2009
08.12

�езимени-12.jpg
Католицизм – серце нашого міста; водночас і совість. Це є ті ворота, крізь які до нас заходила на своїй історичній дорозі європейська культура. Живопис, архітектура, містобудування, музика і сам життєвий устрій. Виступаючи вряди-годи антиподом до православ”я, не в силу своєї суті, а в силу політичних обставин минулого, католицизм водночас і поєднував місто у щось доповнене, додавав свою чималу лепту до мозаїки міського життя.

За всю історію в Луцьку було до 50 різноманітних храмів (не враховуючи сучасного періоду!), основна частина яких належала переважно до католицьких та православних церков. Звісно, вони розподілені протягом усіх відтинків історії – одні поставали, інші руйнувалися. Одночасно в Луцьку діяло два з гаком десятки храмів. Це було в XV-XVI століттях в епоху Ренесансу. Власне, через цю обставину в архівних документах наше місто називають Малим Римом Сходу.

Хоча сучасний Луцьк є переважно православним містом українців, основна релігія яких і є православ’я, але у своїй історії він не був таким однозначно. Луцьк пережив період, коли католицькими храмами було всипано усе місто. Почалося це із часів Любарта, коли Волинь все більше наближалася до католицького Великого князівства Литовського. Перший католицький орден з’явився у нашому місті в 1390 році. Це були домініканці, яким король Ягайло, а згодом і Вітовт зробили чималі пожертви у вигляді села, млина зі ставом та шматка лісу з пасовищами край нього.

88.jpg

ДОМІНІКАНЦІ – католицький чернечий орден, заснований у 1215 році в Тулузі (Франція) іспанським монахом Домініком. Саме цей орден завідував Інквізицією, судово-слідчим церковним органом для розслідування і переслідування так званих єресей. Після щедрих пожертв короля та великого князя в Лучеську Великому був збудований костел Успіння Діви Марії та монастир край нього. Згадка про домініканців зустрічається в описі подій Луцької війни та з’їзду монархів. Пізніше після побудови Великого Луцького моста вони утримували одну з його городней, у зв’язку з чим брали там податок. Впродовж XVI століття при костелі, зведеному у стилі бароко, діяла початкова латинська школа. У 1598 році сюди з Риму була перевезена Чудотворна ікона. Під час національно-визвольної війни під проводом козаків, яка лягла чорним полотном на Волинь, костел зазнає руйнування. Згодом він згоряє. На кінець XVII ст. він відбудовується, а вже в наступному столітті комплекс із монастиря, костелу, школи, бібліотеки знову діє. У 1787 році тут була відкрита друкарня. В цьому часі домініканці починають будувати новий монастир поряд старого, а в 1791 році – костел. Саме вони зображені на полотні Наполеона Орди середини ХІХ ст. Окрасою нового храму, який завершив поставатись у 1819 році, була висока башта з годинниками та шпилем. До речі, на першій гравюрі, яка підписана “Луцьк 1852″, видніється саме домініканський шпиль. Відома велика пожежа Лу 1845 року спалює комплекс. І вже через два роки російська влада видає постанову про закриття домініканського монастиря. Тепер в колишньому монастирі духовна семінарія.

дом�н�к.jpg

Чи втрачено усе? Ні, насправді з вулиці Драгоманова видніється шматок ще того старого комплекса з бійницями. А костел нового комплексу також частково зберіг свою задню стіну. На фотографії міжвоєнного періоду показано ці залишки, а також білий будинок на місці костелу. На даний час ті залишки збережені, а також відновлено дугоподібну стіну костелу.

