2010
03.29

Багато вже написано усіляких пафосних і піднесених статей про Луцьк (історичну частину), його історію, шарм, атмосферу. Немало сказано слів – десь прочитаних, самому здобутих, невідомих, нових, старих, забутих; інколи правдивих, інколи навмисно перебільшених. Тепер же я хочу перегнути палицю в іншу строну і тим самим оком, яке ще вчора обожнювало місто, кохало його будинки, вулиці, пам’ятки, – тим самим оком поглянути на те все з іншої сторони, десь також правдивої, не знаної, давно відомої та зумисно перебільшеної. Можливо, таким чином можна буде досягнути істини, принаймні, в одному аспекті – а саме сказавши, що правда десь посередині. Зрештою, цей фінальний висновок я дам укінці.

Я не фахівець того, як повинно виглядати місто і хто має за цим слідкувати. Тому жодного слова не скажу в сторону усіляких структур. Не варто бути занадто марнославним у цьому плані. Зрештою, ніхто достеменно не знає, що робиться там. Але виходячи лише із загальних понять та того, що уже було сказано про місто, можна зробити крок на іншу шальку терезів, здобувши таким чином рівновагу. Отже моя критична позиція базується на кількох принципах, які я спробую тут обгрунтувати, довести аргументами, прикладами. Подам це двома порціями, спершу окреслюючи загальні поняття, а потім перейшовши до конкретних речей (в наступній статті).

ВПЕРЕД У МИНУЛЕ. Цією тезою я повертаю наше “славне” старе місто в Середні віки, коли прийнято було не митися, помиї скидати прямо на вулицю, а то й на перехожих, і випорожнюватися прямо під готичними шпилями та ренесансними карнизами. Як не дивно, ця традиція збереглася і в епоху цифри. Чого варті тільки ось ці “прекрасні” вигляди закутків старовинного міста:

приємно?

приємно?

мило?

мило?

Невже чистим, доглянутим, охайним (як це було не один раз зроблено) можна називати таке місто? В деяких рейтингах інколи Луцьк займає високі місця з чистоти. Ну що ж, відтепер це не більше, ніж історія, а історія – це те, чого насправді нема. І так скрізь – ідеш бува вулицями і не хочеться дивитися під ноги, усюди бруд, помиї, трупи тварин, використані презервативи, гнилі помідори та жирні целофанчики. Їх не так багато, щоб затьмарювати все, але достатньо, аби псувати враження.

БОГ ПОМЕР. Цим я хочу вказати на суцільну закинутість… Самотік стану справ, пущений напризволяще.

цікаво?

цікаво?

Що тут зображено? Листя дерева? Хм… Ні, це так виглядає вежа Чарторийських із вулиці Драгоманова! Дуже гарно. Можна подивитися на старі гравюри та фотографії Луцька і побачити, що Старе місто добре проглядалося з усіх боків. Тепер же на якусь пам’ятку не можна подивитися взагалі, не підійшовши до неї впритул – навколо дерева, кущі, гілля, зарослі. А в них знову ж таки клубиться сміття.

гарно?

гарно?

Але навіть якщо й цікавість заманить кудись наблизитися, як потрапити, наприклад, до тієї ж вежі Чарторийських, не вступивши в лайно (або не порвавши курточку через вузький прохід у заборі); як обійти замок повністю, не подершись будяком; як підвезти гостей до пам’яток, якщо на Галицького взагалі не можна їхати автомобілем; як можна плекати якісь почуття до цих потрісканих плит, ям, подертого асфальту?? Як можна оглянути домініканський монастир зі строни річки, якщо шайка собак-убивць вважає цю територію своєю?! До речі, зовсім недавно я став жертвою нападу цих скаженців у цьому місці, а тому обережно: ходити від синагоги в сторону спорткомплексу небезпечно!

Мабуть, на цьому пустирі вночі бігає досі не зловлений пес Баскервілів. А якщо й не він, то звичайним собакам та людям це місце вже давно удалося до вжитку як туалет просто неба: просто, без комплексів, по-середньовічному.

Усі ці речі прямо таки кричать про занедбаність місця, непотрібність, недоглянутість. А це аж ніяк не сприяє любові, а тільки відвертає будь-яку приязнь.

