорації змінюються, набуваючи ландшафтних ознак типового волинського краєвиду. Тим часом команда №2 починає готувати поки що заховані для глядачів південні околиці величезної сцени для вирішального дійства.

Кінець першої дії.

ДІЯ ІІ.

Розгублене польське військо перед опустілим волинським селом. По центру знаходяться імпровізовані хутори, обіч сцени – ліс. Військо розосереджене по всій відкритій для глядачів площі.
Вояк1: А, Яцек, чув? Ми напевно непогано заробимо на цій війні. Дивись як пусто. То все залишено нам!
Вояк2: Повтікали як від вовка в ліс до вовка!..
Зі сцени лунає сміх, однак він швидко вщухає, коли поляки практично не знаходять здобичі у покинутих хатах. Спантеличене такою зустріччю, коронне військо кидається слідом за селянами. [Бічні декорації у вигляді лісу тут починають виконувати свою головну роль: серед листя активно працюють оператори, монтажники звуку та світлотехніки. Для забезпечення нормального спостереження глядачів за подіями на такій величезній сцені у місцях їх розташування влаштовані великі монітори із ефектом реального звуку]. Вислідивши втікачів, вояки безжально вирізують перших і на цьому піднесенні досягають Володимира, спалюючи з ним також і навколишні села. [Режисери добиваються ефекту дня і ночі.] Вночі заграви вогню освітлюють просторі поля, а вдень клуби диму закривають сонце. Окрилене легким успіхом, коронне військо вирушає на головний бій – до Лучеська.
Кінець другої дії.

ДІЯ ІІІ.

[Команда2 остаточно завершує всі приготування і перед глядачами постає велична і захоплива картина укріпленого Лучеська Окольного із гловною цегляною твердинею – князівським державним замком]. 30 липня 1431 року. Імітація Стира. По один бік – передові загони польського війська, по інший – шеститисячне литовсько-руське.
Юрша: Сотворим что мужско!
Починається бій. Зі свидригайлом на чолі вони успішно стримують натиск ворогів, не даючи їм перейти річку. За якийсь час на сцені з’являється король Польщі та Великого князівства литовського Ягайло із основним військом та артилерією. Спецефекти вражають глядачів небаченим розмахом сміливості гри з вогнем у неформатному театрі: вогняні ядра з кількох десятків гармат обвалюються на захисників міста. І Свидригайло відступає, залишаючи в Лучеську 4 тисячі своїх вояків. Враження глядачів посилюється реалістичними звуками із вібраційними та вітровими ефектами. Великий князь литовський, залишаючи обороняти місто Юршу Русина, відступає у північному напрямі. Частина польських військ наздоганяє їх і невелику кількість бере у полон. Князь уміло втікає. Зненацька під увімкнені на повну силу вібродвигуни під місцями скупчення глядачів зі східного краю сцени з’являються татари на поміч русичам і нівелюють маленьку перемогу поляків, дощенту винищуючи останніх…
Вся увага переміщується до замку, а сама сцена поступово змінюється так, що він опиняється у її центрі.
Польський воєвода-післанець: Ми вам даємо можливість здатися на милість корони.
Юрша: Я про це навіть не помишляю і оборонятимусь! Забирайся звідси, поки живий.
Коронне військо 4 серпня оточує Окольний замок і починає штурм.
Литовсько-руське військо: Сотворим что мужско!
Безперервні постріли з рушниць, гармат, метання вогню на обложених. З-поза мурів і веж залога вперто відгукується стрілами, камінням, вбитою худобою, яка почала розкладатися. Непідступність луцьких мурів бентежить поляків, трупи, що вилітають з замку, їх ще більше деморалізують. Сподівання на швидку перемогу розвіюються. Військовий дух змінюється безпорядком і в коронному війську починаються сварки. Чутки про такий стан справ ширяться Польщею. Починають антипольські виступи, пани звинувачують Ягайла, буцім він не хоче здобувати Луцька.
Через деякий час оператори увагу залу приковують до діалогу.
Доповідач1: У нас закінчуються запаси. Мусимо здатися.
Юрша: Швиденько готуй післанця в Степань до Свидригайла із вимогою підмоги, бо інакше не витримаємо. А поки що – докінця!!
Несподівано для поляків Юрша Русин оголошує триденне перемир’я. Відновлюються пошкоджені ділянки укріплень. Луцькі війська роблять таємний вихід за місто на поляків, які відпочивали і нічого не підозрювали. За цей час запаси невідомими шляхами поновлюються, залишаючи в дурнях коронне військо. Не в змозі зрозуміти, що до чого, вони починають звинувачувати один одного у зраді, у постачанні лучанам зброї та інших запасів. Перемир’я закінчується і під захоплені вигуки глядачів війна продовжується.
Юрша: Не здамося! До бою!!
Луцьке військо: До бою!!!
Неприступний замок обороняється вогнепальною зброєю, стрілами, камінням, мечами, списами, сокирами. Як будь-яка середньовічна війна ця не обходиться без кумедних моментів. Поляки настільки втрачають дух, що починають битися уже між собою. Увага глядачів переміщується на Станіслава Цвіклу та Вавринця Зарембу і їхню збройну сутичку. Литовсько-руське військо зі сміхом спостерігає трагікомедію зі стін кремезного замку. Війна затягується. Світло поступово під реви сміху акторів-вояків гасне, оголошується антракт.
Кінець третьої дії.

