2010
09.16

гогольфест 2010

Осінь – пора сучасного мистецтва. Це коли бездумне літо минуло і настала прохолодна пора задуматися над світом, у якому живеш. Перш за все світом, який виражений через явище contemporary art’у. Хоча подія, про яку ідеться, відбулася не в Луцьку, але не можна втриматися, щоб не розповісти про неї. Отже Гогольfest-2010. Мабуть, одна з найбільших культурних подій Києва цього року. Як не було раніше, але цього разу фест зібрав люд із 20 країн світу, відбувався не тільки в Києві і не тільки в Україні. Тривалість основної частини київського фесту – 9 днів. Як і минулого року, Гоголь-фест мав проходити у Мистецькому арсеналі. Багато експозицій були розраховані саме на це приміщення. Але з певних причин, Арсенал не підписав договору, тому цьогорічний Гоголь відбувся на кіностудії ім. Довженка. Не судитиму, яке місце краще, але побачити кіностудію також було цікаво.

Загалом на фестивалі було не тільки мистецтво і не тільки сучасне. Фест справив враження міксу різноманітних речей, які інколи поєднуються, або не поєднуються взагалі.  Наприклад, поряд із візуальним мистецтвом глядачі могли спостерігати фільми про права людини, деякі радянські кінострічки. Також мали можливість трохи вникнути у йогу, ведичне харчування тощо, що звісно, надзвичайно цікаво, але м’яко кажучи, до актуального мистецтва має мало стосунку, якщо узагалі не має. Однак були і речі із зовсім нестандартним поданням. Наприклад, я особисто не знав, що камерна музика може також бути сучасною. Але не буду забігати наперед.

Відкриття. Днем першим Гогольфесту 2010 став масштабний перфоманс на Майдані Незалежності. Тривав усього менше години, але вразив своїми неординарними речами. Для непосвячених найцікавіше було спостерігати акції з краном, велетня, який крокує по натовпу, а також саму сцену і її освітлення. Людей назбиралося, мов на революцію, принаймні, таке враження було, коли стояв у натовпі. Коментувати нема особливо чого – побачив, почув, відчув, що таке сучасний перфоманс, і зрадів :) . Ось кілька світлин із Майдану.

велетень

колесо

колесо

сцена

театр у повітрі

Студія. А тепер трохи про місце проведення – кіностудію ім. Довженка, в численних приміщеннях якої розміщувалися експозиції та проекти сучаних митців. Територія студії чимала, містить багато споруд. Зазвичай усі вони перебувають в не дуже доброму стані, щоб не сказати, що вони не перебувають у жодному станові взагалі. Про що я? Є на території кілька будівель, які вже давно згоріли, але стоять пусткою. Є просто якісь ангари, де зберігається совіцький непотріб. Більшість будинків обшарпані зі старими вікнами. Сучасні вікна видно зрідка. Вигляд будинків зсередини також доволі застарілий – деякі виглядають навіть не на дев’яності, а ще старіше. Є немало занедбаних і покинутих речей. Ставок давно висох і на його місці просто поросла яма. Я не хочу казати, що місце геть відлюдне, все ж таки там щось відбувається – уже хоча з того видно, що кілька відомих українських телеканалів мають там свої охфіси та приміщення, мабуть, знімальні. Але загалом уся ця ситуація зі студією в досить символічному способі нагадала мені про Україну – таку ж занедбану, обшарпану, з імітацією позитивних змін, із вдаванням роботи, і не здатну позбутися свого радянського минулого. Чесно кажучи, в перший день перебування на студії настрій був пригнічений, бо кожен поворот і завулок території наче й говорив тобі – ось твоя держава, ось твоє майбутнє…

колян

типовий куточок кіностудії

Візуальне мистецтво – visual art. Для цього відділу сучасного мистецтва було виділено кілька пунктів на мапі кіностудії. Основним місцем показу став згорілий гуртожиток, у кімнатах якого були встановлені проектори із трансляцією робіт на голі стіни. Це чимось нагадало минулорічний Гоголь – ті самі стіни, стелі, кімнати без спідньої білизни. На противагу минулому рокові надивитися дійсно можна було досхочу, бо на трьох поверхах “приміщення” таки розмістилося немало робіт. Також візуальне мистецтво транслювалося у кінозалі кіностудії. там же показували фільми про права людини, там же була демонстрація знятого ще у шістдесятих фільму про війну “Хто помре сьогодні”, але так і не показаного на екранах з ідеологічних міркувань, після якого зал аплодував стоячи. Також пощастило потрапити на білоруську анімацію, вірменське кіно та інше.

