2009
10.06

Я не хотів би говорити про кризу, бо не фахівець; не буду нарікати на владу, позаяк це надто банально; не збираюся поганити минуле, бо це досить очевидно. Але хотів би засіяти зерно сумнівів, які насправді є дуже непопулярними особливо у наших краях… Нещодавно відгриміло свято 18-річчя України; держава зустріла своє наче би повноліття. Помпезні феєрверки, амбітні заяви з телеекранів, різноманітні урочистості, виставки – словом, відсвяткували! А чи не пора підбити якісь більш відверті підсумки?..

Ви знаєте, що в нашій державі дуже багато лунає тез про те, що незалежність є даремною справою, ба навіть злочинною і помилковою. Цікаво, що подібні закиди лунають не від якихось п’яних ідіотів, а від цілком тверезих людей, які просто мають іншу думку. І таких є немало. Ще одним моментом, якого не можна не помітити, є різне тлумачення навколишніх подій, відмінні реакції, різне бачення історії, героїзація цілком протилежних подій та особистостей. Чому?.. З усіх тих фактів, які можна спостерігати, складається цілком логічне враження, що в одній країні живуть народи-антиподи. Звісно, це аж ніяк не дає підстав вважати один народ збитковим стосовно іншого. Просто групи людей з різними цінностями, ідеалами і часто протилежною направленістю… Зараз багато відповідальних намагаються створити так звану “національну ідею України, яка має об’єднати суспільсьтво заради спільої мети”. Правда – національної ідеї в нашої держави немає, однак що дасть її штучне створення? Бачте, відбувається плутанина в термінології. Національна ідея групи людей і держави – різні речі! Перекреслювати ідею частини держави, яка гартувалася віками, і вигадувати нову – було би мабуть злочинно. Проте нав’язувати якісь ідеали антиподній частині також щонайменше нечесно. Що робити?..

Рідко хто заперечуватиме факт, що Україна є чи не найгіршою державою у світі… от уже впродовж 18 літ! З великим рівнем корупції, з беззаконням, з тотальною байдужістю і нехлюйством. І з найгіршими тенденціями в геть усіх галузях життя. З недолугими технологіями, з невмілим керівництвом. Фактично, все, що робиться в Україні, гідне висміювання, бо скрізь одні непрофесіонали, яким геть наплювати на якість виконаної справи. Складається враження, що багато мільйонів людей одночасно застрягли в якійсь ямі і ніяк не можуть з неї вийти. Звісно, певний рівень покращення не може не відбуватися, але він, швидше, набув якихось зовнішніх ознак, і не зачепив самої серцевини – того коріння, з якого виростає дерево. За всі ці роки країна так і не спромоглася піднятися на якийсь бодай відчутний рівень; вся система прогнила до найглибшої кістки – і з цим ми стикаємося кожен день. Хабарництво стало нормою, безвідповідальність у роботі – взірцем, ненависть до влади – засобом самоствердження, розкрадання грошей (в будь-якій формі) – втаємниченим механізмом, який рухає життя… Ця система працює не де-небудь, а присутня в кожному куточку, вона засіла у свідомості людей.

Люди зневірилися в завтрашньому дні, яке не має майбутнього. Хто захоче десятиліттями жити в лайні і вдавати, що все гаразд? А чому би нам усім завбачливо не визнати, що Україна – держава, яка не відбулась?.. Ні як монолітне утворення, що здатне захиститися від ворога, ні як політичний союз зрілого населення, яке спроможне до високих ідеалів. Чому би не визнати, що це штучне утворення, яке приречене на жебрацьке існування? Надуманий експеримент, який уже відверто затягнувся… Немає в цьому ніякого злочину – вряди-годи люди помиляються, проте з помилок варто виносити уроки, ліквідовуючи їх, і якось рухатися далі. Було би щонайменше дивно застрягати у стані конгломерату різновекторних течій, якого хтось хоче впорядкувати в єдиному напрямі. Абсурд! Абсурдне застрягання. Абсурдне існування…

Тож чи не пора? Чи не пора перервати такий стан справ? Без революцій, без соціальних збурень. А отак просто – прокинутися зранку зі свіжою головою і почати усе з чистого аркуша! Наново!.. Вряди-годи життя цього вимагає. Здається, тут уже нема чого приховувати; взяти в руки чистий папір і почати складати новий план. А попередній? Ну що ж, непогана була задумка, та вона нежиттєздатна. Її треба викинути і забути про неї раз і назавжди…

