2010
04.22

І зуби сильно стиснувши,

маму ніжно любити :) )

(«Океан Ельзи»)

Один мій друг колись висловив думку, що походи на вистави Волинського облмуздрамтеатру – це марна трата часу і суцільні розчарування для тих, хто хоче насолодитися театральним мистецтвом. Мої нечисленні відвідування даного закладу саме з місцевими постановками приводили до думки: а може просто театр – це не моє? Але ж ні, побувавши пару раз на гастролях інших театрів, отримував досить приємні враження, та і останній похід на молодий «Гармидер» показав, що це може бути досить цікаво…

Нещодавно мені випала нагода розвінчати це неприємне твердження. Ось воно! В Волинському драмтеатрі прем’єра: вистава «Криза» у постановці Ореста Огородника! На саму прем’єру не потрапив, тому мав можливість почути і почитати деякі відгуки, які майже в один голос заявляли: «Бомба!». Враження від вистави ставили її на рівень з «Неаполем, містом попелюшок», яка мабуть є найвідомішою з репертуару театру.

Так от, нагода то випала, але от щодо «розвінчати»… Навіть на знаю, чи захочеться мені піти після цього на той же «Неаполь…», якого я так ще і не бачив…

Тепер по порядку.

Жанром постановки була визначена, здається, «весела трагедія» або  щось таке. Автор поставив собі за мету висвітлити проблеми сучасного життя галицької чи то волинської родини, взяти актуальністю і близькістю цих всіх «напрягів» для пересічного обивателя. Ну і, звичайно, щоб це все було неперевершено смішно… Щодо ось цього, останнього пункту, то склалося враження, що жарти писалися представником фан-клубу Петросяна, але про це пізніше.

Може-то то сюжет настільки банальний, занудний і нецікавий, що його просто не можливо витягнути грою акторів, а може це особливості волинської постановки (адже, первинно, як подейкують, вистава ставилась у Львові, в театрі Заньковецької), але чим ця вистава захопила глядачів для мене лишилося загадкою.

Механізм такий: а давайте візьмемо кілька заяложених побутових українських штампів і напхаємо їх побільше, побільше, перемішаємо, доопрацюємо волинським колоритом і «піпл захаває»! Судячи з відгуків – «тєма проканала» :)

Судіть самі: сім’я з мами, тата, сина і дочки тулиться в двокімнатній квартирі діда, який все ще вічноживий і бадьорий, перебуває в стані війни з своєю невісткою, яка намагається його вижити в будинок престарілих. Буденно до неможливості, такого повно навколо настільки, що хочеться піти в театр, щоб побачити щось інше, цікавіше, нестандартне, щире і справжнє. Так ні, замість того, щоб витягнути такий тоскний сюжет типажами акторів, вони всі вийшли класичними штампами.

Мама, яка «ночей не доспала», шиє ночами, щоб заробити грошей для сім’ї – ну я розумію, всі ці наймички в Шевченка, чи там Ольги Кобилянської, але скільки ж вже можна мусолити пафосний сюжет про тяжку і невдячну долю справжньої української жінки, в якої «рученьки терпнуть, злипаються віченьки»?

Тато – класичний підкаблучник, ну настільки класичний, що йому чудово підходить епітет  «ніякий». Навіть нема за що зачепитися, щоб було хоч трішки цікаво від такого образу.

Син – вчиться в консерваторії, чи щось таке, все просто, виконує роль другорядного персонажу, в якого репліки переважно доповнюють інших, так що тут нема що писати, поки ми не дійдемо до апофігєю апофеозу дійства.

Дочка. Любіміца публіки Орися. Ах, як зіграла, ой який молодець! Як на мене, вдягнути в топік і коротку спідницю дівчину, яка б вживала сучасний молодіжний сленг, тусовалась на діскатєках і постійно висіла «на мобілє с падругамі» – це щось типу шкільного КВН-у, коли хлопці перевдягаються в дівчат, наряджаються в лосіни, або танцюють «танєц лєбєдєй» – школярам це страшенно смішно, бачити своїх знайомих в такому вигляді, а тим це здається просто вершиною оригінального гумору – але ж це ж Волинський обласний музично-драматичний театр! Чи це вже синонім «Аншлага»?