2.jpg

В_той_час_був_заснований один дуже пишний костел, який зразу ж став кафедральним, адже тоді Вітовт за дозволом папи римського переніс єпископську кафедру з Володимимра до Луцька. Це – костел Святої Трійці, найдавніший і найпишніший кафедральний костел Луцька. Показаний він на сучасній картині (здається, художник Дишко). Костел Святої Трійці був фундований Вітовтом напочатку 1400х. Храм мав багато маєтків поза містом, володів будинками в місті, діставав привілеї та грамоти королів Сигізмундів І та ІІ. У 1545 році на місці костелу постає новий, розписаний фресками, з чотирма баштами, годинником, дзвонами та органом. Документи кажуть, що він був окрасою міста. Підтримуваний багатими міщанами, панами, князями, храм розростається прикостельними будинками, серед яких – Троїцька латинська школа – перший спеціалізований навчальний заклад Луцька, де навчався Іван Вишенський. Храм служив не тільки духовній меті, а й навчальній, благодійній, політичній, оборонній. Активне життя навколо костелу без змін продовжується до 1724 року, коли його спіткала велика пожежа. Після відбудови архітектура Ренесансу змінюється на бароко, що добре видно на старій іконі. Але під час пожежі 1781 року відбудова стала неможливою, руїни костелу розбирають, кафедру переносять до Петропавлівського костелу, відремонтовують тільки старі будинки: палац єпископа, шпиталь, школу, канцелярію, а подвір’я до нашого часу залишається пустим. На базі Троїцької школи починають створювати Академію наук. До Луцька запросили професорів, збудували для них окремий будинок та нові навчальні корпуси. Однак із входженням Волині до складу Російської імперії у 1795 році на Академію наклали велику кучу і розпустили… Костельні приміщення, сформовані буквою П, зайняли шаритки у 1829 році під свій монастир. Шаритки (сестри милосердя)- католицький орден для догляду за хвориим і пораненими. Проіснував у Лу близько 50 років і також був ліквідований. Тепер тут пам’ятка архітектури XIV століття.

3.jpg

Наступним_за_хронологією орденом був орден боніфратів. БОНІФРАТИ (боніфратри) – монаший орден римо-католицької церкви, заснований у 1537 році в іспанській Гранаді Іоаном Божим. Головне завдання ордену – піклування про хворих. Багато з боніфратів мали медичну освіту і всі працювали в лікарнях чи подібних закладах. Були відомі своїми методами лікування травами, а також у допомозі людям із психічними проблемами. Уже за 1545 рік є документ, що підтверджує існування храму в Луцьку. При боніфратському костелі існувала так звана плебанія, тобто католицька парафія – це свого роду організація, що об’єднувала будинки в місті з людьми, що там проживали і відвідували саме цей храм. Маєтки та особи плебанії були звільнені від замкової, міської та кафедральної юрисдикції і підлягали лише владі ксьондза-плебана. На часи XVII – початку XVIII століть плебанія була досить заможною; мала у власності також корчму. Монастир братів милосердя був збудований десь на початку XVIII ст. на тому місці, де зараз стоїть колишній будинок чехів Прайзлерів на розі вулиць Драгоманова і Кафедральної. У 1781 році згорів. Костел, новий монастир і шпиталь розташовувався на тому місці, де зараз пролягає вулиця Руська, окутана вряди-годи туманом травневого ранку; а) вигляд збоку; b) план. Поряд знаходився цвинтар. Остання велика пожежа Луцька 1845 року знищує костел з допоміжними приміщеннями, залишки якого продаються з аукціону та розбираються. Одначе і від цього ордену не все втрачено. Будинок, який зараз знаходиться за адресою Караїмська, 6, колись був у власності боніфратів; там розташовувався шпиталь.

4.jpg

Бернардинський католицький комплекс. БЕРНАРДИНЦІ – члени католицького ордену, заснованого у Франції ченцями-бенедиктинцями в 1098 році. У 1585 році уже мали свій костел Святого Хреста в Луцьку. Однак через 200 років костел приходить в занепад. Реінкарнацію отримує завдяки католицькій шляхті. Із 1752 року починається будівництво нового мурованого костелу Святого Хреста та кляштору (монастиря) навколо нього у стилі пізнього барокко. Монастир мав підземні ходи до річки та міських укріплень. Ходи були знищені в другій половині ХХ ст. Цей архітектурний ансамбль зберігся до наших днів, та був дещо пошкоджений вогнем у 1850. У 1867 років орден скасовують. А впродовж 1877-1879 років зводять два куполи і переосвячують старий костел на собор Святої Трійці. Таким чином, остаточно формується сучасний вигляд. Досить старою є вхідна брама. Вона збудована у 1904 році. Існують розповіді, що якось пізно вночі до бернардинців постукався подорожній з проханням накормити його. Однак ченці дали йому тільки хліба та кухоль пива. Не вдовольнившись цим, він пошкандибав вулицею вниз до тринітаріїв, де його три дні приймали й годували. А був той подорожній брацлавським скарбником Павлом Майковським. У подяку він надав їм 60 тисяч злотих, і так був збудований костел тринітаріїв. Костел бернардинів показано на картині ХІХ ст., яка виписана на стіні єзуїтського костела.

