луцьк неформатний

тендітні па торкають тихо небо
її рука застигла в формі птиці
вона малює простір акварелью
і змушує тікати всі дрібниці
маленькі кроки забирають в вічність
і пальці босі хочуть знов зігрітись
її не зловиш бо вона космічна
пускає плаття розлетітись вітром
…
різким криком порушує весь спокій
ногами й нотами вже грає у повітрі
обрамлює обличчя швидко порухом
і очі її стали потойбічні
заплакав дощ і впав на руду голову
затихла музика і стерлися всі образи
але вона танцює…і ногами й нотами…
торкаючись вертає собі спогади