2010
03.19

Що таке «квартирник» в вашому розумінні? Концерт для вузького кола слухачів в якійсь прокуреній квартирі, який супроводжується розпиванням вина і інших тонізуючих напоїв, де кожен бажаючий може взяти гітару і горлати пісню на три акорди, яку щойно вигадав?

Може й так воно колись було… А може й так є і зараз. Десь. Але тільки не в Луцьку :)

А тепер по порядку. Автору вже одного разу вдалося потрапити на один з квартирників, які організовуються проектом «Квартира ФМ», про що він і написав свої враження, а всі бажаючі змогли їх прочитати. 13 березня, в суботу, відбувся найсвіжіший квартирник, і якщо ви читали про попередній і думаєте, що зрозуміли, що то за така «двіжуха», то ви дуже помиляєтесь :)

Анонсований «дитячий час» початку акції – в 16.30 викликав підозру, що все так рано не почнеться. Прийшовши приблизно в 16.50, зрозумів, що підозра була немарною – величенька зграя молодих людей тусувалась біля входу в кіностудію «Волинь», приміщення якої цього дня мало стати «квартирою». Перша думка – «Блін! Невже стільки людей не помістилося??». Ні, все нормально, на вході представниця оргкомітету каже – щас всьо почнеться!

І воно таки почалося! Темні сходи вниз – а там людей запрошують сідати один біля одного прямо на килим, бо інакше місця всім не вистачить. Після того, як розсівся перший найсміливіший ряд на килимі, атмосфера стала нагадувати засідання підпільної масонської ложі: зараз зайде якийсь «магістр», запалять свічки і всі хором будемо наспівувати магічні мантри :)

«Магістр» не появився. Замість нього на «сцену» (місце перед кріслами для музикантів) вийшла Іванка, відома в вузьких колах під псевдо Forever Autumn і оголосила, що ми всі тут присутні на квартирнику. Силами оргкомітету, людську масу вдалося втрамбувати в невелике приміщення, навіть без застосування методу вкладання «шпротами» (а автор тим часом помітив незайняте «рибне» місце на кріслах під стінами, і досить непогано вмостився поблизу «ударної установки»)…

Першим виступив гість з Рівного, Вадим. Грав він досить приємні пісні, які, мабуть, можна назвати бардівськими. Музика нагадувала то пісні з «Іронії долі», то щось типу Макаревича чи Шевчука, то романси… При всій позитивності такої музики і текстів, особисто для мене вони здавались трішки не з цього часу. Хоча була і лірика і якісь кумедні мініатюрки. Власне це все пишеться з часової точки, коли вже прослухано все, що було потім, а в момент самого прослуховування враження були однозначно приємними. Є така музика – ти знаєш, що це ніби кльово, але це трохи не твоє – це про творчість Вадима.

Ліричний відступ.

Всі бажаючі на квартирнику мали можливість попити чаю. Для цього треба було: а) взяти з собою з дому кружку і в ідеалі сам чай; б) прорватися до людини з кип’яточком, яка перебувала в дальній частині приміщення поряд з звукорежисером – а це вже справжній подвиг в умовах густоти населення покручє, ніж в Бангладеш :) Палити і вживати алкогольні напої в «квартирі» було суворо заборонено, що дуже порадувало. Це правило вигідно відрізняло поточний квартирник від попереднього, де був присутній «лєвий контингент», який відверто псував враження від хорошого дійства.

Ліричний відступ був не просто так. Не хотілося б писати, що потім вийшов «Ауткрай», а потім ще хтось, а потім… Насамперед тому, що виступ «Ауткрая» міг би стати сам окремим квартирником і як на мене, був «образцово-показатєльним», тому вам, хлопці, окремий абзац :)

