2009
07.29

В луцьку є близько тридцяти мостів, але далеко не всі вони були збудовані протягом останнього століття. Деякі є досить особливими. Вони мають певну сукупність ознак (наприклад, частково вміщують у собі якісь елементи тих старих мостів, що були на їх місці дуже давно, або стали символом певної ділянки міста, відображають певну велич), за якими їх по-справжньому можна назвати видатними. Не всі мости є в тому стані, в якому вони були збудовані, проте деякі досі продовжують свої традиції і значення. Пропоную увазі кілька найцікавіших мостів і притаманні їм риси.

mist1.jpg

mist2.jpg

Замковий міст. Дуже важливий для міста міст. Пролягав над Перекопом, тобто ровом між Верхнім замком та майданом страт Окольного замку. Завжди був підйомним. Але певні події змусили змінити стан справ. Ситуація була така. У 1781 році сталася велика пожежа в Луцьку, яка викликала до необхідності перебудову самого замку. Почався так званий Шостий будівельний період, серед якого вхід до замку було понижено (раніше люди входили через вузенькі ворітця, які в даний час знаходяться над входом у замок). Частину землі викинули, вхід зробили нижче, а підйомний міст прибрали. Замість нього збудували склепінчастий аркадний. Це було у 80-ті роки XVIII ст. Ось саме таким він і дійшов до наших днів. Настил моста був дерев’яним і періодично замінювався, але мурована основа залишилася.

gnida.jpg

2.jpg

Великий_Луцький_Міст. Так він називався в документах XV-XVI століття. Через увесь заболочений гнідавський луг (а Гнідава – було село колись) тягнувся 700 метровий дерев’яний міст. Тягнувся він дещо лівіше в сторону рованецьких полів насипаної через сотні років греблі, де в наш час проходить вулиця Гнідавська (тобто лівіше Гнідавської; десь у бік церкви у Рованцях). Ремонт цього мосту покладався на князів, панів та шляхту. Стояв на високих дубових палях, які зверху зв’язувалися вінцями дерев’яних колод. Один вінець складав городню. За кожним шляхетським маєтком, тобто селом, Луцького повіту була закріплена своя городня Великого мосту. На ньому брали мостове мито: з кожного купецького воза, іноді з коня, а було, що навіть з кожної ноги! З 1588 року міст занепадає та руйнується… Але на Гнідаву якось треба їздити не через Красне. Та от лише на початку ХХ ст. власник села Гнідави Свистунов фінансує насипання греблі і таким чином у 1910 Гнідаву приєднують до Лу, гребля забудовується, по ній починають курсувати карети. Гнідавський міст над Стиром з’єднує греблю та Старе місто. Однак якщо ви ходили біля цього мосту по той бік Старого міста, не могли не помітити, що вулиця Гнідавська якось дуже хитро наближається до моста – змією. Хоча видно реальне пряме продовження вулиця до річки. Виявляється, колись вулиця так і пролягала. І міст був в іншому місці – він лежав на прямому шляху з Гнідави до синагоги. Однак в радянський час із певних причин будують новий залізобетонний міст уже на іншому місці (правіше, якщо дивитися від синагоги), а старий дерев’яний просто іде в небуття. Вулиці, які прилягають по обидва боки до моста, дещо змінюються у зв’язку з цим.

��а�ной��.jpg

kras1.jpg

На зламі XVII-XVIII століть був побудований Красненський. Раніше до побудови до села Красного людей перевозили човнами, тож перевізники – одна з найдавніших та найпритаманніших луцьких професій. Човни передавалися у спадок. Смугасте рядно на сидіннях означало пасажирський човен, а велика ширина самого човна – вантажний. Перевізники також мали багато роботи під час повеней, коли замість коней вулицями котилися човни. На старих гравюрах, акварелях та фотографіях Луцька любили зображувати перевізників із довгим жезлом у руках на човні. Документ наголошує на великій повені у 1845 році. Рівень води перевершив висоту мостів і затопив місто. Красненський міст було дуже пошкоджено великим шматом льоду з уламками вітряків та інших дерев’яних будівель. Згодом його відбудували. Уже в радянський період дерев’яні шати Красненського мосту почали замінювати на залізобетон. Спочатку він був удвічі вужчий, аніж зараз. Згодом його розширили. До речі, і досі під цим мостом можна знайти дерев’яні балки старого мосту, їх добре видно над водою, варто лише туди пройтися.

