2009
06.18

11.jpg 21.jpg 5.jpg 4.jpg


11.jpg

1._Автобусна_станція._Саме_з_такою метою будинок споруджувався у 1930-х сім’єю луцьких домовласників Кронштейнів. Цією вулицею ще в 1911 році пролягав перший луцький автобусний маршрут Вокзал-Красне. Проте станції тут ніколи не було. Після завершення будівництва приміщення здавалося під різні офіси для конторних щурів та торгові заклади. Окрім цього, перед війною тут знаходилася друкарня. А з 1941 року редакції різних газет. Наприклад, “Вільна праця”. А з приходом німців тут була Deutsche-Ukraine Zeitung – німецько-українська газета.

21.jpg

2._Цей цікавий будинок починав зводитися ще за часів Першої Речі Посполитої. Точніше, коли вона уже закінчувалася і її ділили між собою сусідні імперії. Безпосередньо на цьому місці колись тік струмок. Тому навіть зараз по сходах підвального приміщення тече вода – там дуже мокро! Будинок ніколи не належав лише комусь одному так, щоб тільки він там мешкав. Наприклад, у другій половині ХІХ ст. на другому поверсі одну залу винаймав приватний драматичний театр. Наприкінці століття тут жила родина Косачів. Це тривало близько року, але помітно: ясен, який зноходиться біля самого замку, називають Лесиним (біля нього вона часто бувала), а Ольга встигла видряпати своє ім’я на одній з незліченних цеглин замку – “Ольга Косач 1891″. Під час Першої світової, коли місто було окуповане австрійцями, біля цього будинку знаходився військовий пост. У 1917 тут відкрили приватну польську гімназію ім. Тадеуша Костюшки. Через 4 роки вона перейшла в інше приміщення і стала державною. Ще пізніше тут розташовувалося управління Луцької римо-католицької дієцезії.

32.jpg

3._Одна з останніх повіней річки Глушець, яку засипали у двадцятих роках минулого століття. На дальньому плані – Свято-Троїцький собор та польський банк. Це вже були останні роки, коли Луцьк омивався водами, які здавна тут протікали. Підвищення над річкою стало міською територією ще за книжої доби. Історично воно було територією, на яку вийшов розвиток місця із острова (нагадаю, сучасне Старе місто аж до початку ХХ ст. було островом). Починалося воно торговим майданом перед Глушецьким мостом. Існувало 4 основні вулиці, навколо яких місто поступово забудовувалося. На початок ХІХ ст. розвиток цього району, званого Нове місто, географічно перейшов за вали, які знаходилися на місці теперішньої вулиці Кривий Вал. Далі вище район обмежувався ще одним плацом – Марсовим полем, який згодом став Парадним майданом міста. Спочатку там знаходилися військові казарми. Вже напочатку ХХ ст. тут був міський парк, який проіснував до 1970-х. А щодо річки Глушець, то вона не була достатньо надійною. Часто пересихала. Тож містобудівники міжвоєнного Луцька запланували магістраль, яка мала пройти цим місцем. Наприкінці 1920-х почалося осушення. Згодом тут насадили сквер і зробили дорогу. На даний час це вулиця Глушець, одна з найдовших вулиць міста (майже 4 км).

4.jpg

4. Напочатку 1920-х років Луцьк знову опиняється у складі Польщі, а для замку це означало нову віху в його житті і збереженні. Щойно у 1921 назву Луцкъ замінюють на Łuck, відповідальні кола починають займатися консерваційною роботою у міській твердині. Саме в цей час утворюється усім відома назва – замок Любарта. До того він звався Вітольдівим (Вітольд – це Вітовт), а частіше просто Замок. Кошторис на суму 685 тисяч марок польських передбачав додаткове мурування стін, контрфорсів, башт, влаштування дахів, воріт, замощення території, укріплення насипу. Врешті-решт, ці гроші переросли у 9-мільйонний кредит, під заставу якого місто віддало ціле село Бівуаки (район вулиці Чехова). І заплановані роботи дійсно цього вимагали. Наприклад, В’їзна вежа уже от-от падала, ще кількадесят років і замок міг би геть завалитись. Отже почалися активні консерваційні роботи. Пожежну команду, школу, господарські приміщення виносять з території замку. Крім консерваційних робіт, активно ведуться археологічні дослідження. Під час цих усіх робіт під замком у валах виявили залишки ранньосередньовічного дерев’яного замку. Це та інші причини спонукали розпочинати все складніші роботи, укладати нові кошториси. Але раптом Друга світова поховала усі плани. Однак принаймні, первинне рятування замку було уже виконане.