ДІЯ IV.

За перерву декорації змінюються на жахливі сцени безладу коронного війська. Навколо замку розкидані неприбрані трупи польських військових та коней; коронне військо виглядає втомленим та знеможеним, але зі ще більшою жадобою до нищення. Руїни луцьких церков та обгорілі рештки міста ледь проглядаються фоном з-під цього видовища.
Вояк3: І без бою можна вмерти від жахливої спеки – серпень в розпалі
Вояк4: Ти скоріше без води помреш… Коні нездорово харчуються. Вони дохнуть один за одним… А ми тут з пустині сад зробимо! Нам треба тільки підмога.
Вояк5: Ніяка підмога тобі не стане в пригоді! Вони продалися чорту; віддали йому якусь пожертву!
Вояк3: Це та жидівська ворожка, яку ми вчора четвертували, зарізала таємно нашого вояка Марека і вийняла з нього серце і нутрощі!.. Посікла і спалила в кадильниці, а сама швиденько обкурила мури замку!
Вояк6: Пшемислав, не дурій. Мареку камінь голову зніс, а не ворожка.
Вояк5: Хлопці, що вам зараз не хватає, тюрми?! Ну й чорту, ну й продалися. Коронне військо і з чорта шкуру спустить!
Вояк4: От ти б і не патякав багато. Ми поки що шкури добре тільки з руських спускали.
Вояк5: А треба буде – так з самого чорта, якже на те воля Ягайла.
Вояк6: Свидригайло знову вмовив короля на шість днів перемиря. Довго не витримають. І ворожка їм не поможе. Частина наших завтра на світанку вирушає. Магістр німецького ордену і молдавський господар, союзники Свидригайла, оголосили війну об’єднаній Польщі…
Вояк3: О часи, о Полонія нещасна!..
В оповідальній манері глядачам розказується про хід подальших подій: Ягайло складає з себе керівництво штурмом Луцька, натомість до цієї справи призначає Земовита Мазовецького. Час збігає і на сцені уже кінець серпня.
Кінець четвертої дії.

ДІЯ V.

Під керівництвом нового командувача штурм Луческа Великого посилюється, набуваючи кульмінаційних ознак. Настають вирішальні дні для обох суперників. Поляки споруджують високу вежу і починають метати вогні через мури на захисників.
Вояк5: Ogniem!
Перші кулі влучають то у воду, то розбиваються на землі перед самісінькою стіною. Наступні уже влучають в ціль.
Військо польське: Ogniem!
Військо луцьке: держи залогу!!
Удари мечів і їх виблискування на променях сонця, середньовічні костюми рицарів, розмаїтість зброї, стріли, каміння різних форм, сокири над гловами ворогів з обох сторін, поламані списи, що стирчать із тіл убитих – все вражає глядачів. Техніки посилюють ефект створенням реалістичної атмосфери у місцях скупчення глядачів; кожен, хто купив квиток, відчуває дух запальної боротьби минулих епох.
Луцьке військо: Держи залогу!!!
Штурм з нової вежі триває цілий день безперервно. Луцький захист – ані похитнувся. Заповзятливі рицарі виснажують свої кремезні м’язи до останнього. Замок досі залишається неприступним. Захисники непохитно відгукуються залізом, камінням, деревом та вогнем назовні замку. У всій цій агонії, колотнечі оператори мляво виділяють чиїсь діалоги на фоні битви.
Юрша: Стояти докінця! Богдан – ліва стіна. Костянтин і Вілтас – як з вежею?
Військовим людом Польщі все більше і впевненіше ширяться чутки про напад хрестоносців на польські землі. Ніяк не можуть взяти твердині; їх дух уже практично вичерпується.
Коронне військо: Ех, Польще, кінець всім сподіванням!..

5 вересня 1431 року сторони підписують мирний договір: західне Поділля переходить Польщі, Волинь – залишається за Свидригайлом. Коронне військо розпускається і ні з чим повертається додому. Ті з них, хто залишилися для грабунків околиць міста, зрештою були впіймані і віддані до татарської неволі.

ЗАВІСА.

Але чому саме Луцьк; який стосунок місто мало до взаємин литовців та поляків; яке значення воно тоді відігравало і чи був Лучеськ столицею держави – відповіді на ці питання, а також роз’яснення геополітичної ситуації, що передувала Луцькій війні, наступного разу.


5 коментарів

Add Your Comment
  1. ну покищо даю 3 ,але подальші випуски покажуть своє…але в загальному-класно!!!

  2. поки не зміг осилити… на любителя…

  3. маєш на увазі історію чи форму подачі? Просто не хотілося повторюватись у вигляді нудних підручників з історії в манері написання. З таким самим успіхом можна було навести 200 пунктів посилань на різні книжки, підручники, матеріали – хай читають. Це написане не можна розглядати як щось нове, довершене і альтернативне, це локальний намір висловитись по-іншому, не більше. А щодо самої історії, то справді: як і будь-що інше в житті – на любителя…

  4. Молодець, kotyk, так тримати!
    Навіть, якщо хтось вже це знає – супер. Але дуже багато людей, навіть старшого віку не знають достатньо про місце, де вони живуть.
    Хто знає свою історію – той знає себе.

  5. о, дякую-дякую, така ж у мене й мета: розповсюдити знання про місце, де ми живемо.

*