2010
09.27

Коли я спускаюся з центру до Старого міста, то намагаюся йти не вулицею Лесі. А скажімо, Хмельницького. Це незрівнянно малолюдніше місце, і тут набагато менша імовірність зустріти когось знайомого. Тим паче увечері. Я б навіть сказав, що коли йдеш саме цим шляхом, то не потрібно вдавати з себе сліпого… Минуло близько року відтоді, як ми покинули одне одного, і з того часу якось не доводилося ніде стикатися. А то якось іду по Лесі, аж гульк – ця людина, а біс би її вдарив! Ми вдали, наче не знайомі. Доволі таки моторошна зустріч. Наступного разу, коли я знову замріяно стікав униз по Лесі, до мене причепився маньяк з вимогою купити стартовий пакет (“Та нє, не треба” – “То скільки вам давати, три?”). В людних місцях людина часто змушена бачити якогось знайомого і з кимось говорити. Тож від певного моменту вирішено було ходити не такими стандартними шляхами. Ідеш собі без найменшої підозри, що за тобою спостерігає пара знайомих очей із усміхненою мармизою. Можна віддатися думкам, чи ще чому-небудь. Спокійно…

Власне, це сталося саме собою і, як і будь-що велике, випадково. У 1926 році Луї Армстронг із іншими музикантами робили перші записи на грамофонні пластини. Як воно в будь-кого трапляється, безпосередньо під час запису у Луї випали ноти зі словами, за якими він грав. І от, коли надходить його черга вступати, він раптом це помічає і… І що робити? Записи у ті часи були дуже дорогі, компанії не могли дозволити собі перезапис композиції. Луї глянув на президента записувальної компанії, а той знаками йому інтенсивно махав типу “keep on”, “продовжуй, чуваче”. Луї нічого не залишалося, як почати імітувати гру труби своїм голосом. Зрештою, це було не вперше. Як він потім казав, вони з музикантами іноді робили таке, правда, лише в цілях жарту чи розваги. А запис ішов і Луї імітував. Ця пластинка “Heebie Jeebies” потім стала дуже знаменитою і поважною серед музикантів. Так зародився стиль під назвою скет. Скет – імітування людським голосом гри інструмента. Багато музикантів, співаків переймали цей скет, виникали навіть цілі гурти, які в більшості так і співали. Мілс Бразерс, Елла Фіцджеральд та багато інших.

Джазова цукерочка №4:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Отже тоді на Лесі ми вперше зустрілися за більше року часу. Наші шляхи розійшлися, як сівалки в полі – кожен у свою сторону, не маючи справи до іншого. Ну, і чорт з ним. Але через тиждень, коли я вертався від романтичного дворика перед домініканським монастирем, ми знову зустрілися. Темніло, здалеку я не бачив, хто йде. І проклята людська звичка придивлятися на таємні постаті у сутінках підвела мене. Сталося так, що коли примара наблизилася, я все ще дивися на неї і раптом… упізналися! Їй аж мову переклинило. А мені забило у скронях. Це ж треба таке везіння за такий короткий термін! Вся неможливість ситуації посилилася, коли знову, так, знову погляди пересіклися десь у нетрях міського руху – я їхав у маршрутці, а вона спускалася Парковою. “…и так сэм раз”, ах!..

Ах, Гарлем! Це особливий гарний старий район на півночі Нью-Йорка. Десь у роки Першої світової там уже було місце проживання NYC-темношкірих. Вони складали 95 % населення району. Але тоді воно було зовсім не таким, як потім нам показували американські фільми 80-х про злочинні гетто. Ні! Гарлем – це особлива віха в історії NYC. Це був розвинений в культурному плані район. Тут діяли правозахисні організації, фонди, офіси, проживало багато музикантів, письменників, були популярні нічні клуби, театри, танцювальні зали. Це було особливе середовище культурного Нью-Йорка. І от, у цьому середовищі виникає новий, ні на що не схожий стиль гри – гарлемський страйд! Особливий підвид джазу, який полягає у віртуозній грі на фортеп’яно потужними важкими акордами зі швидким темпом. Джеймс Джонсон, Віллі Лев Сміт, Фетс Уоллер… Це гарлемський страйд. “В нашій уяві у Гарлемі була найрозкішніша атмосфера у світі. Нам обов’язково треба було туди поїхати“. Дюк Елінгтон.

Джазова цукерочка №16:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Джазова цукерочка №6:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Коли Дюк Елінгтон подався до Європи, він був дещо здивований, що там так добре знають американський джаз і так його люблять. Але не це було великим відкриттям для американських композиторів. У Франції зароджувалося явище, яке стало видатним моментом для всієї історії джазу. Ім’я цьому явищу – Джанго Райнхард і його джіпсі-джаз або мануш-джаз. Цей один з перших європейських джазових композиторів і виконавців так філігранно поєднав скрипку і гітару, вигадуючи для цих інструментів все нові й нові композиції, що справив неабиякий вплив на американську музику, і вона перейняла його стиль…

Джазова цукерочка №5:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Джазові цукерочки вечірнього міста. Кул

Джазові цукерочки вечірнього міста. Бі-боп

Джазові цукерочки вечірнього міста. Новий Орлеан.

Джазові цукерочки вечірнього міста. Свінг.


6 коментарів

Add Your Comment
  1. з тексту точно щось не випало?
    Джазова цукерочка №16:, потім №6, причому фото нема?

  2. )
    ні, нема. я не дотримуюся строгої структури у цих статтях.

  3. дуже смачно!)

  4. я писав, що смачні цукерочки джазові, нерозумію чому зник коментар

  5. я бачив)
    але я також не знаю, чому він зник. в один момент його просто не стало…
    п.с.правда, існує імовірність, що я необережно його видалив, коли шастав мишкою на сторінці керування сайтом.

  6. заглянь до поштової скриньки

*