Коли я чую, як грає музика, яка цілком правильна і цілісна, в якій нема що добавити і що відняти, крізь мене проходить якась така приємна позитивна хвиля, в яку хочеться пірнути і відключити свій мозок, повністю потонувши в цій музиці. Того вечора «Outcry» (напишемо ще й англійською, щоб не придирались потім :) ) видав саме таку музику, яка зачепила, принаймні мене особисто. Чесно кажучи, не чекав такого від одного з найвідоміших луцьких гуртів. Так, вони досить гарно і якісно грали чужі пісні, але власні, з того ж альбому «Крила» щось не пройняли. Цього разу все було не так, незважаючи на запевнення, що вони недавно грають таким складом. В перших кількох піснях в ролі вокаліста був Мойсеюк Роман (ніби так), а Юрій сидів на перкусії – таких двох барабанчиках, на яких ритм відбивають руками і тарілочці (вибачайте за музичну безграмотність). Крім цих двох ще був соло-гітарист Вадим і клавішник Макс з зачіскою «а-ля Вакарчук». Хочеться згадати кожного особисто, бо всі зіграли так, як треба грати, щоб музика звучала по-справжньому. Роман проспівав одну пісню російською, і ще зо дві українською і передав роль вокаліста Юрію. А той не підкачав :) Не знаю, хто автор текстів пісень, але якщо сам Юра, то мої йому аплодисменти. Пісні ніби і сумні, блюзові місцями, були суперпозитивними. Я розумію, що зараз «танцюю про архітектуру», але може цей репортаж стане для когось стимулом сходити послухати сучасний «Outcry» і відчути свою частинку кайфу… Чесно кажучи, я не маю плейліста пісень, що виконувалися, весь виступ для мене злився в одну суцільну позитивну хвилю, в якій ритмічно постукували «барабанчики», біля яких я сидів, так що для любителів статистики користі з мого репортажу мало :)

Далі був антракт, під час якого моє «VIP-місце» зайняли, далі ще трохи Вадима з Рівного, а потім з’явився гурт з романтичною назвою «Спалені вітрила». Згуртувалося в гурті цілих два чоловіка, точніше, хлопець і дівчина. Наявність скрипки вселяла підозру про ліричність музики, яка була успішно розвіяна солістом-гітаристом. Зажигатєльні пісні з текстами «на грані» звучали досить кумедно, але після «Ауткрая» лишалося якесь відчуття незавершеності чи що… Соліст з перших же пісень висловлював бажання, щоб йому підспівував зал, зал на це повівся трохи в’яло. Як на мене, підспівування треба спочатку заслужити, а не випрошувати. Хоча в результаті музіка була сприйнята досить позитивно, запам’ятались пісні «У-я-ру», «Залетіла», насамперед, завдяки своїй екстравагантності. В кінці було трохи лірики, яка навіть супроводжувалась виступом новосформованої підтанцьовки гурту у складі одного з організаторів, який пере тим фотографував це все дійство і якоїсь чарівної дівчини :) (до уваги «Спалених вітрил» – послуги шоу-балєту в нас час коштують дорого, ви розрахувались з танцорами? ;) ) Особисте враження: скрипка порадувала, гра без смичка мені навіть нагадала «Крематорій», але сама музика, як на мене, витягувалась більше енергією соліста, не знаю, чи захотів би довго слухати їхній альбом вдома. Хоча дружно з усіма попрощався з рівненським гуртом оваціями – вони їх заслужили.

Якщо все, що відбувалося до цього часу, можна було вписати в формат «квартирника», то те, що було далі, важко втиснути в такі рамки, як і взагалі кудись втиснути :)

«Механічний Апельсин» з Борислава вирішив «порвати зал». Харизматичний лідер гурту «зажигав» по повній програмі такі блюзи і рок-н-роли, що наступні учасники, луцькі «Cold Meat Party» починали підспівувати прямо з вхідних дверей. Організатори придумали дуже вишукане випробовування на витривалість для відвідувачів «квартирника» – досить складно під таку музику було не зірватися танцювати рок-н-роли. Публіка ритмічно намагалась рухатися сидячи, здавалося, що тільки організатори скажуть «а тепер давайте вшкваримо танці!» весь зал миттєво вскочить і видасть таку «дискотеку», що приміщення кіностудії «Волинь» стане історичним, правда у вигляді розвалин, які будуть показувати екскурсантам. Чоловік на ім’я Діма (якому перед тим велику вдячність висловлював Юра з Ауткрая за путівку в музику) визначив соліста «Апельсина» українським Майком Науменком, і не дарма – той достойно тримав марку! Врешті решт, в «Cold Meat Party» терпіння урвалося – і вони запропонували зіграти сейшн. Пропозиція була прийнята і почалося – драйв просто зашкалював, до двох гітар і барабанчика «апельсинів» додався баян і контрабас – зазвучало «бугі-вугі», а потім ще і ще драйвовова музичка. А потім ще трохи «Аліси» – «Все это рок-н-ролл» і насамкінець, як апофеоз дійства, «Роксоляна» незабутніх «Гадюкіних», саме під яку, здається, в підтанцьовку потрапила сама Forever Autumn з вищевказаним Дімою.