Дід. Такий грубуватий моложавий красень, який час від часу веселить вишукану публіку не менш вишуканими словами типу «дупа». Ще один штамп, щось схоже на персонажа реклами «Фестала», дядька в вишиванці, який з допомогою пишного застілля перевіряє свого потенційного зятя, чи він «мужик».

Сусідка. Штамп в квадраті. Про неї в розборі польотів щодо «гумору».

Бабулька Марта, наречена діда. Найцікавіший персонаж в постановці, принаймні гра нікого не нагадує і має свій колорит. Жіночка на своїй хвилі, яка точно не псує загальної картини, хоча її однієї недостатньо, щоб цю картину хоч трохи витягнути.

Так як більшу частину часу в постановці займає комедійна складова, спробую щось сказати про гумор. Ні, я розумію, що в «Кривого дзеркала» і «Аншлага» є свої шанувальники, але чому ж треба орієнтуватися тільки на них? Повернемося до тієї ж сусідки – вона продає господині квартири Наді шмотки з Америки, які привезла від своєї дочки, яка (вніманіє!) вийшла заміж за негра! Та ще, й такого чорного, що аж синій! Неймовірно дотепно! Особливо враховуючи, що вже згадуваний Евгений Петросян жартував на цю тему точно так само років 15 назад. Сальні жарти діда, нарочито відверта поведінка дочки, яка чомусь поєднує «тіпа і карочє» з щирою літературною мовою, заяложені штампи від сусідки про «женскую дружбу» і дурочка-нєвєста Остапа (сина) – це все складає таку картину «дурдом-веселка», що просто дивуєшся, невже в залі людям дійсно від цього смішно?

Таке відчуття, що в постановника розвиток мистецтва гумору закінчився на «Кайдашевій сім’ї» і «За двома зайцями», більшість жартів передбачувано-банальні, зовсім нема відчуття перегину палки, особливо в випадках, наприклад, коли нова невістка сповіщає про трійню. Я навіть задумувався чи не назвати цю статтю «Колекція штампів» чи «Стопами Петросяна».

Ну і звичайно, волинський колорит: давайте скажемо «Ліпіни» і народ в залі буде сміятися! Щось типу: сміятися після слова «лопата» :) Таким занудством вистава переповнена, тому досить про «гумор».

Драматична складова. Основні особливості: «сльози та соплі» і пафос. Про стогнання щодо долі української жінки я вже писав, а до цього ще додалися сучасні проблеми – кредити, звільнення з роботи і т.д. Питається – навіщо брати пральну машинку в кредит, якщо працює лише один глава сім’ї і при цьому треба оплачувати навчання сина? А може, головою спершу треба було думати? Всі перипетії крутяться навколо теми «все так погано, але ми тут ні при чому, то така держава і така наша доля». Ну і, звичайно, купа штампів, пов’язаних з цим усім.

Яскравий приклад: після обмусолювання думки про те, що в наш час гроші дістати дуже важко, видається  фраза пафосним тоном: «А хто в нас має гроші? Бандити і депутати!» Ну і пауза для аплодисментів. Просто Америку відкрили…. Я дивуюсь, як ще народ умудряється хлопати після такої банальщини?

Коротше, думка про те, «а що я тут роблю?» протягом вистави навідувалась кілька разів. Але ні, треба ж дотерпіти…

Врешті-решт отримав винагороду за витримку – фінал вистави вийшов непоганий, навіть на кілька хвилин дозволив забути і пробачити все те, що було до того. Цікаво вписалась і завершальна пісня «Океану Ельзи» «Веселі, брате, часи настали». Але в епіграф не дарма винесена саме ця фраза з пісні, вистава вийшла такою ж неоковирною, як і вона: маму люблять мирно і спокійно, а стиснувши зуби можна хіба морду комусь бити :)