білоруська анімація

білоруська анімація

візуальне мистецтво. кадр

кадр

коридор будівлі візуального мистецтва

на презентації "Хто помре сьогодні"

Фото і живопис. Як не дивно і як я не шукав, але ні живопису ні майже фото на цьогорічному Гоголі не було. Фотографія була представлена лише одним вузьким коридором у сквоті та виставкою шахтарів на вулиці. Все. Живопису не було взагалі. Що доволі дивно, адже це дуже таки масивні напрями мистецтва, тим більше, що минулого року більшість Гоголя займали саме фото і живопис.

з фотовиставки

Предметні інсталяції. Арт проекти цього роду були широко представлені на Гогольфесті 2010. Майже по всій території кіностудії розкидані були експозиції, а також вони містилися у двоповерхому приміщенні так званого сквот-форуму. Інсталяції перемішувалися зі звичайними господарськими кімнатами і через це інколи втрачаєш орієнтацію – де ще сучасне мистецтво, а де вже реальність кіностудії, або навпаки. І дійсно – чого вартий старий покинутий кузов із написом “Колян” – начебто звичайний куток погано доглянутої території. Але уважне око могло знайти у спискові інсталяцій роботу під назвою “Колян” (див. вище) та відповідною точкою на карті. В цьому бачиться одна з характерних рис сучасного мистецтва – схильність не відрізнятися чимось особливо від реальності, хоча б навіть для цього і працювало багато людей.

скульптури

лаболаторія

шевченко

кульки, які дихають

колісниці та постаті в УФі

проект сидіння на стільці і споглядання за натовпом

Майстер-класи. Кожного фестивального дня проходили майстер-класи митців. Тут можна було зустріти художників, майстрів візуального мистецтва, акторів, йогів, кулінарів, музикантів тощо. Багато серед них були іноземцями. Я сам потрапив на майстер-клас художника-американця, а потім і ще на якогось англомовного чувака, десь на вулиці чув німецьку, бачив білорусів та вірменів. Англійську перекладали на російську, але за моїми спостереженнями, молодій частині авдиторії (а вона переважно така й була) не потрібно було ніякого перекладу. Це хоча б видно з того, що охочі вільно задавали питання без перекладача, а інколи навіть йому й допомагали :) . Дуже цікавим була йога. Для мене особливо тим, що можна було скуштувати трохи їхньої страви, чаю, та подихати димом індійських паличок. Кожного дня відбувалися якісь майстер-класи із йогових вправ. Люди приймали участь. Пощастило мені скуштувати і витвори якоїсь палатки, яка подавала стародавні напої – збитень, молочай, якісь настоянки, імбирний чай. Було смачно. Також хтось презентував свій авторський коктейль. Яким чином ці речі стосуються сучасного мистецтва, можна сперичатися, але коли є можливість побалувати шлунок неординарними штучками, то хто ж скаржитиметься?))

йоги

джон мелвін. художник

Камерна сцена. Мені було дивно дізнатися, що такі оркестри, які зазвичай грають музику давно спорохнілих авторів, грають і сучасну музику сучасних композиторів. Таке є і таке, яке є, чудове є! На цій же сцені в один із вечорів грали джаз, але піти на нього не довелося, бо не хотілося тратити 50 грн за вхід. Деякі концерти були платними. Дуже порадував New Era Orchestra, який, як і минулого року, давав безкоштовну сучасну музику класичними інструментами. Скажу також, що ті виступи відвідувало чимало бабульок. Це особливий тип київських бабульок, так званий російський тип – тип людини, яка живе цінностями, шармом та атмосферою Кіева часів Російської імперії. Вони і виглядають відповідно. Взагалі на фесті було трохи похилих людей, але що стосується цих бабульок, чогось складалося враження, що вони однаково не розуміли ні класичні композиції камерної сцени ні сучасні твори. Вони вийшли з епохи, коли модно було захоплюватися зовнішньою формою речей, вдаючи вникання у суть.

