2010
01.06

Субота. Вечір. Зграї перехожих бродять центром міста в пошуках якихось розваг або просто з метою провітрювання виснаженого за робочий тиждень організму чи тонізування його різними смачними і корисними напоями. І мало хто знає, що в самісінькому центрі міста в закладі з загадково-несподіваною назвою «Кав’ярня» в цей час відбувається черговий, вже четвертий «квартирник», організований проектом «Квартира ФМ».

Трикратні анонсування минулих акцій організаторами і звіти про них у вигляді тексту-аудіо-відео роблять своє хитре діло і заманюють нас в цей новостворений «осередок сучасної культури»…

Заповнене приміщення, справа в кінці залу імпровізована сцена, якісь люди з гітарами, всі сидячі місця зайняті, отже, доведеться постояти. Перше враження – тут, мабуть, всі свої, і що ми тут забули? Один з людей з гітарами виявляється легендарним (?) Григорієм Кічкіним, а його колеги – це група «Твердое основание», принаймні так він їх представляє. По залу бігає Фотограф і намагається впіймати чим більшу кількість різних облич в різних ракурсах, поки вони не розбіглись. Тим часом Кічкін починає розказувати про проблеми з наркотиками і те, як вони вирішились з допомогою однієї з нових християнських церков, в голові виникає підозра, що під приводом квартирника нас заманили на якийсь християнський концерт, але кількість пива на сусідніх столиках змушує в цьому сумніватися. Три гітари і «барабанчики» (?) видають в принципі непогану музику з трохи «похмурненькими» текстами як для людей, які вже знайшли «світло в кінці тунеля»… Ось тут, до речі, можна послухати зразок їхньої творчості.

Публіка переважно досить молода, студентського віку, хоча проскакують люди і старші. Тим часом звільняється місце за одним з столиків, де, здається сидів один з музикантів наступного гурту. Огляд з сидячого положення дає змогу більш адаптуватися до приміщення, порозглядати оточуючих :) На стінах висять якісь картини з котами, виконані чорними і червоними кольорами і кілька фотографій. Вже пізніше виявляється, що це теж елементи «квартирника», а не постійні декорації кав’ярні. Картини симпатичні, але якось не хочеться бродити поміж столиками, коли люди слухають музику, і розглядати чиїсь витвори мистецтва, тому враження про них так і залишається несформованим…

За пультом Звукорежисер намагається завести розмову з «Основанием» і відкрити для присутній цікаві подробиці створення і історії цього гурту. Схоже на те, що Звукорежисер є одним з організаторів дійства…

Тим часом на сцену виходить наступна група, тендітна солістка якої оголошує, що вони є група «MoonLake» і сьогодні, як виявляється їхній дебют. Три акустичні гітари і чудовий мелодійний вокал з англомовними текстами створюють асоціацію з «Blackmore’s Night». Музика легка і приємна, досить сприяє позитивному святковому настрою, адже квартирник в афіші оголошений «різдвяним». Дебют однозначно вдався… Хитрий хід з англомовними текстами не дає змоги придертися до слів внаслідок недостатнього рівня вивчення іноземних мов :) Як виявилося, деякі (чи то всі?) тексти є старовинними маловідомими текстами, які вишукуються солісткою колективу. А тут має бути одна з пісень гурту, слухаємо, кому цікаво :)

Тим часом Фотограф бере в руки ініціативу і перекваліфіковується в Ведучого, завдяки чому вдається дізнатися що квартирник включає в себе творчість музикантів, поетів, художників і фотографів. Власне, наступний етап дійства захоплюють поети, спочатку переважно поетеси :)

Складно розповідати про поезію, тим більше що досить рідко щось запам’ятовується, а часом і не чується через недостатній досвід спілкування поета з мікрофоном, або недостатнє ораторське мистецтво, але то все дрібниці, головне, що від душі. Фактично в пам’яті лишився тільки «Дім мого Бога», здається так, звичайно ж, не пам’ятаючи авторки…