Підсумую позитивні моменти: гра бабусі Марти, фінал і, можливо, музичне оформлення – ось, власне і все. Ну і ще один момент – є над чим ще попрацювати :)

Вердикт неформату: БАНАЛЬНО


24 коментарі

Add Your Comment
  1. гарно і щиро. Дякую, думала одна така. Шукала для себе позитивні моменти і виправдовувала все те. Погоджуюсь з майже усім… добило шо тої банальності купа, а її ше і у театрі показують. З їх жартів хотілося плакати…

  2. Чому ви так категорично все сприйняли? Можливо це спеціальний тактичний хід, такий собі комерційний проект зроблений для того щоб спуститися до рівня натовпу, заробити купу грошей, а потім на ці гроші поставити щось “вище”.

  3. даа….. після прочитання в мене склалося враження, що то театральна постановка російських серіалів.

  4. погоджуюсь з усім. от тільки щодо музичного оформлення, то “можливо” для нього забагато. фінальний трек просто вбив мозк неймовірною затасканістю , а вуха – голосним звуком.

    P.S. romuald, твої репортажі з кожним разом кращають. пррриємно…

  5. о, дякую, я його майже два тижні народжував :) думав, може занадто гарячковий спочатку вийде, напишу, коли емоції приберуть, об’єктивно :)

  6. kotyk, а ти відвідай виставу, може сподобається, може це я такий зануда

    pARTer – ти ходив чи ні? маєш інші враження?

  7. так я ж і кажу, якщо то постановка серіалів, які використовують штампи для підігрування почуттям глядачів, то нашо йти :)

  8. Гарна рецензія, дякую… Тепер бачу, що йти не варт. Взагалі з останніх вистав драмтеатру небагато що тішить. Та й не тільки від Вас почула, що вистава так собі – братик був, він зараз безробітний, тож йому вже геть не було смішно, каже, в житті такого надивився, а до театру за чим іншим ішов.

  9. а Ви були на кращих виставах інших театрів? … цікаво яких??

  10. наприклад, “Майстер і Маргарита” з Сумською в ролі Маргарити… це те, що зачепило… щоправда не знаю, чи той театр витягнув би таку п’єсу, як ця, чисто ролями…
    та навіть той же звичайний і типу непрофесійний “Гармидер” видав “Гарольда і Мод” значно цікавішого, шкода, що на “Портрет” не потрапив, може б трохи покритикував :)
    а так я не театрал, ще декілька років назад думав, що театром мене важко вразити, як виявилося, помилявся, справа в тому, хто вражає, а не в засобі вираження, будь то театр, кіно, музика чи будь-яке інше мистецтво…

  11. я просто Вам пораджу: не треба так досить негативно критикувати мистецтво!!! Яким воно б не було, це є мистецтво, люди вкладають в це неабиякі сили і гроші…просто будьте гарним поціновувацем цього…а з іншого боку подумайте, що Ви зробили в свому житті щоб критикувати циюсь роботу???

  12. а чому не критикувати? чому якщо щось мені не сподобалося я не можу про це написати?
    навпаки, театру треба задуматися, що вони роблять не так і зробити висновки, а то вони може просто не відчувають цього за хором солодких голосів з усіх боків, що вистава бомба! якщо я не скажу, хто скаже? мер Шиба? запрошені колеги-театрали? газети?
    тим більше, коли мова йде про гроші, це смішно :) як на мене, ці гроші краще було б тоді витратити на інші цілі
    мені здається, що театр давно вариться у власному соку за відсутності конкуренції і це не лише моя думка
    як можна бути поціновувачем попси? чи цінувати щось неякісне? я можу лише ввійти в ситуацію, намагатися зрозуміти, чому так вийшло
    як на мене, основна причина саме тут – ніяка п’єса з нудним і банальним сюжетом, який дуже важко чимось врятувати…
    в даному випадку, я не писав образ типу “”актори козли і нездари!”, тобто вся критика розписана конкретно, що мені сподобалося а що ні і чому, це має бути поштовхом до змін, краще розглядати такі речі як позитив і шанс для розвитку
    я теж був на сцені, не в такому високому жанрі як театр, а в КВН (навіть пару раз на всеукраїнському рівні) то ми з поразок робили висновки і казали – так, сьогодні лажа, не допрацювали
    щодо того, що я зробив особисто, то, наприклад, цей сайт вважаю досить важливим досягненням в своєму житті :)
    щоб критикувати футбол не треба бути футболістом, щоб критикувати театр не треба бути актором

