2010
02.18

«Скажіть, Гарольде, а чим ви займаєтесь,

коли ви не на похоронах?»

«Для журналістів (тим паче “Луцька неформатного”:)) – вхід безплатний» – ця фраза не могла не надихнути на вихід в люди в сніжний суботній вечір з метою «знайомства з прекрасним». Тому наш шлях того видатного дня, 13 лютого 2010 року, простягнувся в сторону колишнього кінотеатру «Мир» (по сумісництву теперішнього Луцького районного будинку культури – цікаво, а що ж то таке: «районна культура»?? Але це вже тема наступного дослідження :) ). Саме там, згідно афіші, мала відбутися вистава від театру «Гармидер» під загадковою і малозрозумілою назвою «Гарольд і Мод».

Не буду цього разу розповідати, що ж це за такий театр, надіюсь, найближчим часом вдасться поближче познайомити відвідувачів ЛН з його закуліссям і не тільки, а для особливо допитливих є розділ «Театрали», де можна дещо прочитати на цю тему :)

Отже, ось ми вже наближаємося до дверей царини районної культури, роздумуючи, чи точно туди потрапили. Адже, все зроблено в кращих традиціях конспірації, ніщо при вході і в вестибулі не говорить про те, що тут має незабаром відбутися ЦЕ. Потік молодих людей підказує, що тут щось таки має відбутися, але на всяк випадок уточняю в «стражів воріт», які продають квиточки, чи це дійсно «Гармидер» і чи дійсно «для журналістів вхід безплатний» :) )

«Театр починається з вішалки» – ні, про це напишемо краще в епілозі, щоб не відволікатися від основної події :)

Скажу чесно, враження понадтрьохлітньої давності про одну з вистав «Гармидера», не давали приводу очікувати чогось надзвичайного. Швидше, розвіятися і побачити, наскільки змінився рівень театру за цей час.

З перших хвилин  стало зрозуміло, чому жанр вистави називається «трагікомедія» – похорони у супроводі мімів це яскраво підтвердили. Перші хвилин 15 взагалі важко було зрозуміти, що автор хоче сказати всім цим «гармидером», що відбувається на сцені: суїцидальний депресивний хлопець, життєрадісна бабуся, не зовсім тверезий священик, лікар і навіжена мамочка, яка вічно на телефоні. Але поступово почав втягуватися, і чим далі, тим глибше :)

Отже, які асоціації може викликати фраза «вистава про відносини 79-літньої бабусі і 19-літньої хлопця»? Правильно: «що це за «брєд»?!». Як виявилося, асоціація зовсім неправильна, з такого незвичного поєднання можна зробити пречудову історію про любов, добро, справжні емоції і почуття, надію і оптимізм, що з успіхом і вдалося «Гармидеру».

Вже з перших хвилин було видно, що рівень театру зріс на порядок. Можливо, для тих, хто постійно ходить на його вистави, це не було помітно, але для таких як я, це просто не могло кинутися в очі. Це вже не аматори, це дійсно справжні актори, які нічим не поступаються Драмтеатру. Все зроблено грамотно і продумано, картинка цілісна, майже нічого зайвого чи награного.

Старенька жіночка, по якій зовсім не скажеш про її вік, поступово, крок за кроком, повертає до нормального життя молодого хлопця, який розважається імітуваннями самогубств, і смакує реакцію шокованої публіки, яка була їх свідками. Улюбленим місцем перебування його є кладовище, він постійний «клієнт» на похоронах (от так от, готично :) ). Хоча, з такою мамочкою, це і не дивно :)

Сама матуся, коли має час відірватися від телефону і завивки, намагається вивести сина на шлях праведний то за допомогою лікаря, то через службу знайомств через інтернет. Три кралечки по черзі приходять на оглядини до Гарольда і його мами, так і не здобувають серця хлопця, незважаючи на всю свою чарівність :)

А бабуся Мод тим часом «відривається» – то завозить вазон (конфіскований, здається, біля мерії) в ліс, де йому буде добре і затишно, причому робить це на машині священика, то викрадає тюленів з зоопарку (особливий «респект» міму, яка грала цього самого представника фауни – браво!).