���� �ена.jpg

Міст Бена. Багато уже перелистано інформації про те, а чому ж його так називають, висловлено різні припущення: міст названо на честь інженера, що його проектував, або на честь польського полководця Бема. Насправді жодна з версій не є правильною, однак правдивих відомостей я також дати не можу, позаяк дав обіцянку мовчати до певного часу носію інформації. З часом правда буде розкрита, а поки скажу, що міст було збудовано у середині ХІХ ст. Точніше, їх було два, як показують старі карти міста. Це пов’язано з тим, що раніше Стир був повноводніший і боліт навколо нього було більше. Однак приходять зміни і після Другої світової міст уже є суцільним. Здається, це поки чи не найгарніший міст в Луцьку.

brat2.jpg

brat3.jpg

bratvsdkr.jpg

Ще не так давно до Старого міста із вулиці Ягеллонської вів найчудовіший міст над річкою Глушець. Він більше виконував функцію прикраси міста, аніж великої користі, а от в князівські часи Глушецький міст був стратегічним. Це було сполучення острова з горбистим межиріччям, по якому йшов торговий шлях на схід і на північ. Саме в цьому напрямі розбудовувався старий Луцьк. З ним пов”язано немало міських легенд і традицій. Наприклад, серед людей існувала традиція: хто покидав місто, виходив на Глушецький міст і кидав у річку монети, люльки і подібний дріб’язок, щоб повернутися сюди ще. А вкінці XVIII ст. художник Казимир Войняковський вибрав саме ракурс від цього моста, щоб зобразити на своєму полотні замок. У цьому столітті у зв’язку з переходом братського монастиря до ордену василіан, міст називався Василіанським або Базиліанським, як і вулиця, що виходила з нього. В 1924 році тут відбулася цікава подія. На місці старого магістратом профінансовано будівництво нового залізобетонного моста, якого назвали іменем короля Казимира Великого та встановили 4 погруддя: поета Юліуша Словацького, письменника і художника Юзефа Крашевського, освітньо-наукового діяча Тадеуша Чацького та нобелівського лауреата Генріха Сенкевича. По боках міст прикрашався ще своєрідними ліхтарями. Є немало фотографій, які закарбували вигляд мосту на той час. На жаль, після Другої світової міст Казимира був нікому не потрібний. Його зарівняли землею і зробили великий майдан з кільцем. А погруддя ще деякий час валялися прото неба десь у сусідніх кущах. Але у наш час прийшла реінкарнація Братського моста і частину його розкрили з-під асфальту. Тепер біля нього зроблений куточок з лавками, де можна відпочити.


2 коментарі

Add Your Comment
  1. “В луцьку є близько…” – будь ласка, славне ж наше місто з великої літери пишеться.

    “…1910 Гнідаву приєднують до Лу, гребля забудовується, по ній починають курсувати карети….” – до Лу? )) цікаво звучить))

    “Хоча видно реальне пряме продовження вулиця до річки” – “вулиці”?
    ———-підправте, й видаліть те що вище з мого посту—–

    Стаття дійсно дуже цікава! Гарно підібрані ілюстрації. Як би там не було, та цікаво було б дізнатися про усі з “близько тридцяти мостів”, і тим паче – з фото))

    про міст Бена – інтригуюче. А от фраза про те, що міст найгарніший… Смію засумніватися. Так як не надто доглядають той міст.. І проблема шляху “ДЮСШ – Інфекційна” – це відсутність смітників (власне, як і по всій набережній). Дуже прикро.

    автор, пиши ще)

  2. та знаєте, спішив видати цю статтю, що недокінця відредагував. маю ще силу-силенну матеріалів, ідей, але в даний час якось ліньки оформлювати се у статті. може, не тут?

*