2011
10.27

(Цим матеріалом ми відновлюємо серіал з інтерв’ю з цікавими людьми Луцька (і не тільки). Будемо шукати творчих, відірваних, обєзбашенних і просто тих, хто якось виділяється в безликій сірій масі. І, можливо, виявиться, що насправді ця “сіра маса” не така вже й велика, що якщо добре придивитися, то навколо нас живуть в чомусь звичайні, а в чомусь неординарні люди зі своїми “тараканами в голові” і завдяки цим людям все не так і погано в цьому світі :) Присвячую цей серіал 6-й річниці Луцька неформатного і тому, що він ще «живіше всіх живих» :) )

Досьє ЛН

Два роки назад розміреному провінційному життю мешканців Луцька щось почало заважати. Ходили чутки, що з’явилося терористичне угрупування, яке взяло собі за ціль знищення сірої буденності, тихого обивательського спокою у вигляді мирного розпивання пива (і не тільки) в барах міста, перегляду суперцікавих серіалів та інших корисних телепередач вдома, та іншої цікавої і корисної діяльності. Спочатку ніби ніщо не віщувало біди. “Культурні терористи” захопили лише одну квартиру, куди насмілилися запросити кількох олдових чуваків, пограти на гітарах, згадати “як воно було” та просто поспілкуватися. Хоча даний підступний акт був розпіарений в інтернет-спільноті і трохи “встряхнув” тих, хто пам’ятали “як це було”, загальна маса вирішила, що це швидше випадковість і страшне слово “квартирник” знову тихенько забудеться. Але ні, організаторам культурного теракту так це сподобалося, що вони вирішили продовжити свою підривну діяльність, назвалися “Квартира ФМ” і взялися до активних дій. Стали проводитися різноманітні акції, які відривали “контингент” від телевізорів і “пива попити”, в процесі яких здійснювалось вербування тих,  хто зацікавився, в організацію.

Спершу “колихали” переважно музичну тусовку, але “квартирантам” цього стало мало, взялися за літературну, художню, більше того, свої впливи вони вирішили поширювати і за межі Луцька! Хоча мало хто в це вірив, але “Квартирі ФМ” уже вдалося проіснувати 2 роки. Дехто не витримував шаленого ритму і страшного незвичного обивателю слову «відповідальність», але «отряд не заметил потери бойца», «квартиранти» перейшовши через різні смуги життя, уже ставши явищем в сучасній справжній історії Луцька, далі втілюють в життя свої божевільні ідеї, які стає все складніше не помітити. Нам вдалося виловити цих загадкових осіб на чолі з «главарьом банди» Іванною Мартинів, відомою в вузьких колах, як Forever Autumn,  і вмовити відповісти на кілька запитань. Отже, читайте ексклюзив.

Інтерв’ю

Хто така «Квартира ФМ» зараз? Хто «іменники», якщо можна, поіменно? J

Іванка Мартинів

Іванка Мартинів, она же Forever Autumn

Іванна:  У Квартирі жило багато різних квартирантів. В певний період їх кількість зашкалювала до 20-ти… Але, о tempora o mores! (Мартинів демонструє свої залишки знань латині), все змінюється, тому наразі це такі дрєвності, як я і Домбровський, дуже далекий старожил і головний естет – Ірина Жичук (творчий псевдонім Щуцька). Юля Костюк, Максим Бєкєтов та Наталі Матвієнко з нами уже більше року. Новоприбульці 2011 – Сергій Дідух та Руслан Власюк. І новачок  Марія Марченкова.

31 жовтня вам «стукає» 2 роки. Я думаю, це великий часовий проміжок, зазвичай, зробивши кілька цікавих заходів, люди розбігаються, або відкладають все на потім, я правий?