    Неформат – це суб’єктивні враження, чисті і незаангажовані, я нікому нічого не зобов’язаний, і ніхто мені не платить гроші, тому можу бути чесним. В наш час досить важко знайти реально чесні враження.
    Якщо Драмтеатр хоче почути щось приємне – вперед, в управління культури!

  13. Проблема несприйняття облмуздрамівських (не тільки луцьких) вистав на мою
    думку значно глибша. Зараз йде активна дискусія у нас, а за кордоном вона вже закінчилася, про кризу (без лапок :) ) таких закладів культури. Суть у тому що традиційний для України театр з піснями, масовими сценами, танцями, масшабними декораціями не може задовільняти ні естетичні ні духовні потреби глядача. Це в тому числі і через брак адекватної часу драматургії,в якій би відзеркалювалася дійснісь, де б висвітлювалися б якісь проблеми сьогодення. Мове йде не про буквальний показ сучасного життя, а про якісь глибокі переживання людини у сьогоднішньому світі.

    Авторам “Кризи” якраз і не вдалося відійти від буквальності, яку глядач так неоднозначно сприйняв. У Європі, та й зрештою у багатьох містах України, відбувається процес становлення камерних театрів — студій, лабораторій, де 1-3-5 людей на сцені здатні донести через близьке (інтимне) спілкування
    з глядачем своє внутрішнє бачення і відчуття сьогодення. При всіх вау-засобах “драмтеатрів” вони, на мою думку, не можуть достукатися до людини, бо швидше за все цю людину не знають. Я не стверджую що державні “драмтеатри” не можуть бути цікавими і адекватними — виключення є, але мова йде про головну тенденцію.

    Ще одна сторона проблеми у тому, що держтеатри мають свою чітку політику, яка залежить в першу чергу від керівника театру і головного режисера, яким і про касу потрібно думати, а не тільки про мистецтво (а це вже проблема держполітики).А говорити тільки хороше про мистецьку (неместецьку?) річ тільки через те, що “вони старалися” — смішно. Це ж не шкільна студія, головним завднням якої є забрати дітей з вулиці!
    Театр, кіно і телебачення — надзвичайно важливі, СОЦІАЛЬНОВІДПОВІДАЛЬНІ мистецтва. Тобто вони взмозі змінювати реальність, робити її кращою, розставляти влучні акценти, показувати хибні шляхи, спонукати до дії, ламати стереотипи і соціальні установки, заставляти самозаглибитись щоб потім глядач в житті
    зрефлексував. Чи здатен на це все сучасний театр?

  14. нічо собі комент.. порадував, хоч бери з нього цілу статтю роби :)

  15. прочитавши думку автора Луцька Неформатного і декілька коментів скажу: на цій виставі я ще не був, і при нагоді обов’язково побуваю, але щоб критикувати театр в межах свого професіоналізму саме й потрібно бути актором, режисером чи просто працівником театру…
    одне діло сидіти на своєму місці і дивитись, а інше – бути на сцені…
    більш детальну свою думку викладу після перегляду…

  16. Згідний із критикою. Вистава не дороблена, я б назвав – відстійна. Вона не просто банальна і не несе практично нічого для людей, а вона аж смердить провінційністю. Якщо робити мистецтво, то воно має бути принаймні якісним і продуманим!

