2010
03.02

Хтось пише на заборі, інший пише книжки, хтось просто пише… Четвертий ставить знаки, якісь символи, позначки. Наступний робить малюнки, вирізьблює графіті; вишкрябує, випилює, розмазує, друкує, виводить, малює, тисне, витягує, складає, виливає, формує, штампує, черкає, графить. Графить будь-що: букви, ієрогліфи, знаки, символи, слова, малюнки, вказівки, штампи, печатки, герби, назви, марки. І все це годі й перелічити, годі перечитати, переглянути і переслухати. Натомість можна придивитися до найпримітніших, найцінніших знаків, які оточують нас. Зазирнути під їх основу, щоб задовільнити цікавість пізнання того, про що вони мовчать.

Лінії, натяки, цифри, слова… Нестримний потік інформації… Щось пізнається, а щось губиться. Але чи навіки?! Просто падає під ноги, замазується штукатуркою, заліплюється цеглою, замизгується пилюкою, затирається підошвами і часом. Але в один мент воно виринає на поверхню. Життя-бо динамічне й іноді воно вертає дихання отаким, здавалося б, статично втраченим речам…

Написи! Отже старі написи, притрушені плином подій! Вони навколо і їх багато. Зроблені сьогодні, вчора, позавчора, а може сто років тому, чотириста чи дев’ятсот. Старі написи на обличчі міста – це свідки минулого та її учасники. Усіляких подібних речей в Луцьку чимало. Кожен займає своє давнє місце і розказує певну історію. Я довго збирав їх по клаптиках у найрізноманітніших та найнеочікуваніших куточках нашого міста. Спочатку це були окремі фрагменти. Але з часом вони накопичувалися, аж поки не почали поєднуватися у певний образ, класифікацію, різні групи; аж поки не натякнули на певний силует, що його можна зібрати із цього непростого пазлу. Звісно, ніколи не можна таку роботу вважати завершеною, адже як виявилося, ніколи не знаєш, що і де тебе спіткає нове. Тому зараз я радше просто хочу показати наявну на сьогодні колекцію написів, які охоплюють увесь період існування Луцька.

Найдавніше, про що можна говорити – це книга. І книга ця називається стіна церкви Івана Богослова, збудована в 1173 році. На сьогодні власними очима я ще не бачив того, що там є, але аби не втрачати повноту опису у даній статті, вкажу на це з інших джерел. Це фрагменти молитов та грецькі написи, а також ім’я “Яков”. Це може бути ім’я когось із тих, хто причетний до будівництва храму. Виглядає так:

стіна церкви І. Богослова

Свою окрему величезну групу становлять написи на стінах замку. Їх сотні! Найраніший може бути ось такий:

1444

Є багато інших:

приклад написів

А цей уже зробила сеста Лесі Українки Ольга Косач:

Ольга Косач, 1891

Ще одну групу складають написи на та у костелі святих Петра і Павла. Епітафії, меморіальні дошки та інше. Цього так багато, що про це варто сказати окремо.

плита св. Петра

Сказано: Апостол Петро – перший понтифік Риму.
Меморіальна дошка з інтер’єру.

інтер'єр

Та багато інших… Можливо, колись про це буде окрема стаття.

Ну що ж, якщо костельними та замковими написами можна пересититися, то з іншими далеко не так. Кожен з них – непримітна крупинка у навколишньому середовищі існування. І вони розкидані по досить немалому ареалі. Але не будемо забігати аж так далеко. Спочатку подивімося під ноги на вулиці Братковського! Що там? А саме там почалося дослідження окремої групи написів, які я називаю бордюрними. Багато хто, мабуть, бачив таке:

з братковського

Тут написано: Zarząd miejski m.Łucka – міський уряд м. Луцька. Ці бордюри були виготовлені за часів Другої Речі Посполитої (1920-1930). Як виявилося згодом, подібні бордюри є і на інших вулицях. Наприклад, на Бойка. Усі польські бордюри виглядають трохи жовтуватими зі скругленими краями. Інколи трапляються загнуті буквою Г.

Свого часу я думав, що на тому усе й завершується. Аж одного дня, прогулюючись вулицями, випадково не натрапив на ще один цікавий бордюрний напис. Того самого приблизно віку. Відбулося це на вулиці Градний узвіз. Ось що я знайшов:

Шеплер

SZEPLER. Там є кілька бордюрів з таким написом.

Не так далеко на вулиці Пушкіна, оглядаючи будинок, де найімовірніше в 1709 році перебував Петро І, я надибав плитку з уже відомим мені написом. З того часу я неодноразово знаходив подібні плити і на інших вулицях. Ось такого вони типу:

цей напис ідентичний тому, які лежать на Братковського, за винятком відрізку, промальованого посередині еліпса.