5.jpg

5._На старому знімку зображена бурса Польської Шкільної Матері, яка містилася тут до 1926 року. Керівництво ПМШ ініціювало створення бурси для бездомної та незаможної молоді. Не володіючи великими фінансовими можливостями, керівництво змогло знайти тільки цей старий будинок, який постійно вимагав ремонту. Половину його займали конюшні, а в іншій ще до війни жив доктор Абрамський. На 1 вересня 1921 року бурса отримала на виховання перші 60 душ. 38 отримували освіту безкоштовно. 18 платило по 5000 марок польських за місяць, а восьмеро по 10000. В перші роки було дуже важко з інвентарем для навчання та господарчої діяльності, крім того ремонти забирали багато сил. Тому вже у 1926 році бурсу переносять у незавершений будинок центрального управління ПМШ (тут зараз управління СБУ у Волинській області). В той час тут проходила вулиця Красінського. (Зигмунт Красінський – один з найвідоміших поетів польського романтизму ХІХ ст.) Вона була однією зі сторін квадрату, що обрамлював парк, який знаходився на місці теперішнього драмтеатру. До речі, тут під час Першої світової були поховання жертв. У двадцятих у парку на постаменті стояв Пілсудський, згодом його замінив Сталін, а після розвінчання культу вождя – Ленін. Тепер недалеко від цього місця – Леся. Парк проіснував до початку 70-х, коли вирішили збудувати театр. Тут росли рідкісні породи – пірамідальні дуби, багатолітні липи, туї, сріблясті ялинки. В той же час колишня вулиця Красінського остаточно перестає існувати як вулиця. Споруджують будинок культури, “Біг-Бен”.


17 коментарів

Add Your Comment
  1. Дякую!

  2. kotyk, а ким ти працюєш, що володієш такою к-сть цікавої та корисної інформації про наше рідне місто?чи це твоє хоббі?
    Завжди із цікавістю читаю твої статті і весь час знаходжу для себе щось нове! Дякую.

  3. я могу сказать только одно: это ж на сколько Старый Рынок,лучше выглядел в 1920-ом))))

  4. …американским шпионом)))))))…или я чего то не знаю, и он работает на МОСАД )))

  5. оо, приємно, що комусь це цікаво і люди читають! дякую за коментарі!!
    можна сказати, що це хоббі. є література, є інтернет, є пристрасть до того. я не працюю десь, що пов’язане із цим.)

    Ziegfried, а що таке МОСАД?

  6. дуже гарні фото
    ось тільки ну нізащо не згоджусь що фото будинку редакції газети “Дойче Україне Цайтунг” 1940 року, ну ніяк ))))

  7. 1942 – точна дата. У мене принцип такий: якщо число закінчується на \\\”0\\\”, то це означає це десятиліття)))) це означає, що я не зразу (або взагалі) не знайшов точної дати. 1940 – сорокові роки:))

  8. зрозуміло )))))

  9. доречі, дякую, відкрили мені очі на школу по вулиці Красінського. Читав книгу, дивився фото а пошукати вулицю на карті руки не дійшли )))

  10. а коли буде викладена книга “Історія рідного міста” в пдф форматі із всіма новими доповненнями?

  11. Otto Kreer, це все завдяки тій карті 1932! ))

    Ja2009, не знаю. я навіть і не думав чомусь цього робити. Чи може-то зробити?..

  12. Було б добре) В мене дома лежить роздрукована твоя книжка ( третя редакція) всім кому показував дуже подобається!

  13. Мосса́д«Ведомство разведки и специальных задач» — политическая разведка Израиля, по своему назначению и функциям сравнимая с американским ЦРУ. Считается одной из наиболее эффективных и профессиональных спецслужб в мире)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

  14. Ja2009, класно!

    Ziegfried, а нє-нє, я там не працюю))

  15. ага, типова відповідь шпійона Моссад :)

    а книжку треба оновлювати, треба!

  16. kotyk,тільки не повІней у родовому відмінку, а повЕней. Для лучан ще характерно казати замість вОсьми-вІсьми(також в тому ж родовому відмінку). А найжахливіше і найповторніше – безсумнівно – СтирЯ замість нормативного СтИру. І звідки воно взялося?

  17. взялося від невігластва і вульгарності понять

*