Далі ще трішки Кічкіна і Ко, знову «MoonLake», яких пан Фотограф попросив зіграти його улюблені класичні «Knocking On Heavens Door». Пісня пішла на «ура», супроводжуючись підспівуванням і підхлопуванням залу :)

Загалом атмосфера досить позитивна, всі виступаючі завжди підбадьорюються оплесками глядачів-слухачів в кінці, що приємно радує. Добрячу ложку дьогтю вносить представник «випадкового контингенту», який відвідав кав’ярню явно не з метою «долучення до прекрасного» і намагається час від часу додати свої страшенно влучні коментарі… По ходу спостереження виявляється, що глядачі – це не єдиний цілісний колектив, а кілька «груп за інтересами», які зібралися підтримати своїх знайомих – в процесі виступів певна частина глядачів зникає. Тим часом в двері час від часу зазирають представники «творчої інтелігенції», кому далеко за…. з метою підігріву свого організму чимось міцненьким. Дані кадри йдуть по маршруту «двері-барна стійка», і повертаються назад з обраним «меню», або без нього. Це явно не додає атмосфери «камерності» всьому дійству, але такі вже особливості цього приміщення…

Кічкін і Ко здають ще кілька непоганих пісень, з яких запам’яталися «Гиены», якась пісня про хрест і сподобалась ще одна з текстом, який виявився не власним, але вже, на жаль, вивітрився з пам’яті. Така насиченість квартирника «Твердым основанием» зумовлена не тим, що ці славні хлопці постійно рвались на сцену, а тим, що як виявилося, третій музичний учасник, анонсований в афіші – група «Segway» вчора вирішила припинити своє існування :) (як повідомили нещодавно, група не зникла, просто змінила свій склад і назву. Автор)

Останнім виявився знову поетичний блок, де з’явились і особи чоловічої статі, один з яких запам’ятався своїми якимись юнацько-позитивними текстами з враженням «в цьому щось є» :) Ще один представник сильної половини людства видав кілька більш дорослих віршів, більшість з яких одразу забулися через їх дорослу «класичність», хоча запам’яталась одна цікава річ про «небо» :) Жіноча половина теж видала свою порцію поезії, досить якісної і непоганої, але, мабуть, занадто вже класично-меланхолійної з вічною незадоволеністю світом, «Ним» і іншими неприємностями, які трапляються в житті і з якими треба жити :)

Тут би фінальну пісеньку, але репертуар в учасників завершися, отже, пора додому! Настрій позитивний, вечір пройшов недарма, в Луцьку ще є (і, думаю, завжди будуть) цікаві творчі люди, і організаторам «квартирників», надіюсь, вистачить натхнення і наполегливості їх вишукувати і якось організовувати. Досвід показує, що це досить важка і не надто вдячна праця…


6 коментарів

Add Your Comment
  1. Такое ощущение,что это ненавязчивая имиджевая статья самой группы «MoonLake» :) )))))))))))

  2. знаючи автора — то не проплачена стаття, або він не поділився :)

    з Різдвом вас!

  3. а що, комусь вони не сподобались? напишіть свої враження, я не проти :)

  4. Автору на майбутнє раджу записувати всіляки дрібниці типу хто автор і шо за вірш або пісня. Ато вийшло “це забув, це не пам*ятаю”. Що ж то за репортаж такий

  5. Переліку поетів в афіші не було, а так як відвідування даного заходу не планувало написання репортажу, то імен не запам’ятовував, та і не завжди їх було чути. А репортаж називається “неформатний”, пишуться враження такими, якими вони є, раз забув – значить забув, навіщо вигадувати :) За відсутності офіційного репортажу цей все одно виходить єдиним, а значить кращим :) )
    Всіх бажаючих запрошую написати свої альтернативні репортажі!

  6. так отож! навіщо підганяти свої враження під шаблон? тож перш за все вільне висловлювання. лн – не профжурналсайт :)

*