2008
12.22

Це минуле Луцька і Волині, це минуле усієї Литви.

ко�она.jpg

Усім лучанам більш ніж відома назва “Корона Вітовта”, але мало хто знає, яку загадку має ця річ, яким великим символом вона була свого часу для двох народів, що жили спільно в одній державі – литовців та волинян. Розглянемо коротенько події, які обумовили важливість корони для цих земель, щоб зрозуміти усю фішку навколокоронних подій.

…За сивої давнини, коли наш замок тільки добудовувався, Польща та Литва (Волинь уже, або майже вже, була у складі Литви) підписали унію, згідно якої обоє утворюють союз зі столицею у Польщі, але на головний стіл сідає литовець. На той час, таким став король Ягайло. Для Європи таке об’єднання означало суттєву зміну на “східному фронті”. Люди почали рухатися – ось це подія, це для нас шанс. Особливо зачесав потилицю цісар німецький та угорський Сигізмунд, адже він не хотів, щоб Вітовт, який тоді жив у Луцьку, претендував на корону Чехії. Задумалися чехи, турки і молдавани. Крім того, унія між Польщею та Литвою передбачала через деякий час повне поглинання Польською Короною останньої, ну а з нею, звісно, земель волинських. У Вільнюсі та Луцьку (перше місто після Вільнюса в Литві на той час) люди почали виявляти протест – ні, Литва має стати самостійною, із князівства перетворитися на королівство, а королем стати Вітовт. Отже цей чоловік мав свої федералістські, з точки зору унії, плани. Мета – відокремити Литву будь-якою ціною! Треба корону! Тут усе й почалося…

Для вирішення цих та інших європейських геополітичних питань монархи Європи зібралися у Луцьку в 1429 році, але залишимо цей факт у даній статті поза увагою. З’їзд закінчився, питання коронації Вітовта не вирішилося, бо фактично, поляки його заблокували, гості роз’їхались, і треба було вже аквтивніше діяти. Схема дій була така. Наступний з’їзд робимо у Вільно, де під самим носом поляків коронуємо Вітовта. Імператор священної Римської імперії мав і свій план: волиняк, білоруських та литовців відокремити в окрему Корону Литовську, а потім усім разом загризти Польщу. У Римській канцелярії підготували коронаційний акт, сама корона уже була готова. Залишилося єдине: доправити послів до майбутнього короля!..

���ов�.jpg

Оскільки волинський народ себе не мислив литовцями, а усвідомлював окремою руською групою, то можливість для Литви стати королівством було більш ніж вигідне нашим предкам. Преспектива стати поляками нікого не радувала, а в Литовському князівстві волиняни і литовці уживалися на рівних. Більше того, Луцьк відігравав роль південної столиці Литви, а будучи приєднаним до Польщі, невідомо що могло статися. Волинська знать, шляхта, покладала великі надії на Вітовтіву корону – це був намір для потужної політичної самореалізації. Для литовців таке питання стояло не менш гостро. Корону Вітовту!

Центр подій тепер переміщується у Вільно, де починається з’їзд, на якому Литва має стати королівством. Ішов 1430 рік. Імператор Сигізмунд направляє у Вільно до Вітовта послів із листами про його коронування, а також з короною. Гості уже приїхали, послів римських ще не було – вони чогось запізнювалися. І тут у дію вступає Польща. Збройними загонами було перекрито весь кордон з Литвою, усі шляхи і таємні ходи. На одному із підходів до князівства римські посли з короною потрапляють у польський полон. Ненависну корону, яка для Польщі була символом зради та майбутньої загрози, краківський єпископ Збігнєв Олесницький розрубує навпіл, дає послам копняка під зад, а вони з порожніми руками несуть сумну звістку до Вільнюса. Таким чином, корона Вітовта так і не потрапляє до потенційного короля-власника, а надії шляхти розбиваються, мов кришталь об камінь. Сльози, розпач – корону не вберегли. Символ близької самостійності польською амбітністю був розрубаний навпіл. Але сам символ залишається вічним, тепер він став магічним образом колишньої могутності на слави – Корона Вітовта…

����а.jpg

На фото – два міста у середині ХІХ ст.