Іванна: Зазвичай так і є. Але, ІМХО, таким людям не вистачає або шила в сраці, або ж кишка надто тонка. Розувіряються, сваряться і всяке таке. Не буду приховувати, в певні періоди і я хотіла покласти на це все великий і мохнатєнький, і прикрити лавочку. Від чого це залежить? Від віддачі. Наша діяльність не приносить ні грошей, ні кар’єрного росту. Тому єдине, що нас тримає до цих пір – так це особиста іпанутість кожного, та емоції і відчуття, котрі ми отримуємо. Це нові приємні знайомства з музикантами та організаторами не лише в Україні, а й в Білорусії та Росії. Це дух якоїсь спільності і відчуття, що ви всі робите щось важливе і неймовірно захоплююче для світу чи хоча би його маленької частинки.

Рома

Рома

Роман Домбровський (заступник голови МО Квартира FM, а також відповідальний за технічні питання. Виказувач незадоволення, натискач на гальма, рятівик Орлеаньських блудниць, винищувач мізків та темний Джедай уявного всесвіту:) :

Після першого-другого квартирника в мене щось таке загорілось, що і досі, незважаючи на різні проблеми та перешкоди, живить двигун :) . Були колись думки “а пішло воно все під три чорти”, бо люди невдячні, не цінують того, що для них роблять. Але то все швидко минає, коли бачиш тих, хто приходить послухати нову музику, відкрити для себе новий світ.

Сергій Нескажу (приєднався до дружньої сім*ї квартирантів навесні 2011 року. Відає комунікацією з художниками, пише репортажі, організаційний помічник):

Так, хоча це залежить від серйозності намірів організації. Якщо від початку є певна ціль і  план розвитку то такого не трапиться.

Марія Марченкова (новий молодий зелений уже квартирант. Колись – постійний відвідувач та підтримка):

Так сталось, на жаль, що у «Квартирі fm» маю радість перебувати відносно недавно, хоча людей, які живуть цим ось уже другий рік, знаю і люблю доволі давно. Тому-то намагаюсь зробити все, аби полегшити роботу тих, які запустили «сердце – пламенный мотор» чарівного, невгамовного, пустотливого маляти, ім´я якому – «Квартира».

 Наташа Матвієнко КвФм з травня 2010 року. Масовік-затєйнік (хрєновийJ ), люблю стоять на входіJ):

Абсолютно згідна, якщо проект не розбігся досі – це серйозна заявка на майбутнє

Руслан Власюк (Творча та азартна особистість. У квартирі лише з липня 2011 року, але за такий короткий проміжок часу встиг себе чудово проявити, як генератор ідей, відповідальна та цілеспрямована людина):

У кожного свій життєвий шлях, комусь вистачає і одного реалізованого проекту, а хтось бачить сенс у продовженні цієї справи. Було б неправильно звинувачувати тих, хто спробував і покинув, і навпаки, надто вихваляти тих, хто лишився… Творчий процес він завжди динамічний, завжди має відбуватись рух, ніхто не відміняв свободи вибору. Це ж нормально – люди приходять і відходять. Це – життя, а як по іншому. Головне щоб завжди лишались ті, у кого сонце у скронях, а вітер свідомість. Ті для кого творчість – це найдивовижніше проявлення Бога. Усі ми творці чогось, і це найцікавіше що відбувається з нами в житті.

Юля Костюк (Квартирант з кінця 2009 року. Займалась невеличкими літературними вечірками – літературними шабашами. А надалі перехопила естафету фотографування.)

Можливо в декого це так і є, але в нас це вже триває 2 роки і я сподіваюсь, що триватиме ще довгий час! :)

Ірина Щуцька

Ірина Щуцька

Ірина: 2 роки для людини, це лише початок. Ми теж в своїй сфері тільки навчились казати «агу» . Все попереду!

Що привело у Квартиру особисто Вас? І яка роль, на Вашу думку, цього проекту?

