2009
06.05

Я�о��ка.jpg

Любов до міста починається з усвідомлення його неординарних сторін. Хто скаже, скільки достеменно в Луцьку є мостів? 5, 10, 15?.. Ні! Їх 30! В цьому можна легко переконатися, дивлячись на карту, або прогуляючись вулицями рідного міста. Але мова йде не про геть усі мости, а тільки про мости шириною мінімум дві автосмуги і дві пішохідні, тобто великі, справжні. Міст – споруда для переїзду чи переходу над якоюсь перешкодою. Мости завжди щось з’єднують. А найчастіше – береги. Одна річка, два береги, один міст. 60 берегів Луцька – то своєрідна особливість нашого міста. Це пазли, які утворюють цілісну картину, виступаючи неодмінною складовою структури міських доріг та вулиць. Забрати б, наприклад, Гнідавський міст, і на Потебні довелося би пертися через Львівську. Забрати міст на Шопена – і ніяк уже не об’їдеш центральні корки, хіба тільки рухаючись в глибину кварталу по Ярощука чи Потапова, але ж там унизу знову рятують вони. Луцьк без мостів ніяк. Отже їх треба знати, пам’ятати, шанувати і доглядати за ними.

Ф�анка.jpg

Кожен міст має свою душу, яка приховує піднесені моменти народження, відкриття, важкі будні. А й справді: чим живе міст сьогоднішній? Він щодня бачить під собою незліченні річкові потоки, а це свого роду також “історія міста”, по ньому постійно їздять усіляки автомобілі, ходять люди. Останні часто плюють, смітять на мостове покриття, наносячи йому важкий моральний удар у службі містові. Але той і далі мовчки виконує свою роботу. З цього погляду, мости Луцька можна використовувати як виховний момент, ну скажімо, для тих сварливих жіночок, які особливо люблять потеревенити язиками. Недаремно мости – стратегічні об’єкти і під час різноманітних соціальних збурень типу війн, революцій саме на них загострюють свою увагу. Отже люблять, поважають, цінують.

���� �ена.jpg

Мости в нашому місті є різноманітні. Кожен своєрідний і обов’язково відмінний від іншого. Ну, візьмемо два, на перший погляд, однакові мости на Франка і Потапова. Але на одному з них ви, наприклад, ідучи опівночі з корчми, познайомилися з гарною дівчиною, а потім закохалися!.. Або проходячи по одному з них, вам відкрилося якесь нове бачення, нове натхнення і ви написали вірш!.. А міст – то живий і чутливий організм, він увібрав у себе тонкі душевні поривання. Отже кожен – унікальний. Це не заважає мостам об’єднуватися у певні громадсько-культурні організції, так би мовити, для обміну досвідом. Навіть навпаки: кожен скаже своє і утворюється цілісна мостова картина Луцька. Об’єднаня мостів можуть мати таку класифікацію:

І. За річкою:
а) над Стиром
б) над Сапалаївкою
в) над засушеним Глушцем
г) над Омелянівкою.
ІІ. За історичністю:
а) литовські
б) польські
в) російські
ІІІ. За розміром:
а) великі
б) малі
IV. За значенням:
а) міжрайонні міські (наприклад, між Гнідавою і Старим містом)
б) вуличні квартальні.
V. За типом перешкоди:
а) власне мости
б) шляхопроводи (над дорогою чи залізничною колією)
VI. За відвідуваністю:
а) ті, на яких був
б) ті, на яких ще не був…

Луцьк знаходиться на болоті, тому мости завжди відігравали важливу комункаційну функцію. Але під час повіней члени мостової громади відпочивають. Ось подивіться на цю фотографію міжвоєнного періоду: самотній мостик посеред Глушця навряд чи комусь допоможе :)

1.jpg

Бували і прориви мостів. Наприклад, у 1845 році сталася велика повінь, яка розірвала найбільший міст Луцька – Красненський. Вода піднялася до рівня моста і пошкодила його. Квартали були затоплені і місто перетворювалося на своєрідну Венецію, коли замість карет вулицями плавали човни. І таке було сотні разів. А ось як виглядала повінь у 1932:

2.jpg

3.jpg

Не треба думати, що лучани випили багато води зі Стиря і вже повіні не такі великі як колись. Ось розлив року 2004 на Рованецькому полі:

�оле.jpg

На такі моменти мости Луцька ідуть у виправдану відпустку – ними ніхто не користується, вони можуть собі спокійно поплавати у воді, вигріваючись весняним сонцем, і релаксуватися, аж поки рівень не спаде.

Отже мости – цілком рівноправні члени міста. Вони завжди супроводжують Луцьк протягом історії. Стоячи непорушно, ці об’єкти вбирають у себе сукупну душу міста, виступаючи разом з тим і підтримувачами твердої землі під ногами. Мостове місто – в ці слова вкладається особлива поетика Луцького шарму. Її треба тільки вміти побачити. А перефразовуючи відомого поета, скажу:

Міст Луцький є!
Міст Луцький завжди буде!
Ніхто не перекреслить Луцький Міст!..


6 коментарів

Add Your Comment
  1. Дякую за статтю. Цікаво і нетипово.
    Вибач, є одна невеличка поправка: Міст на сучасній вул.Шевченка носив назву Міст Бема (на честь Юзефа Бема- польського генерала, одного з полководців Листопадевого повстання).
    (Польська Вікіпедія – http://pl.wikipedia.org/wiki/J%C3%B3zef_Bem).
    Джерело інформації – маю карту Луцька з міжвоєнного періоду.

  2. я також знав, що БеМа, але чогось написав Бена. А звідки знаєш, що саме на часть цього Бема названо міст?

  3. …так було раніше. Тепер я знаю, що правильно таки БеНа, ібо не від ім’я Юзефа Бема іде назва моста.

  4. а у мене паранойя ще з дитинства щодо мосту ем.. між Відродження та Київською.. там випадково ніколи не було якихось страшних аварій? бо таке враження, що або були, або будуть.. переслідує це >_

  5. між Відродження та Київською? ЦЕ той, которий біля Автозаводу? Це не міст, а шляхопровід. Аварія там була. Десь у 70-х там тролейбус з’їхав на льоду і повис з мосту. Висота була невелика, тому тралік не упав, а просто тим кінцем, який уже звисав, дотикнувся до мосту.
    в мене навіть фотка є. є івони і в неті десь.

  6. дотикнувся до землі, а не мосту

*