10 коментарів

Add Your Comment
  1. може хоч завдяки тобі нарешті підучу історію рідного міста :)
    пиши такі матеріали, а не ту лабуду…

  2. цитати з тебе:

    “І основна річ, яку принесла ця нова ера, – свобода інформації.”

    “Забудь про цензуру, забудь про обмеження, забудь про комплекс провінціала. ”

    і головне:
    “Ми навіть готові розмістити тут їх фірмовий рецепт закрутки помідорів і огляд останнього конкурсу “Пєсня года”, якщо вони його нам надішлють.”

    Так шо вибач, але терпи. Тим більше, що “червоні нотатки” – серія набагато вагоміших речей!

  3. на жаль для тебе не бачу в них нічого вагомого, як на мене це просто “писанина”….
    сайт незабаром буде мати іншу форму, в своєму розділі будеш писати щозавгодно, а на головну буде потрапляти не все

  4. який тоді прикол писати тільки собі під носа? я хочу, щоб люди бачили. Не для власної розваги пишу.

  5. ну це взагалі…

    ти ж писав, шо ніби-то ЛН – то не приватний проект. А сам збираєшся керуватися власною думкою і власним упередженням для випуску статтей на головну… Навіть якшо ти будеш керуватися чимось іншим (чи хтось буде керуватися), це вже далеко не є “обличчям міста”, а обличчям адміна сайту, який формує теми головної. Змінюй філософію свого проекту і зроби відомості про цю зміну публічними… Який сенс писати які-небудь репортажі про події чи історичні відомості? Історія у глибокій дупі – вона нікому не потрібна… Сенс публіцистики (особливо статтейної) у створенні суспільного резонансу і заклику до дискусії! Незалежно від того, чи це репортаж про подію, чи факт з історії, чи стаття про луцьких скінхедів. І в кожному випадку варто оперувати фактами – подобаються вони комусь чи ні. А я би навіть сказав, що теми-табу набагато вагоміші в соціальному значенні для дискусії, ніж наприклад про виставку авнгардного мистецтва (хоча друге я встократ більше ціную).

  6. хто знає шо таке остеосаркома?

  7. kotyk, ти погнався за дешевими сенсаціями, такому місце в бульварній пресі, я б не хотів щоб ЛН таким став, тобто заради цього я готовий навіть на адмінвтручання, краще ЛН буде адміністрованим, ніж перетвориться на бульварщину…

    в неті достатньо всілякої порнографії і різної гидоти, якщо ЛН приєднаєть до когорти такий сайтів, я не буду вважати це якимось досягненням… тобто, якщо розвиток сайту привів до того, що є вибір:
    1) вільний сайт без адміністрування з купою лайна, між яким є трохи гарних статей
    2) сайт, на якому адміністрування зводиться до того, що на головну сторінку потрапляє хай невелика кількість, але реально цікавої і потрібної інформації, але кожен має свою особисту сторінку, де може писати щозавгодно

    то я вибираю пункт 2) значить така ціна, щоб демократія не стала анархією…

  8. ти безнадійний…

  9. і це радує :) я завжди чітко притримуюся своєї життєвої філософії, тому я дійсно безнадійний для поширення всіляких провокацій :) )
    причому, я переговорив з двома іншими людьми, які були причетними до створення цього сайту, і вони мене підтримали в цій думці щодо такої структури і такої форми адміністрування, так що я не один такий безнадійний :)

  10. на мою думку адміністрування дійсно важливе для нормального сайту (щоб не було хаосу), але воно повине бути з демократичним нахилом, тобто:
    1) якщо хтось створює тему типу сортирної “єслі ти не голубой – нарісуй вагон другой” – таке зразу в сад і без заперечень
    2) якщо тема когось з користувачів дійсно заслуговує уваги – адміни ставте на головну сторінку, це важливо…

*