І тут нарешті сталась подія, яка просто обов’язково має бути присутньою на «квартирнику», який вдався – сусіди почали стукати в батареї, точніше дзвонити в студію з вимогою припинити цей гармидер! Але ж «Cold Meat Party»  ще не виступили самостійно! Тому невелика перерва, звукорежисер прибирає звук в електрогітарі і клавішних, щоб не турбувати сусідів і знову рок-н-ролл. Якщо чесно, баяна, контрабаса і ударних цілком вистачило, щоб ніхто з сусідів не влігся спати в дитячий час (а ще не було і 21-ї!), тому єдиним наслідком звукорежисури стало те, що в результаті гітару і клавішні стало майже не чутно. Рокабільні хлопці співали класичні рок-н-роли, типу Елвіса Преслі з незабутнім «Blue Suede Shoes» і ще багато не менш приємної музики. Але тут терпінню сусідів прийшов кінець, і господар квартири сказав – «Всьо, капєц, більше не грати!». Рокабіли подумали, і все ж таки заграли фінальну пісню, поставивши жирну крапку на дійстві під назвою «Квартирник «Сусідній коридор»…

Резюме.

Свято вдалося на славу. Плюси – організація, атмосфера, якість музики, драйв і багато-багато всього. Мінуси? Минулого разу я писав, що приміщення кав’ярні не найкращий варіант для квартирника, цього разу я задумався, якщо квартирник буде таким шумно-драйвовим, то, мабуть, і кіностудія «Волинь» теж не зовсім підходить… Мабуть організаторам треба подумати, яким має бути кожен конкретний «квартирник»: якщо камерним – «Волинь» ідеально, якщо драйвовим – то вже тре приміщення для «танців», без сусідів згори. Бо якось лишилося відчуття недоспіваної пісні. В ідеалі кінцем дійства мав би стати той сейшн «Апельсина» і «Party», а так шоу трошки затягнулося, як на мене. І ще – вийшла деяка мішанина стилів, яка пояснюється, звичайно, бажанням організаторів зробити більш багатогранне дійство.

Загалом, «квартирник» вийшов на порядок кращим за попередній (який, помітьте, був теж непоганим). Тепер можна з впевненістю казати – «Та що там в вас в Києві (Дніпропетровську, Львові і т.д)! От в нас, в Луцьку, та-а-акі квартирники відбуваються!»

Дякую всім організаторам, я отримав справжній кайф!

Вердикт – «офігітєльно!» (культурніше слово підібрати не зміг)

P.S

Читач: Де фотки??

Автор: Потерпіть трішки, незабаром з’являться


6 коментарів

Add Your Comment
  1. і все ж… де фоткі блін
    га?

  2. ага, цей їхній сейшн видався просто таки на славу! я відчував якийсь внутрішній вибух. так воно і має бути!! супер зіграли! класний квартирник, чого й казати, аж чотирьох знайомих зустрів…:)

  3. Мені щось не дуже сподобалось. ІМХО, якось по делітанськи організовано.

  4. Cold Met Party – це супер. Чуваки лабають не на шутку. Так тримати. Кажуть, що в них ще духова секція є. Можу собі уявити, як би вони вийшли всі разом і зіграли, мабуть, чути було б в центрі міста.

  5. Я там була, і з приводу АУТКРАЙ згідна! Ті тексти разом із музикою справді створювали якусь дивовижну атмосферу! шКОДА ЩО НЕ ВСІ ОЦІНИЛИ! Дякую ЮРІ КЛЬОЦУ! І ДЯКУЮ АВТОРУ СТАТТІ, ЯКИЙ ПОМІТИВ “ТАНЦІ ПРО АРХІТЕКТУРУ”!

  6. о, а я думав коментарів більше не буде :)
    радий що комусь репортаж сподобався

*