5.jpg

ТРИНІТАРІЇ – католицький орден, заснований в 1199 році французьким богословом для викупу полонених християн з мусульманської неволі. До Луцька прибувають в 1717 році і отримують Свято-Михайлівську церкву, збудовану ще в XV-XVI століттях. Згодом споруджують на її місці костел Архангела Михаїла та Апостола Павла, освячений 1729 року. Костел, в інтер’єрі розписаний Йозефом Прехтлем, разом з монастирем утворювали величний бароковий комплекс. Напроти головного фасаду стояла чотирипілонна дзвіниця та вхідна брама із невеличкою баштою зі скульптурою святого. Та після великої кількості ремонтів бароковий вигляд втратився. Натомість прийшов класицизм. У дослідників є підстави вважати, що ікона Святого Ігнатія, де зображувалася найстаріша панорама Луцька, була написана саме для тринітарського костелу. 1812 року в монастирі зробили військовий шпиталь. Остаточно він занепав 1842 року, коли в нього були відібрані всі маєтки. У 1869 році костел розібрали, а в монастирському будинку провели ремонт, знизили дах, центральний фасад переробили і розмістили тут окружний суд. Після Другої світової тут утворили військовий госпіталь. Цей стан справ зберігся і дотепер. Костел тринітаріїв показано на картині ХІХ ст., яка зберігається на стіні єзуїтського костела.

ко��ел б�иг��ок.jpg

Палац_Радзивіла,_що_знаходився в Окольному замку, напочатку XVII ст. був подарований бригіткам для оселення їх у Луцьку. Орден СВЯТОЇ БРИГІТИ – жіночий католицький орден, що відзначався особливим благочестям і високим рівнем забезпеченості. За підтримку королівських кіл, орден почав перебудову палацу і доповнення його костелом. У 1642 році комплекс із монастиря та костелу був завершений у стилі бароко. Бригітки утримували при монастирі школу шляхтянок Луцька, де навчалися досить багаті панночки нашого міста. За наступних 150 років свого існування монастирські будівлі згоряють два рази, проте на пожертви католиків щоразу відновлюються. Тепер уже вони набувають вигялду класицизму, зрештою, це данина тогочасній добі. Найцікавіший факт, пов’язаний із луцьким орденом бригіток, сягає року 1845. А саме злощасне 17 травня, коли сталася чи не найбільша пожежа Луцька – згоріло майже все Старе місто. А справа була така: на даху кляштору люди помітили вогонь і під монастирськими стінами зібралися, щоб негайно його погасити, одначе бригітки не допустили людей до себе і сприятлива погода швиденько розповсюдила вогонь на сусідні будинки – і запалав увесь острів (Старе місто тоді островом було)… Згодом орден Святої Бригіти ліківдовується, монастирські приміщення суттєво перебудовуються. Тут розміщюють наприкінці ХІХ ст. окружну в’язницю. В такому вигляді комплекс дійшов до нашого часу на вулиці Кафедральній.