Роман : Мене не приводили, я сам прийшов, але тоді ще не знав, що стану одним із засновників. :)

За час існування проекту створювались та розпадались гурти, союзи, тандеми, дуети. І саме тому я з гордістю можу сказати, що  Квартира FM за два роки свого існування вже стала частиною музичної історії нашого міста. Заради цього і варто жити ;)

Сергій: Всі молоді люди, які приходять в «Квартиру» отримують можливість здобути досвід не тільки в організації заходів, а й у комунікації, командній роботі та інших аспектах. Ти отримуєш простір для реалізації власних ідей і маєш доступ до людей, які безпосередньо впливають на музичне і загалом мистецьке життя міста. І як тільки я це зрозумів, то подумав, що це те, що мені потрібно. Я відразу пішов у «Квартиру» вже з певною пропозицією, і мені не відмовили. «Квартира FM» – це великий шматок культурного життя міста, це і є саме культурне життя. В цьому і полягає роль проекту.

Марія: Дорога, подорож, пошук контактів, створення зв´язків, видимих і невидимих, обмін досвідом, та творчість – те, що перевершує усе суще за енергетикою…Цим хоча б мить дихав кожен. Перспектива продовжувати цю справу, іти цим шляхом, бути причетним – вельми приваблива. Саме для цього створюються такі проекти, як «Квартира fm». Саме це привело мене в «Квартиру»

Наташа: Інтерес. Потяг до проекту, якого на той час  не було в Луцьку. Великий респект людям, які це започаткували. Роль проекту? Нова ніша в культурному житті Луцька, і разом з тим – щось таке близьке, знайоме, рідне..)

Руслан: У Квартиру мене привело усвідомлення того, що треба щось змінювати у своєму житті і в житті оточуючих. Усвідомлення того, що без творчої реалізації, людина просто зав’яне і втратить сенс свого існування. Усвідомлення творчості, як вищого проявлення людини. А роль і мета, як на мене, дуже прості – змінити свідомість і розкрити величезний обрій для творчого польоту.

Максим Бєкєтов (Прийшов в Квартиру FM перед «Музичною кухнею». Вирішив, що хочу щось робити не тільки в IT-сфері, але й організовувати щось ще…Тепер займаюсь сайтом, деколи монтую відео, а так чілавєк: принеси подай)):

Привело моє бажання ВЛАСЦІ НАД МІРАМ!! (бугагашенька)

Якщо чесно то привело бажання чогось навчитись, і брати участь в чомусь творчому… А на рахунок ролі, то: ПРІНАСІТЬ ЛЮДЯМ РАДАСЦЬ))

Юлія

Юлія: ооо… Вперше я взнала про Квартиру побувавши на другому квартирнику, який проходив на кіностудії Волинь (21 листопада 2009 року) і незадовго після того долучилась до організації.

Щодо того, яка роль проекту… – Ми намагаємось в першу чергу надати змогу молодим і талановитим, показати себе, щоб їх почули, побачили і заговорили про них.
Кожен з нас в Квартирі займається тим, що вміє робити і любить. Наразі я займаюсь фотографією. За час перебування в проекті я отримала великий досвід і саморозвиток у цій справі. Тож мені цікаво працювати і надалі

Який з проведених заходів запам’ятався найбільше? Найяскравіше враження, пов’язане з «Квартирою»?

Іванна: Вони всі по-своєму кольорові та яскраві. В мене Квартира пов’язана з «Ретро» в першу чергу, адже саме там відбувалися найяскравіші і найдомашніші речі. Напевне, це все ж таки вечір пам’яті Цоя 2010 (відео).

Роман: Мені важко сказати, який з них найбільше, а який – найменше. Я ніколи не забуду перший, другий та п’ятий. Всі моменти яскраві, тому що КВФМ – це свято кожного разу, коли ми разом.

Іванка: Фу! Як пафосно! *ригає*

Сергій: Для мене – це картинна виставка «Просто неба», перший відбірковий тур на Art-now Session. Сподобалось абсолютно все: від, власне, організації заходу до аудиторії, яка там зібралась. Добре пам’ятаю той день, коли прийшов у «Квартиру». Це було навесні цього року – одне з найяскравіших вражень.