Нема доцільності більш детально перерозповідати сюжет, зрештою, текст твору Хіггінса можна без проблем знайти в інтернеті. Тут основне гра, інтерпретація, а вона вдалась на відмінно.

Кумедна бабуся нагадує героїню фільму «Солодкий листопад», якби їй вдалося дожити до 79 років, екстравагантності і позитивності їй не позичати; мама, мадам Чейзен одним своїм виглядом змушує співчувати бідному Гарольду; три дівчини-конкурсантки – кожна грає свій «типаж», і кожен по своєму прикольний (особливо та, що з крамниці з креативною назвою «Зерно і насіння»). Хіба, якщо придиратися, хотілося б чогось більш екзотичного від самого головного героя – можливо, більше вогоньку в очах при згадуванні про свої «приємні» моменти життя (але це, якщо придиратися ;) ).

Міми варті окремого абзацу. З такими мімами декорацій непотрібно, вони можуть ненав’язливо створювати будь-який фон – хоч тобі ліс, хоч квартиру, хоч певний настрій чи емоцію героя. Може, це і стандартний хід, але особисто я з таким стикнувся вперше.

Музика і світло. Все правильно, сучасно, чітко і непомітно, доповнює і не відволікає загалом.

Режисура. Мабуть, недарма зал аплодував стоячи? ;)

Резюме:

Так, мені сподобалося, досить свіжо і однозначно цікаво. Рекомендується для перегляду всім. Хоча, людям з атрофованим почуттям гумору і всіляким занудам мабуть не варто, посидіть краще вдома.

Оцінка неформату: Відмінно

«Гармидер», давайте заліковку! :)

П.С.

А про вішалки я не забув ;) Чи то в будинку районної культури так рідко щось відбувається, чи то така фішка закладу, але процес отримання одягу за номерком перетворюється в справжній квест «знайди сам свою куртку і вкладися в 10 хвилин», при бажанні можна було винести будь-яку норкову шубу (якби вона там була), поки гардеробниця з черговим клієнтом розгадують загадки нумерації жетончиків :)

П.П.С.

Хто знає, з якою метою обличчя більшості акторів були вимазані чимось таким сірим як глина? Це грим, чи така задумка режисера? Чи то я заблизько сів і це все не мало бути видно? Коротше, ця фішка так для мене і лишилась загадкою…

Romuald


7 коментарів

Add Your Comment
  1. Круто написано. і впевнена, не менш круто зіграна вистава!!!!!! ГаРмИдЕр – ви супер!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Я Вас люблю!!!!

  2. класно.
    і класно написано.

  3. Щодо “сірого, як глина”.
    А ви звернули увагу, що сірим були замазані усі обличчя, крім Мод? І Гарольд, в сцені в лісі, вмивався з відра, змиваючи з себе цей сірий наліт.
    Ось так :) ))

  4. Свіжий погляд ) гарний легкий і невимушений стиль написання ) цікаво прочитати )))
    Театр дійсно дуже хороший ! І вистава на ура ! Ставте більше ! )

  5. “А ви звернули увагу, що сірим були замазані усі обличчя, крім Мод?” – ги, ось в чому фішка! чесно кажучи, це мабуть для найбільш “посвячених” – я не помітив, що Мод була не сіра, і Гарольд не пам’ятаю чи був сірим чи ні… Тобто момент змивання пройшов непоміченим, я не звернув увагу, що стались якісь зміни….

    Найбільш сіра була мама :)

    Дякую за відгуки, повідомляйте ще про цікаві події, може ще щось напишу :) )
    Хоча було б краще, якби побільше писали інші, ми всім даємо таку можливість!

  6. Дякуємо за статтю і за відгуки! Наступного разу (а незабаром – прем’єра) простежимо, щоб все гаразд було з “вішалкою, з якої починається театр” :)

  7. Гармидер, коли ми шанувальники театрального мистецтва, побачимо нову, геніальну виставу у вашому виконанні?

*