ГРЕЦІЮ ЗНЕВАЖЕНО. Стародавня Греція – ідеал всього, зокрема архітектури; класичний зразок, так би мовити, але в нас це знівельовано. Недоречні споруди, прибудови, “реконструкції” – і старого духу як і не було. Годі й говорити про щось, досить подивитися на такі приклади:

"ремонт"

"ремонт"

фото by Otto

фото by Otto

Тенденція до простакуватості і плоского прагматизму, як видно, і тут виражається. Ще за Польщі було досить популярним тягнути фотографічний апарат на Красненський міст, щоб зробити шикарну панораму, охоплюючи чималий архіпелаг пам’яток старого міста. Потім у сімдесятих на шляху променя зору побудували семиповерховий будинок, який закрив собою половину вигляду, хоча варто зауважити, що на той момент уже існували документи, які мали би регулювати забудову і подібне забороняти. Одна містобудівна помилка так суттєво погіршила силует міста. Куточок історичної частини Луцька (а це територія, яка в кілька разів більша за старе місто) дуже часто розбавляється сучасним кольоровим пластиком, металом, неадекватними матеріалами, образом сучасних будинків і все це аж ніяк не узгоджується з духом навколишньої архітектури і структури вулиць. Греція запала в цінності сучасного суспільства, у писані і неписані норми моралі і юриспруденції. Але ми її надто зневажаємо!

ОРМЯНАМ СЛАВУ, А ЖИДАМ СВАБОДУ! Я навмисно використовую вульгаризовану мову, щоб натякнути на гнітючість ситуації та її сміховинність. Мені важко пропустити якісь нові літературно-художні видання про Луцьк, тому я частенько переглядаю полиці магазинів, щось купую. Яку тенденцію можна помітити? В останніх виданнях (путівники, оглядові нариси) в карту-список пам’яток самовдоволено включають такі об’єкти, як синагога та вірменська церква. Саме так – самовдоволено і марнославно. Це стає цілком зрозумілим та очевидним з огляду на стан цих об’єктів. Скажімо, вірменська церква. Ось її заплутаний у численних проводах вигляд на вулиці Галшки Гулевичівни:

вірменська

вірменська

Будівля досить стара, вірмени й самі вплетені в історію та культуру міста. Але що ж перед нами? Церква? Хм… Ні. На вигляд це звичайний житловий будинок, та ще й зі зневаженою Грецією. Так і є: звичайні квартири, побут, під’їзд. І навіть нема елементарної таблички про те, що це за об’єкт. Тому залічення цієї споруди до прекрасних пам’яток під назвою “церква” виглядає дивним.

Якщо про вірмен можна сказати, що історія їх уже давно стерла з обличчя міста, то з євреями далеко не так! Їх є багато! Але чи можна бодай одного з них уздріти в тому, що ми називаємо синагогою? І чи взагалі така є в Луцьку? Якщо вірити книжкам, то є. Але всі добре знають, що це ніяка не синагога, а звичайний спортивний клюб. Тут нема містичного єврейського ґельґотання, нема елегантних чорних капелюхів, єдина скромна зірочка з написом увінчує фасад будівлі – ось і весь сенс у тій “синагозі”… Я згідний з тим, що історія має свої плани. І відомо, що євреїв вигнали свого часу німці, а совіти назад не впустили. Так, історія ставить власні акценти, але провина (саме провина, а не біда!) грядущих поколінь у тому, що вони ці акценти не виправляють.

Те саме можна сказати про вежу Чарторийських Окольного замку. Окрім уже відомого вам вигляду її з вулиці Драгоманова улітку-восени, варто додати відомості про те, що у ній знаходиться. Якщо уважно подивитися на вежу з південного боку, видно, що там вирубане вікно – в тій частині, де колись продовжувалася стіна. Отже там хтось є. Дійсно, зараз там знаходиться один з навчальних кабінетів бурси, що розмістилася у колишньому єзуїтському колегіумі. На першому поверсі інший кабінет. Зрештою, саме собою у цьому немає нічого дотичного до нашої теми, однак зважаючи на загальне становище єдиної вежі давно забутого замку, доступ до неї, то все ж не можна не погодитися, що ситуація дещо дивна.

