2010
09.21

-Я втомився жити в жіночому світі, – кинув він раптом.
-То чом би вам не створити свій власний світ?
-Я втомився від друзів. Людині потрібні не друзі, а підлабузники.
Ніколь спробувала примусити велику стрілку вокзального годинника оббігти циферблат, але Ейб не вгавав:
-Ви хіба не згодні?
-Я жінка, моє діло з’єднувати й скріплювати.
-А моє – ламати й руйнувати.
-Напиваючись, ви руйнуєте тільки самого себе, – холодно мовила вона і, вже починаючи боятися його, безпорадно озирнулася.
На вокзалі полюднішало, але нікого із знайомих начебто не було. Та ось вона полегшено зітхнула, бо помітила високу дівчину із солом’яно-жовтим волоссям, що прилягало до голови, як шолом. Дівчина вкидала листи в поштову скриньку.

-Мені треба побалакати з тією дівчиною, Ейбе. Ейбе, та прокиньтеся! Дурник, ви дурник.

Він байдуже простежив за нею очима.

Власне, на цьому місці я відклав книжку убік, бо вже не міг терпіти сонячного відблиску від сусіднього даху, який палив мені прямісінько в очі. То був звичайний вечір із тих, у які я часто блукаю вулицями. Приємно і спокійно… А направду цього разу я нікуди не йшов, а просто сидів на балконі, бо хотів спокійнісінько собі почитати. Тож я просто мирно сидів читаючи і так би було далі - я би просто відсунувся всторону від проміння і продовжував би. Але сонячний зайчик привернув увагу до себе і вже щось значно більше за просту цікавість до книжки прикувало моє око. За мить, мій стан ледь не спалахнув, “Ніч лагідна” випала із рук і можна тільки уявити, що я подумав. “Чорт забирай!” – подумав я. Неподалік стояла моя лоупро і рука машинально потягнулася за нею.

Все сходиться! Колір сумки, колір книжки і колір… шкіри! Я згадав американських кольорових креолів. На початку ХХ ст. в Америці люди з такою шкірою були передвісниками нової ери – ери швидкості, потуги, розваг, помпезності, ери джазу! На двадцяті роки припав розквіт тієї музики. Ритми ставали швидшими, а за ними шаленішало й життя. “Хто міг тепер вказувати нам? Хто міг говорити, що модно, а що ні, як треба і як не треба розважатись? Народ ударився в гедонізм і зробив вибір на користь задоволення. Вік джазу нісся вперед…” Френсіс Скот Фіцджеральд.

Джазова цукерочка №15:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

На останню чверть ХІХ ст. в Америці сформувався особливий стиль музики, який увібрав у себе спіритуальні ритми негритянських рабів, пісні менестрелей, наспіви європейських народів, військові марші. Регтайм… Це була найпопулярніша музика американців тих часів. Паралельно з цим існував окремий простий стиль, яким нагритянські (не)раби виливали в ноти свою важку долю. Блюз. Все це крутилося-кипіло, і на кінець століття з цього культурного середовища вийшов такий собі Баді Болден, який винайшов спеціальний спосіб гри на трубі, що полягав у тому, аби робити затримку на четвертій долі так, аби відведене для ноти місце займало трохи більше часу; так, акцентувалася кожна друга і четверта доля такту – “Великий квадрат”. Баді Болдена потім назвали першим джазменом, першою людиною, яка створила джаз-окрестр, одним із тих, хто винайшов джаз.

Отже креоли з Діксіленду, новоорлеанські креоли, перш за все. На їхній винахідливості розгорталися перші форми класичного джазу, вбираючи і розвиваючи купу “музичних мазків” зі всього світу. Центром музичної моди був Новий Орлеан. Новоорлеанський джаз був першою класиною формою джазу і він тримався на таких титанах, як Кінг Олівер, Луї Армстронг, Нік ЛяРокка, Дюки з Діксіленду та інші.

Джазова цукерочка №2:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Хм, цікаві асоціації виникають, дивлячись на це. Куточки, завулки, віконця, стіни…

…-Невеличке непорозуміння, – скривилася вона. – Скільки разів вона запрошувала мене в гості, а тут, отакої, і розмовляти не схотіла. Дивилася на мене так, ніби я зачумлена. – Її короткий нервовий сміх прозвучав на двох високих нотах – наче хтось натиснув пальцями на клавіші фортеп’яно. – Ось вам і людська щирість.
-Все лихо в тому, що коли ти тверезий, тобі ні з ким не хочеться знатись, а коли ти п’яний – ніхто не хоче знатися з тобою.
-Це ви про мене? – Ніколь знову засімялася. Випадок з дівчиною чомусь повернув їй гарний настрій.
-Ні, про себе.
-Отож-бо…

Джазові цукерочки вечірнього міста. Бі-боп

Джазові цукерочки вечірнього міста. Скет, страйд, джіпсі

Джазові цукерочки вечірнього міста. Свінг


6 коментарів

Add Your Comment
  1. що це за книжка?

  2. “Ніч лагідна” Френсіс Скот Фіцджеральд. Але про джаз там ні слова.

  3. пересуньте цю статтю вниз), бо є нова

  4. не помітив одразу нову, бо назва така сама спочатку :)

  5. ее, де поділася друга половина статті?)…

  6. не знаю, відредагуй чи що…

*