  17. Lord_Yaroslav! Не нада ля-ля! Таке враження що ви з якогось управління культури. В мене для вас новина — щоб розуміти, аналізувати, сприймати (та й зрештою і творити) не треба бути професійним митцем з дипломом, чи й взагалі бути якось причетним до мистецтва так би мовити офіційного, тай історія довела що про нього можна взагалі нічого не знати! Його (мистецтво) треба просто любити. І коли людина йде в театр з відкритою душею, серцем, розумом щоб щось отримати, а в замін не отримує нічого, то звісно що вона обурюється! Що, я так розумію, і відбулося з автором статті.
    І ще одне, є таке поняття як “герметичне мистецтво” — мистецтво для вузького кола глядачів, яке розраховане на суперінтелектуалів, які можуть прочитати 3 рівні підтекстів, побачити посилання до 15 творів, кайфонути від іронії режисера над брехтівським театром. В такому випадку спроби аналізу простих обивателів, можливо (підкреслюю) МОЖЛИВО були б не доречні. А якщо вже перед нами
    звичайна реалістично-побутова вистава, то висловитись точно може і має право кожен.

  18. ще в столиці замовив квитки,приїхав і отримав їх у адміністратора – цим вже театр сподобався, хоча можливо чіпляються за кожного клієнта.В Києві ж,щоб потрапити на виставу,зазвичай,треба бронювати за місяць.

    Мені ця банальна вистава сподобалася:такого,загалом,сюжету очікував. Гра дідуся,народного артиста,до речі,справила неабияке враження.Бабуся теж не підкачала.Що ж до молодшого покоління, то подружжя(якщо не помиляюся,то в житті теж) грало не погано..Особливо сподобався монолог-тренування чоловіка на початку..А от діти не дуже: дівчину можна було б набааагато краще зіграти,а хлопець помітно перегравав,.досвід усе виправить…

    Під час гри можна було отримати насолоду від самої вистави + навіяла деякі думки,тож і задуматися було над чим.

  19. Шановний pARTer! Згідно вашого посту про те, що не треба бути професійним митцем з дипломом, чи й взагалі бути якось причетним до мистецтва, щоб адекватно оцінити гру акторів, постановку режисера, чи зрештою, декорації… Суб’єктивно – так, ніхто не може обмежити Вас у праві висловити свою думку, але це має бути ваша персональна думка і аж ніяк не нав’язування! Об’єктивно ж оцінити може лише митець!!!! Чому ж тоді згідно вашої логіки при врученні Оскара не посадять в жюрі таких, як Ви? Нехай кожен має право висловити свою думку і своє бачення знятої кінострічки! Але ж НІ! Там знаходяться лише спеціалісти в жанрі кінематографу! Так, що не вбивайте бажання у людей, які ще не були на цій виставі! Просто дозвольте кожному, хто піде туди – отримати щось своє (позитивні чи негативні емоції) і також зробити для себе певні висновки! Я розумію, що дана вистава йде врозріз із вашим світобаченням та уявленням про ідеальну виставу, але я мушу Вам нагадати, що скільки людей – стільки й думок, стільки ж і вражень! Скільки б мені не нав’язували думку про те, що Реп чи Хард Рок – це хороша музика – більше аніж я її люблю я її любити не стану (моя прихильність до вищезгаданих жанрів на рівні “0″). Впевнений, що і у Вас є жанри, які Вам подобаються, а є які Ви терпіти не можете!
    Так для чого я все це написав!?
    Наперед хочу сказати, що я бачив майже всі вистави сучасного ВМДТ. А тому пропустити цю постановку – просто не міг.
    Моя суб’єктивна думка:
    Вище було написано, що тема Кризи дуже заїзджена і що мовляв весь світ із неї виходить….. і т.д. і т.п. Я хочу зараз запитати у автора даних слів: “Ви взагалі були на цій виставі?” Чи можливо Ви не зрозуміли її суть? Основна тема вистави – це Криза не глобальна, а Криза сімейна!!!!!!
    Також були слова, що навіщо брати пральну машинку в кредит, якщо гроші заробляє лише голова сім’ї? Шановний авторе цих слів – Озерніться навколо! Зазирніть в домівки середньостатистичної української сім’ї.Що ви побачите? Купу кредитів при чому більшість із яких взяті через крайню необхідність (як от пральна машинка у виставі – не руками ж все життя прати!!!!!!!!) або через надію, що в майбутньому все налагодиться і все-таки виплатимо цей кредит! Це українські реалії!!!!! Звісно, що можливо, Вас і не спіткала така доля, але на свому гіркому досвіді, мушу зізнатися, я вже відчув, що таке бути по-вуха у кредитах і жити на якісь 400 грн. в місяць (все що залишається після оплати кредитів).
    Як на мене, то вистава дууууже реалістична та правдива! Чому використовуються саме загальновідомі усім фрази? – так через те, що ми ж ці фрази самі і вживаємо!!! А завдання режисера – максимально відтворити щоденний побут середньостатистичної української сім’ї!
    І як результат мушу зазначити, що в “Кризі”, як і у всіх попередніх постановках ВМДТ є прихований зміст, який зрозуміти вдається не кожному! Саме цим і є цінним наш театр!
    Ну і як заключення: порада автору – побільше відвідувати театри та озиратися навколо!!!!! Можливо і Ви зможете відшукати у так званих “пєтросяновських” (як Ви висловилися) жартах цього театру привильний і такий потрібний Вам зміст!
    ДЯкую