Марія: Кожного разу намагаєшся залишити із собою хоча би один спогад чи емоцію про подію. Втім, щось із часом втрачає свою чіткість, щось навпаки – загострюється. Найсвіжіші враження пов´язані із виступом харківської команди ”Morj”. Напевно, ще й тому, що їх приїзд був чи не найбільш жданим. Хочеться, аби десь поряд завжди можна було знайти кожну їхню ноту, яку неможливо не пропустити крізь себе. Хочеться, аби одним кольором-звуком-словом-порухом, врешті-решт, зерням, стало більше там, де назавжди лишились квартирники на Кіностудії «Волинь, Фестиваль акустичної музики, триб´ют-вечори, кінопокази…

Наташа: Вечір пам’яті Цоя 2010 року:)

Руслан: У Квартирі я відносно недавно, але за цей короткий час, вражень дуже багато… Напевне найяскравішим для мене було моє перше «бойове хрещення» – це виставка «АртиШок» і акустична сцена на «Бандерштаті». Усвідомлення того, що у зжаті терміни треба з нічого зробити щось. Усвідомлення того, що маєш повну свободу для вираження себе. Відчуваєш такий своєрідний азарт і величезне задоволення, коли робота зроблена. Яскравими також є враження під час неформального спілкування з творчими людьми – своєрідні афтепаті, коли вже й сам відпочиваєш. Ще свіжі спогади від спілкування з гуртом Morj на квартирі в місті Рівному. Хлопці дуже цікаві і неординарні – надовго запам’ятається.:)

Макс

Максим: Дні народження Цоя…

Юлія: Заходів було так багато, що якийсь конкретний з них виділити важко. Напевно, це все ж таки наш перший фестивальний квартирник.

Чи є якась «акція», про яку б вам не дуже хотілося згадувати, «завал»?

Сергій: Та ні, за жодну з них мені не соромно. Звичайно, були і  промахи, але квартиранти звикли якісно організовувати власні заходи, тому на загальному фоні це виглядає несуттєвим.

Марія: Коли трапляються якісь негаразди, їх слід нейтралізовувати тут і зараз. Коли щось таке відбувається, стороннє око не завжди встигає все осягнути. Особисто для мене кожен захід і «Квартира» як явище завжди будуть чимось рідним отій чарівній каруселі, яка творить свої дива, а дитинство, світло і радість – це завжди щастя.

Руслан: Поки що немає і, надіюсь, не буде. Хоча всі ми помиляємося, як без того. Головне, винести з того всього гарний урок.

Максим: Табурєткі німаЙО, бо віршиків я не люблю! (Ред. ТАБУРЕТКА – Луцький літературний слем – один з заходів, які проводила Квартира ФМ)

Юлія: Особисто я з радістю згадую всі акції. Звісно не все завжди проходить гладко і трапляються певні моменти труднощів, та все-таки ми працюємо всі разом пліч о пліч, тож з будь-яких важких ситуацій виходили з гідністю. Сподіваюсь, що так буде і надалі.

Чим надихаєтесь? Звідки берете енергію, щоб знову щось вигадувати?

Іванна: Не знаю, як у всіх інших, а в мене в голові росте конопля.

Як боретесь з лінню, чи в вас такого явища немає? ;)

Іванна: Таке явище не може не бути. Пілюлінами, самокОпанням, ггг. Але найкраще лінь лікується натхненням.

Чи не було бажання на все забити за час існування проекту? Якщо було, в чому причина і як вдалося його перебороти?