Дуже цікавою була знахідка на іншій вулиці. Лише кілька бордюрів із затертими оригінальними написами. Виглядає цей штамп лінзоподібно. По контуру щось написано (дуже важко прочитати), а всередині – найімовірніше той самий SZEPLER. Із написаного на ободі штампу вдалося прочитати таке: “FABRYKA WYROBOW …WYG” i “ŁUCK … ”

Окрім цього, ще можна знайти невеличкі модифікації цих написів на плитах: кілька видів зі штампом міського управління та два види штампів фабрики Шеплера. Інколи трапляється просто слово ŁUCK.

Повернемося тепер на вулицю Братковського, щоб побачити там чаcтинку ще одного типу написів – водноканалізаційних люків.

Białogon

Більше такі написи не зустрічаються ніде.

На вулицях середмістя можна уздріти таке:

Zasuwa wodna

Почали такі кришки закладати з 1925 року, коли в Луцьку почали створювати централізований водоканал.

Надзвичайно цікавим є люк фірми Herzfeld & Victorius S.A. Grudziądz, яка була магнатом у своїй галузі в поморських воєводствах Польщі. Місто Grudziądz знаходиться на півночі теперішньої Польщі. В Луцьку я поки знайшов лише один такий люк цієї фірми:

люк

Трохи старішими є каналізаційні люки Другої світової. Лише один напис, який вдалося знайти (і ви б знали де – на Театральному майдані!!!), ось:

В Луцьку є намало старих цвинтарів, де можна знайти різні епітафії та написи на пам’ятниках. Фору усім дає, звісно, бернардинське кладовище. Наскільки пам’ятаю, там досі стоять пам’ятники з XVIII ст. І пізніші. Не можна пропустити повз увагу один дуже цікавий об’єкт – залишки пам’ятника на колишньому вознесенському цвинтарі на теперішній Івана Франка. На сьогодні там ведеться будівництво нової церкви і плац від старих уламків прибрали. Ось він щось говорить нам із кінця ХІХ ст.:

уламок плити, Вознесенське

Зазвичай старі епітафії писалися польською і російською мовами. А ось напис чеською на старому вже тріснутому пам’ятнику на чернчицькому кладовищі (тут є що почитати і на що подивитися):

чеський

Колись була певна традиція ставити дату будівництва на споруді. Блукаючи містом, в очі кидаються найбільш примітні написи на кшталт таких:

1927

1927

але уважніший погляд знаходить їх і в дуже непомітних місцях, як от цей, що складається з двох частин по дві цифри на протилежних кінцях будинку, які утворюють цілу дату:

1911

Є написи, які розміщені не безпосередньо на стіні, а на якійсь декорованій частині будинку, на заборі, на кованих перилах і т.д., як ось:

1902

Не можна пропустити напис усім відомої в Луцьку (а колись в усій імперії та на міжнародних виставках) торгової марки. На жаль, дерева навіть у безлисту пору року заважають нормально сфотографувати:

земан

Як і в кожному правилі, тут є винятки. Існують спеціальні написи, які або зустрічаються тільки один раз, або не можуть існувати більше, ніж в одиничному випадку. На підлозі братського монастиря є кілька цеглин, напис на яких не можна прочитати. Достеменно невідомо, коли ті цеглини були виготовлені. Форма їх вказує на старість, можливо, вони дійсно походять з XVII ст., коли монастир будувався.

братський

Але ще цікавішою є плита, яка лежить собі мирно перед лівим крилом тринітраського монастиря! За часів Польщі існувала організація L.O.P.P. (Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej) – Ліга повітряного і протигазового захисту. В Луцьку було летовище L.O.P.P. там, де зараз будинки між проспектами Грушевського та Перемоги. Так от, ця плита:

Напис каже “чи є членом L.О.P.P.” – важко сказати, що це означає, адже зрозуміло, що фраза вирвана з контексту.

Тепер система пазликів уже чіткіше виявляє історичний малюнок міста. Скільки написів – стільки й відображень кожної епохи. Ось вам всі наявні зразки – старокиївська кирилиця, латинь, польська, чеська, російська, (а ще десь має бути єврейська, караїмська, були німецькі…), різні числа, знаки, штампи. Серед них можна і загубитися. А як цікаво знаходити отакі старі речі десь під ногами чи над головою! Котрісь із них існують набагато довше, ніж людське життя – в тому їхня сила і чарівність. В тому їхній шарм – бути частинкою великої історії.


10 коментарів

Add Your Comment
  1. гарно !
    я планую пофотографувати цеглинки замку з написами десь літом

  2. Браво! Неймовірно цікаво!

  3. якщо хтось розміщує комент, а його нема – не хвилюйтесь, часом його ловить фільтр, але радколегія сайту їх потім активовує

  4. класно ! ! !

  5. Просто супер!
    Дякую за цікавий матеріал.

    Vasylhrt

  6. +10 )))

  7. дякую!)

  8. охохо! це просто неймовірно цікавійша стаття!
    дуже дуже дуже цікава!!
    круто!, молодець!

  9. djakuju

  10. є ще старі написи на кладовищі на володимирській =)

*