  20. :) ви працівник цього театру? якщо прихований зміст був, то його я дійсно не помітив, настільки вже банальною була загальна картина… суть якраз в тому, що “не зачепило”, не вразило чимось оригінальним, нестандартним
    як можна здивувати повторюванням “штампів”? ясно, що і в цієї вистави є своя цільова аудиторія, але це не показник для мене, бо ця фраза “цільова аудиторія” є і в, наприклад, “Фабрики звьозд”, але якось не хотілося б, щоб театр орієнтувався на такий рівень… Хоча я тільки за, якщо хтось зможе написати іншу версію вражень, ще один репортаж, тоді, можливо, буде більш повна картина. Але ж писати ніхто не хоче, а ті, хто роблять це по “долгу служби”, зазвичай обходяться загальними фразами типу “театрали порадували”, нашо їм та критика, ще потім насварять на роботі…
    П.С. Кредитів не брав, не було такої потреби, взагалі я в цьому плані “неправильний”, не люблю бути комусь винним, намагаюсь почекати, але назбирати самостійно, не надіючись на краще майбутнє

  21. ХТО ТаМ. Не маю намірів з вами сваритися, але не можу не відповісти. Ваша бурхлива реакція як на статтю, так і на мої коментарі мене потішила тим, що це Вам не байдуже (хочеться вірити, що Ви простий глядач, а не працівник ВМДТ). Мені здається, що тут одна із головних в проблем у нашій з вами провінційності. Ми звикли, що в нашому болоті все «благополучно» і мило. За нормальних умов театральний процес відбувається у взаємозв’язках театру, критики і глядача у формі трикутника, тобто кожен кут взаємодіє з двома іншими. І коли якийсь з цих елементів функціонує неповноцінно, то об’єктивної картини ми не побачимо. Розглянемо:

    Критика. ЇЇ в нас немає не тільки театральної а й взагалі будь якої професійної мистецької. А журналісти зазвичай переповідають сюжет і закінчуєть фразою типу: «глядачі довго аплодували і повні вражень розійшлися по домівках».

    Глядач. Загальна маса глядачів немає альтернатив, немає з чим порівнювати і в його системі координат театр взагалі — це те, як розуміє театр ВМДТ.

    Звідси роблю закономірний висновок, що Театр (в нашому випадку ВМДТ) немає об’єктивної картини дійсності. А інші думки є, і вони можуть не подобатися ВМДТ чи його шанувальникам.

    Як то кажуть: так для чого я все це написав!?
    Є багато людей, які багато що бачили і мають із чим порівнювати, які є митцями (як ви висловилися) або не є ними. Знову стверджую, що не треба бути професійним митцем з дипломом, чи й взагалі бути якось причетним до мистецтва, щоб адекватно його оцінити. Треба бути просто культурною людиною, і не важливо хто ти: художник, інженер, філолог чи юрист; рівень культури не дипломами міряється і не спеціальними знаннями. Але якщо для Вас освіта є арґументом, то в мене їх 2 і обидві «мистецькі», тому я прекрасно вмію розмежовувати своє суб’єктивне враження з об’єктивною оцінкою.