Отже об’єднучи всі ці тези, скажу – ЛУЦЬК НЕ ІСНУЄ! Не існує того Луцька, якого ми собі малюємо. Немає тієї краси старовинного міста, що нею може насолодитися прибулий. Немає сукупного духу, який проявляється в кожному закутку, кожному повороті вулиці і вихвилясі ренесансного зубця. І це не перебільшення, це гірка правда. Луцьк зображають таким, яким його викохують у своїх мріях – хтось навмисно, хтось просто іде за всіма. У нас є не більше, ніж сукупність (але не система!) окремих пам’яток, які лише в окремих аспектах відтворюють колишню атмосферу старовинного міста; лише кілька місць маємо, де художник може знайти пристанище. Все інше – звичайний смітник нашого життя.


9 коментарів

Add Your Comment
  1. В общем то ДА,но что ты предлогаешь?)))

  2. в принципі згоден з усім, Луцьк не має цілісної старовинної частини, фактично це Луцький замок і костел + кірха, все решта тільки розповіді…
    загалом, під таку цілісну картину потрапляє тільки Львів, при всіх його недоліках

    а собаки – то дуже серйозна проблема в Луцьку останнім часом, природолюби постаралися, щоб їх не винищували…

  3. ну, не зовсім. ще є собор, головань, братська, покровська і, як-не-як, “синагога”. але ж просто таке враження, ніби місто цурається того всього, цурається самого себе, ех, …
    речі-то є. я не погоджуюся з виключним трикутником Замок-Костел-Кірха. Є речі. Є будинки, зразки, але все воно в такому стані – я говорю не стільки про реальний стан типу вигляд, міцність, реставрованість, а швидше ставлення – з тим же сміттям чи собаками, з довільною забудовою. Правильно, це не Рим і не Львів, тут би малася потреба прискіпливої уваги до будь-якого елемента – той же ансамбль вулиці Лесі, Окольний замок, тобто його залишки – воно і є, але його водночас і нема, бо ніхто не бачить і не знає, бо воно й саме якось заховане і затерте часом.

  4. В статті kotyka є фото буд. 16 по вул. Б. Хмельницького. Щоб робити такі зауваження про недоречні реконструкції треба було б додати фото будівлі 2-ох річної давнини (можу надати). Так ось підприємцем за власні кошти було відновлено фундамент фасадної частини (та що лишилась з часів Польщі), покладено бруківку навколо будинку, замінено всі внутрішньобудинкові комунікації, пофарбовано увесь фасад будинку. Вигляд споруди преобразився, і серед всієї вулиці Б. Хмельницького став вирізнятись від інших облізлих споруд.

  5. звичайно, про “трикутник” я кажу, маючи на увазі те що ці споруди доглянути і презентабельні, тобто це те, що можна показати туристу і він оцінить – так, реально цікава штука!
    щоб інші були презентабельні, їх треба до такого стану довести
    може ти більше в курсах – є якісь плани щодо такої роботи у влади в принципі?

  6. так. правду говориш.
    на жаль, я не знаю…
    ну, от видно, що Братську привели (приводять) в порядок, хоч якось (там ще підземелля також можна було б зробити відвідуваним об’єктом).

  7. max, похвально!!! а як щодо верху? як він виглядав 2 роки тому?
    kotals@ukr.net

  8. Виглядав будинок гнітюще, весь фасад був облуплений та замурзаний, тротуар поріс травою, водостокі згнили. А щодо верху то зауваження доречне, споруді невистачає етажності чи прикраси верху, але криша власність ЖЕКу і без відповідних погоджень та згоди мешканців нічого не переробиш. Фото вишлю

  9. Погоджуюсь на всі 100%! Луцьк зникає і зникає невпинно. Жахливо, що окрім природньої руйнації на кожному кроці ще й свідомо знищується те, що лишилося.
    Тут згадували Братську церкву. Це реставрація???????? Упаси Боже від такої “реставрації”. Це ж наруга над пам’яткою. Впевнений, що жодний фахівець не брав у цьому участі. Батюшки зараз найбільше зло для сакральних пам’яток України – самі роблять “красіві” євроремонти церков, золота побільше і модної шуби. Подивіться на колір Покровки :) А подивіться, що робиться з Бернардинським монастирем у самому центрі: пластик, жахливий чорний камінь, рагульська світлореклама, 2-метрова Пенелопа Круз, якісь дерев’яні панелі….. Як тільки десь з’являються будівельні риштування – робиться тривожно….
    Старого міста з такими “реставраціями” та “ремонтами” не буде через років 10-15.
    Як це змінити – уявити важко. Пробував. Звернення до управління з питань охорони культурної спадщини поки без відповіді.
    Автор, давай придумаємо разом зi спільнотою якісь акції!

*