Іванна: Бувало. Але це все надзвичайно темпорально. Наприклад, зараз є. Після концерту 21го жовтня. Я не знаю, що робити з цією публікою, коли їм стараєшся показати щось інше (не клубне), а на концерт приходить 30 чоловік…

Роман: Ой було :) і не раз, але розумію, що це моя Квартира – мій дім, і нікуди я звідти не дінуся

Сергій: Так було, але це менше пов’язане з життям «Квартири», більше з життям поза нею. Коли на проект бракувало часу, ентузіазму та навіть ідей, то звичайно була думка на все забити. Та досить швидко пройшло, а з часом навчився контролювати подібні слабкості. Тепер таких проблем немає, можливо тому, що краще зрозумів свою позицію. Якщо вже над чимось працюєш, то забити на все рівноцінно втечі, самогубству і т.д. Найгірше, з того, що можна зробити.

Сергій

Марія: Бажання не прийти, закритись від світу, опустити руки – звісно, річ знайома. Проте, з часом віриш у те, що зможеш зробити щось воістину добре і важливе для тих, хто творить…образ, музику, слово, себе самих і нас поруч із ними… Усе це – лише люди, але без них усе втрачає сенс значно швидше.

Наташа: Не було, тому й не довелось переборювати))

Руслан: Такі бажання дуже гарно перебиваються несамовитим прагненням проявити себе, прагненням зробити в житті щось варте уваги, прагненням розкрити себе як особистість і допомогти розкритись іншим. Творчий процес затягує з головою, і вже без нього ти не бачиш свого існування.

Максим: Було через невеликі непорозуміння і сварки, а це буває в будь-якому колективі, так що головне – не здаватись!!!

Юлія: Мабуть як і в кожної творчої людини, в мене теж бувають періоди застою і повної апатії, коли нічого не хочеться і єдине бажання яке є – щоб ніхто не турбував. Але є ще така штука як відповідальність. А також, що не менш важливо – це те, що ми в Квартирі ФМ не лише колеги, але й друзі… Тож завжди можна поговорити про те що з тобою коїться, і тобі вміло вправлять мізки і підтримають у важку хвилину.

Ірина: Такі бажання з’являються перед кожним великим проектом, який потребує зусиль. Але «чарівний пендаль» надає сили)))

Чи можна до вас приєднатися незнайомим людям? Що для цього треба? Кого ніколи не візьмете в «банду»?

Іванна: Для цього треба знати, що ти хочеш від Квартири, і чим ти можеш допомогти. Життя у КВАРТИРІ – це не веселуха і концерти, а перш за все величезна праця і самовіддача. Це ти ніби приходиш у багатодітну сім’ю, де, для того, щоб отримати «хліб і видовища», спочатку треба зорати поле і побудувати сцену, притащити апарат, вирішити питання з піаром і т.п. До нас ніколи не прийдуть безвідповідальні і голослівні люди. Благо, такі відшиваються дуже швидко.

Дехто за час існування «Квартири» відійшов сам, декого вигнали. Якщо вони «покаються» і захочуть повернутися, візьмете? ;)

Іванна: Каяття річ відносна. Люди, котрі своїм виходом підвели і підставили не повернуться ніколи. Принаймні поки я у Квартирі. Вони знали, куди і на що вони йшли. Тим більше вони знали, що кидали і коли. Поїзд для таких уже тю-тю.

«Квартира» значною мірою музичний проект, а що слухають самі «квартиранти»?

Роман: Я люблю казати, що не розбираюсь в музиці. :) Насправді так воно і є. Щоб розбиратися в музиці, треба бути музичним критиком за освітою, а ще краще -закінчити “концерву”. Я особисто слухаю майже все. Не люблю тільки брутальних стилів та “відвертої попси”. Слухаю тих, хто грав у нас чи буде грати у майбутньому:)

Сергій: Слухаю дуже різну музику: джаз, рок, блюз. Якщо перераховувати поіменно, то це буде непоганий список, але є і те, чого б ніколи не став слухати.