  22. (romualdu). Знаєш, друже, в цілому світі є люди, які нічим не можуть виразитись, окрім, як облаяти і обгадити це, що добре сприймається більшістю. Спаплюжити це, чого не розумієш (або вдаєш, що не розумієш) і , за рахунок цього набити собі ціну… Якби я знав, чим займаєшся ти, і зміг побачити плоди твоєї праці, також міг би облити тебе лайном з ніг до голови..(хоча б для того лише, щоб виявитись ОРИГІНАЛЬНИМ і не таким, як всі) Але ж ти ховаєшся.. Ти міль, яка сидить в шафі і прогризає дірки у великих кожухах.. і дуже тішиться зі своєї фальшивої “винятковості”… Хоча.. З іншого боку – погана реклама – також реклама.Бо, якщо мама – класична швачка, батько – класичний підкаблучник, сусідка – класична дурепа, діти – класичні йолопи, сюжет – до обурення, класичний, то і пєса – СПРАВЖНЯ КЛАСИКА, чи не так?! (тут ти можеш зіронізувати і навіть голосно посміятись, подумавши – автор цих слів – класичний ретроград). Але памятай – сміх продовжує життя. І, якщо я тебе , в черговий раз, “примітивно” розсмішив, то продовжив твоє дуже змістовне існування… З повагою, Орест Огородник.

  23. І чого б я так ображався? ;) Якщо це дійсно Орест Огородник, то ваша реація трохи дивна, давно пора б звикнути, що в кожного глядача своя думка і кожному не догодиш. Але ж реально смішно НЕ БУЛО! І це не лише моя думка, а й моєї дружини, наприклад. Власне, те, чим я займаюся не є чимось таким оригінальним, але якщо хочете побачити плоди, то це, наприклад, цей сайт, який існує от вже більше 5 років :)
    Називати СВОЮ п’єсу СПРАВЖНЬОЮ КЛАСИКОЮ це якось дивно, не хотілося б думати про МАНІЮ ВЕЛИЧІ, надіюсь, тут була певна іронія, а не всерйоз. І, до речі, Орест Огородник, якщо це ви, актор і режисер Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької, а моя спроба репортажу стосувалась постановки саме Волинського драмтеатру. І саме ця постановка мене, м’яко кажучи, не вразила. Тут можна було б задумати про проблеми постановки, акторів саме цього театру, але ж ні, суперсценарій апріорі має вийти супервиставою, незалежно від учасників дійства? Щиро надіюсь, що підпис під останнім коментарем – це чиясь спроба виділитися, можливо, когось з Волинського театру, а не підпис автора п’єси. Бо якщо це дійсно так, то стає ще більш сумно. Це вже нагадує класику нашої політики, коли радник Президента обурюється, як це холуї-журналісти можуть критикувати нашого сонцесяйного, а будь-яке підтвердження з-за кордону розглядається як нерозуміння глобального замислу :)
    Так що, пане dezert, якщо вашою метою було мене образити, вам це не вдалося, хоча здивування викликали. Критику треба сприймати з посмішкою і робити висновки, а не з надутими щоками. Це не личить Творцю.
    З повагою, Міль ж шафи :)

  24. “В Волинському драмтеатрі прем’єра: вистава «Криза» у постановці Ореста Огородника! На саму прем’єру не потрапив, тому мав можливість почути і почитати деякі відгуки, які майже в один голос заявляли: «Бомба!».”…… 50/50 Або вартувало дивитись прем”єру, а не енну виставу, яку, при відсутності автора і режисера, можна грати, як завгодно, говорити, що завгодно і куди завгодно ходити
    . Або всі Луцькі критики і волинський глядач, у розумінні оцінки “Аншлагу”, не годяться Вам у підметки… З повагою , Петросян. P.S Я справді Орест Огородник.

*