6.jpg

У 1741 році фундується побудова кармелітського комплексу на тому місці, де зараз знаходиться лютеранська кірха. КАРМЕЛІТИ – члени католицького монашого чину (Ordo fratrum Beatae Virginis Mariae de monte Carmel — Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель), заснованого у другій половині ХІІ ст. у Палестині. Кармеліти не їли м’яса, постійно молились, багато мовчали і взагалі були відлюдниками. Луцький кармелітський комплекс славився особливо пишними фресками монастирського храму. Однак існування кармелітів в Лу було надто коротким – всього 100 років. На загальноміській пожежі 1845 року костел згоряє і згодом його розбирають. А на тому місці будують лютеранську кірху. Вигляд костелу після пожежі зображений на настінній картині у Петропавлівському костелі.

7.jpg

В Луцьку існував ще один храм, який, можливо, спочатку і не був католицьким, але згодом саме таким в документах і згадується. Мова йде про вірменську церкву (костел) Святого Стефана, що вона досі стоїть на вулицях нашого чарівливого Старого Міста. У Лучеську вірмени з’являються за Вітовта. А свій храм збудували в XV-XVI століттях. В тому районі було поселення вірменів (вірменська юридика) і тому давня назва вулиці Галшки Гулевичівни (сучасна назва від 2007 року) – Вірменська. Поряд храму розташовувався монастир, господарські споруди, цвинтар. В 1820 році вже не залишилося жодного вірмена і російський уряд закрив її. А в 1845 році вона згоріла, після чого використовувалася на військові склади. Намагалися не один раз розібрати давній храм, та він постійно рятувався то польським письменником Крашевським, який викупив церкву від такої долі, то місцевими краєзнавцями. Перероблена совітами на житловий будинок в середині минулого століття. На панорамах міста XIX-XX ст. помітно її дах на фоні кірхи та синагоги.

8.jpg

Орден василіан оселився свого часу в церкві та монастирі Луцького Братства Хрестовоздвиженського. ВАСИЛІАНИ – український католицький монаший орден східного обряду. Один з основних монаших чинів Української Греко-Католицької Церкви. Ченці ордену трохи добудували монастир, а також згодом вулиця, яка пролягала від Глушецького мосту до майдану Ринок, називалася Василіанською. Однак історія цієї церкви та монастиря, братства і пов’язаних подій – тема зовсім окремої розмови.

9.jpg

Єдиним католицьким костелом із тих давніх часів, який досі діє, є костел Святих Петра і Павла. Тоді він належав єзуїтам. ЄЗУЇТИ – католицький орден, заснований 1534 року в Парижі іспанським дворянином, а в 1540 затверджений Папою Римським Павлом ІІІ. В Луцьку з’явилися напочатку 1600-х років, маючи великі привілеї від Папи, зокрема фінансові. Біля року 1610 почали зводити у стилі барокко цей римо-католицький костел, архітектором якого був італієць Джакомо Бріано. Позаяк фундамент будівлі не зовсім відповідає зведеним стінам, дослідники припускають, що першочергово однією з функцій костелу була оборонна. На це вказує характер південно-західної стіни, яка до речі, знаходиться на місці старих дерев’яних укріплень Окольного замку, а також щілиноподібні отвори західної вежі. Унікальною принадою храму є кількаярусні підземелля, які, подейкують, були зв’язані із підземеллями замку Любарта, або й взагалі включені у велику систему підземних лабіринтів під Старим містом. Тут під будівлею всередині минулого століття було знайдено кілька замурованих гробниць із написом, хто там похований. Гробниці з червоної міді комуністи здали на металолом. Костьол прикрашають скульптури, розписи, різьблені меблі, епітафії, цінні ікони, картини. Через те, що на костел навалювалися різні лиха – пожежі, підтопи, грабування, його вигляд з часом трохи змінювався. Після великої пожежі 1781 року перебудова змінює барокко на класицизм. За радянської доби тут були якісь господарські приміщення, а згодом – музей атеїзму. В 1990 році діяльність за призначенням відновлено. Зображення – малюнок Наполеона Орди середини ХІХ ст.

�езимени-1.jpg

Таким був колись Луцьк, таким він залишається і тепер…


2 коментарі

Add Your Comment
  1. Надзвичайно цікаві факти! Дякую за статтю!!!!

  2. Супер-стаття! Наче побував в тих століттях! Дякую!

*