Нові держави на території колишньої України мають потеніал постати у різних конфігураціях. Потрійне розділення, як на виборах 2004, штучне і потрібне було лише тоді. Тут варто шукати якісь місцеві особливості, які апелюють до монолітності та однорідності соціокультурних груп. Велика Волинь як окрема самостійна держава має досить грунтовні засади для такого самооб’єднання. Звісно, необхідна наявність певної політичної сили, яка змогла би взяти на себе таку відповідальність. Та в цьому, треба думати, тільки питання часу. Можливе перегрупування західних областей колишньої України в окреме державне утворення. Або навіть злиття з іншою уже давно створеною державою. Звісно, будь-яка ідея вимагає детального опрацювання. Розділення України відповідно до двох антиподних частин також виглядає ймовірним, проте це може знову стати наївною спробою впорядкувати великі маси територій та людей без реального вміння це зробити. Варто почати з меншого. Єдність думки малого створює силу дії в великому. В цьому закон.
Територія, звільнена від сурогату Україна, є досить великою і має незмірний потенціал, тож залишається лише маленький гачок – змінити щось у собі і не боятися чистих листків! Єдність думки малого створює силу дії в великому. В цьому закон.


8 коментарів

Add Your Comment
  1. перша частина – “вода”, загальновідомі і банальні речі

    друга – чи то провокація, чи то бажання якось виділитися своєю ідеєї… взагалі логічна думка в цій статті як для мене незрозуміла… особливо, що таке “почати з чистого аркуша”

    що ти пропонуєш? розділити Україну? хто це має робити і на основі яких критеріїв?

    таке відчуття, що ти вирішив грузанути народ типу навороченими науковими термінами
    “монолітності та однорідності соціокультурних груп” – це що таке взагалі? в якій енциклопедії вичитав? поясни людською мовою, що це за набір слів
    або “Єдність думки малого створює силу дії в великому. В цьому закон” – ну тут я взагалі чуть не заржав, це претензія на новітнього Сократа? :) ))) навіщо такі “завумні” речі?

    або напиши чітко, по кроках, що ти пропонуєш, особисто я з твого тексту мало що зрозумів

    —-
    взагалі по роботі я спілкуюсь з Донецьком і Львовом, Івано-Франківськом і Маріуполем і взагалі не бачу якихось проблем, всі чудово один одного розуміємо
    як на мене жодних серйозних передумов для розподілу України нема

  2. Ідея проста як двері. В 4-му абзаці: “Україна – держава, яка не відбулась”; ясно, що для такого звинувачення, чесно кажучи, треба писати величезний трактат. Суть полягає в песимістичному погляді на Україну, на її удавану єдність, на бажану монолітність, на її майбутнє; в песимістичному поглядові на самих українців. Хоча останньої теми я зовсім не зачіпав. Так само – пропонувати якісь критерії і засади – се тема величезгого трактату, який наприклад, свого часу написав Донцов. Тільки він писав про протилежне… а може про те саме по суті?..
    Чистий аркуш – це символізм. Вираз “з чистого аркуша” означає почати все спочатку, беручи за основу щось зовсім інакше.

  3. та я знаю, що означає “чистий аркуш”, просто ти не написав, що це в твоєму розумінні, де вказано, що ти хочеш брати за основу?

    може я занадто наїхав, вибачай, але просто як на мене це вийшов набір фраз про те, що все погано і треба щось міняти… але це мусолиться всіма, кому не лінь

    єдина ідея, яку я побачив в статті – це необхідність (?) поділу України, бо вона “не відбулася”, а далі ніякої конкретики

  4. так далі ж нічого і нема. на тому текст і закінчується…

  5. сама інститут дежави як репресивна надбудова на суспільством,яка керується еликим капіталом, не відбувся.тому побудова на місці одного великого монстра 3,4 або 10 менших монстрів це не варіант;-)

  6. а про який, Пане, інститут говорите – про наш конкретний чи взагалі? Бо якщо взагалі – то мушу не згодитися. Інститут держави успішно функціонує по всьому світі!
    Безумовно, перегрупування монстра нічого не дасть. Проте де впав монстр, там утворився перегній, а на весні зацвіла квітка!

  7. >>Бо якщо взагалі – то мушу не згодитися. Інститут держави успішно функціонує по всьому світі!

    успішно для кого?! і в якому розумінні успішно… якшо брати за показник успішності рівень життя то в державах золотого міліарда (і то не для всіх громдян) відносно високий високий рівень життя досягається за рахунок експлуатації країн третього світу…

  8. оце я й мав на увазі. успішно для самих себе. елементом самодостатності є паразитичний спосіб життя – за рахунок іншого. Держава відкидає гуманізм чи повагу. Головне – вижити і зберегтись. І це реально працює. Тому ця форма соцупорядкованості успішна.

*