Марія

Марія: Щодо музики…То виходить «збірна солянка»…Гурти вітчизняні та закордонні…Намагаюсь дорости до того, що написано у свідоцтві про музичну освіту…Разом із тим, намагаюсь відповідати тому складу, який містить етикетка «музичний гурман». Для конкретики: класична музика, джаз, блюз, рокабіллі та сайкобіллі, реґґей, рок, соул, фанк, ембієнт, інді, пост-рок, рок´н´рол…

Наташа: Хеві металл, рус.рок… ну і всьо з ним пов’язане

Руслан: Музичні смаки дуже різнопланові, але віддаю перевагу якісно зробленій українській музиці. Важко назвати якийсь конкретний гурт, бо в кожного є щось своє, але останнім часом запав в душу дух волі і анархії, ось і шукаю це все в музиці.

Максим: Дуже великий список, від деякої електронної музики, до металу, зараз більше віддаю перевагу Блюзу і Джазу.

Юлія: Музика, яка звучить в нашому проекті – це не лише робота… Це стиль нашого життя. Тож така музика лунає в нас у вухах майже постійно :)

Інколи люди подивившись ТБ кажуть: «тоска зелена, нічого не відбувається». Що цікаве вас «зачепило» останнім часом, про що варто згадати? Будь-що, група якась, пісня, книжка, театральна постановка, якась подія.

Роман: Мене зачепило саме отаке ставлення коли кажуть: «тоска зелена, нічого не відбувається». Останнім часом почав звертати на це увагу. Коли до мене знайомі підходять і питають: “А коли буде у вас якийсь двіж?” І ти їм півгодини розказуєш про те, що скоро буде дуже чудова команда, що буде концерт і про те наскільки буде цікаво… Вкладаєш зусилля, час, домовляєшся про технічну частину, привозиш апаратуру… А в день виступу всі ті, хто бився в грудь, просто не приходять… і от сидиш ти і думаєш: «То заради кого тоді це все робити? Як що ті, кого «мучить тоска зелена», не поворушать своєю дупою і не являться на захід, який для них було зроблено??”. А ще більше соромно перед музикантами, які іноді приїздять до нас з Одеси, Харкова, Києва та інших віддалених міст для того, щоб виступити перед залом в якому 29 осіб :( І це дуже неприємно вражає…

Сергій: Я уже досить довго не дивлюсь телевізор, але поміж тим інколи доводиться. Особливо веселять деякі рекламні ролики, все інше зводиться до мильних опер, тому мало що торкає і запам’ятовується.

Марія: Пригадуючи останні події, згадуючи те, що зворушило – театральна постановка «УБН» театру Шевченка на Покрову. Зрештою, вкотре переконуюсь: вміння зупинитись, озирнутись довкола і плисти проти течії – рятують.

Наташа

Наташа

Наташа: Не знаю. Тєлік не дивлюсь. Інше зараз на думку не спадає… тобто, мабуть нічого не зачепило

Руслан: Та в житті відбувається маса всього цікавого, перелічити все неможливо. Найяскравішим захопленням мого життя являється кохання – воно надихає, і поряд з ним завжди буяє життя. Зачепило те, що світ починає змінюватись, люди починають потроху усвідомлюватись. Зачепили незбагненні знання наших предків, які почали відроджуватись саме в цей час. Зачепило усвідомлення волі, анархії, козацтва, характерства, Спасу. За цим майбутнє, і це дуже вражає, а той, хто каже що нічого не відбувається, просто мертвий J.

Максим: Навіть не знаю, що зачепило, але що стосується нашого теперішнього телерадіомовлення, то в ньому й насправді немає нічого цікавого. Одна політика, туман в очі, і уже заїжджені типу зірки, яких нам нав’язують.

Юлія: Ви знаєте, мене останнім часом дуже радує той факт, що нарешті в нашому місті відбувається багато цікавих культурних заходів: флеш-моби і фото-квести, велотурніри, запуски китайських ліхтариків, різні благадійні заходи. Це свідчить про те, що місто культурно збагачується і молоді є куди піти, що побачити та навіть взяти участь. Це дійсно кльово!