музика

Звукове мистецтво – sound art. Для саунд арту був виділений окремий гараж, де кожного вечора відбувалися якісь незрозумілі речі. Тут було завжди мало людей,  графік роботи був нестабільний. Скільки разів я туди не приходив – майже ніколи не потрапляв на те, що мало відбуватися за програмою. Але один раз таки втрапив у точку! Саме був майстер-клас якого англомовного музиканта, а потім грали музику. На той час я відлучався і вже встиг на кінець, але музика мене захопила. А було все так: стояло зо 6 ноутів на столі і біля них по людині. Один із них диригував, а інші щось клацали, і виходила музика. Схоже на комп’ютерний оркестр. Не знаю, як вони грали тільки на самих компах, очевидно, десь під столами було додаткове обладнання, але послухати було варто, хоч для мене це тривало не більше хвилини…

саунд гараж

авто кіностудії

музика у сквоті

Театр. Театру на Гоголі було багато. Перш за все, під час відкриття фесту на Майдані. Потім ще на закритті. Було також і в дні, але я не втрапив туди через небажання пропустити цікавіші на той момент речі.

Закриття. 12 вересня відбулося урочисте закриття Гогольфесту 2010, яке складалося із театрального перфомансу акторів у кислотних костюмах, які танцювали в UV-світлі. Ну, це не зовсім УФ, інакше б очі не бачили, але близьке до нього. Також надували повітряну кулю, зависання якої над землею символізувало підняття мистецтва над буденністю, сучасності над минулістю. Зрештою, кожен то потрактував для себе, як хотів.

вистава на закритті

вогонь на закритті

вогонь на закритті



Замість післяслова. Наостанок хочеться додати кілька негативних слів. Хоча вхід на фест був безкоштовним, але були й платні концерти. Не знаю, яка відвідуваність там, але на фрі-подіях людей було чимало. Просторова й локальна інформаційна організація слабенька. Чого вартий тільки той факт, що лише один день на кіностудії висіла програма того, що відбуватиметься саме у цей день. В інші такої програми не висіло. Хто не прочитав інфу в неті на сайті фесту – хай кукурікає. У перші дні важко було зорієнтуватися, де що. Вказівників не було, графік був неточним, а відділу літератури – Літреактор – я так і не знайшов, хоча література у фесті зазначена. Власне, тому я нічого не описав. На кіностудії в усіх приміщеннях було дуууууже багато охорони, яка не дужо то й думала про те, що приймає у себе міжнародний фест! Не те, щоб були якісь інциденти, але поведінка, міміка, жести, якісь короткі репліки охорони свідчили, що це звичайні “мєнти”-гопніки, які тебе постійно у чомусь підозрюють. Ситуація великої кількості охорони трохи гнітила атмосферу. Тут і нові асоціації – а навіщо так охороняти те, де нічого нема, окрім втраченого минулого?..

Ну, менше з тим. Багато звісно сподобалося, більшість речей хотілося спізнати знову, тому у деяких кімнатах та виставках я був не один і не два рази, але загалом враження від фесту трохи змішані. Я думаю, якщо провести глибший аналіз, то виявиться ще багато не сказаних речей. Але наостанок мій примітивний вердикт: сучасне мистецтво – супер, фест – так собі. Позитиву більше. Відчуття великої події у душі залишилося.


2 коментарі

Add Your Comment
  1. кльово! виїзний репортаж вдався! фотки я так розумію твої? ти придбав якусь фотосупертехніку?
    Ujujkm-10 – то ти спеціально Гоголі так зашифрував? ;)

  2. звісно, мої) техніка яка була, ніц нового. а що?
    а з назвою так випадково вийшло. я коли писав у назві Гоголь-10, то просто забув змінити мову на компі, вийшло – Ujujkm-10 – я подумав, що це цікаво і не змінював:)

*