Ваша мрія, яку ви хочете реалізувати завдяки Квартирі FM?

Макс: Мєчтать врєдна

Роман: Своя власна арт-кав’ярня, де можна було б пити каву, виставляти картини, робити творчі вечори, робити концерти саме тих, хто мені подобається без будь-яких обмежень. Щоб люди приходили і почувались – як вдома.

Стати хорошим фотографом. Багато подорожувати.  Мати багато хороших друзів в інших містах. І нарешті навчитися Суахілі :)

Ірина: Рабів! Хочу рабів!!! (шютка) Хочу, щоб хоч один проект в нашому місті був зроблений добре. І прикладаю до цього зусилля.

Іванна: Стати мільйонером (адже багато хто думає, що  з цього проекту ми маємо бєшені бабки)  *махає табличкою САРКААААЗМ!* . Мою першу мрію, певно ж таки, Квартира FM вже збула: щоб луцька стара музика була в ФМ ефірі, щоб люди між собою зав’язували невидимі ниточки-зв’язки. Багато хто подружився (та навіть зігрався) завдяки проекту, багато хто знайшов натхнення. Те саме хочу і для себе: надалі продовжувати шукати та знаходити і нікуди не відпускати близьких по духу – вільних, трішки божевільних і тих, хто тебе розуміє по всій країні.

А ще я мрію про фестиваль під Луцьком: незаангажований політичними, шовіністичними, релігійними і будь-якими іншими нюансами. :)

Маша: Якщо мріється, значить  живеш…для і про когось. Зараз  це – спілкування та творчість, конкретна  допомога тим, хто цього потребує, підтримка талановитих і яскравих у їхній творчій самореалізації.

Світові інформагентства згадують про широкомасштабні шоу і масові гуляння з нагоди свята, можна про це детальніше розказати? ;)

Іванна: Це буде концертне святкування разом із музикантами, котрі з нами вже більше року. Це будуть і конкурси, і святкова лотерея, а також змагання у кращому привітанні для квартирантів. Це дійство відбудеться за підтримки пивного клубу ОБОЛОНЬ, в народі більш відомий як «Кораблик» 28-го жовтня.  Буде весело, по-домашньому та з приколами.

Що б з нагоди свята побажали собі, «Квартирі ФМ»? І що б побажали читачам інтерв’ю?

Роман: Собі – терпіння! Квартирі – побільше прибічників та однодумців. А вам: Не забувайте, світ навколо не сірий і музика в ньому грає не тільки на люкс фм. Слухайте нове, читайте нове, дивіться на нове, і ваше життя перестане бути існуванням :)

Сергій: Бажаю довголіття і продуктивної праці, цікавих ідей і наполегливості.

Марія: На кожен День народження прийнято  (так уже повелось) здійснювати бажання…Так ось. Квартирантам хотілося б побажати, аби мріялось, і мріялось всім разом у справі, яка нас єднає. Бути терпимими і добрими. Берегти той затишок і запал, який є у кожному. Читачам – якісної музики, світлих і теплих образів, та головне – віри в себе, сил для здійснення найсокровенніших і найдобріших мрій.

Руслан

Руслан

Руслан: Любові, творчості, натхнення і вдачі. Звільніть свій розум, а далі буде J…

Максим: Квартира ФМ! продовжувати в тому ж дусі, не здаватись, всьо буде ЧОТКО!!!

Юлія: Перш за все, хочу побажати всім не просиджувати свій час перед ком”ютером в соціальних мережах, а робити своє життя цікавим і яскравим! Бо, як говориться, не зробиш сам – не зробить ніхто. Тож по-більше всім позитиву і вогників в очах та серці!


1 коментар

Add Your Comment
  1. ага. Ірина – она же MOTOROLLA)))

*