2012
10.24


Колись, в далекому 2005-му році, ми, двоє веселих, кмітливих та, головне, скромних людей вирішили створити сайт. Сайт, який би відображав наше місто, рідний Луцьк, трішки з іншої сторони, ніж офіційний сайт (який вже на той час існував).
Такі тоді були древні темні часи, що інші сайти, які також намагалися щось сказати про Луцьк, були фактично кількома сторіночками приватних осіб. І виходило, що якщо комусь хотілося побачити, чим же живе наше місто, які там люди, йому треба було їхати безпосередньо сюди, або читати паперову періодику :)

Для того, щоб сайт міста був живим, потрібно було, щоб це не був приватний проект, щоб за ним відчувалися живі люди, цікаві і різні. І ми вирішили зробити фантастичну на той час річ – сайт, на який би міг дописувати будь-хто, без якихось зовнішніх редакторів та особливої цензури. Мої знання в сайтобудуванні на той час обмежувалися конструктором безкоштовних сайтів на narod.ru, тому довелося зайнятися самоосвітою :) В цьому мені сприяли різні добрі люди, особливо чоловік, який зараз ховається за ніком “myneformat”, який просто так дав нам хостінг (ще під іншим доменом) ;)

Коли необхідні технічні речі були вирішені, ми почали крєативити :) Тоді і виникла ідея Стіни, схожої на ту, що і зараз є на сайті. Щоб ви знали, це не просто так собі “примочка” – це символічна ознака свободи слова і неформатності сайту! Адже, в будь-якому місті, на стінах є написи, на які ніяк не може вплинути міське керівництво, вони з’являються там завжди, скільки їх не замальовуй. Ті написи лишаються на стінах, поки в когось не дійдуть руки до прибирання, так було (і є) в нас. Варто зазначити, що десь в ті часи на іншому кінці світу такий собі Марк Цукерберг також придумував свою Стіну :) Певний час, на сайті навіть виходила щотижнева добірка (після очищення Стіни), яка пізнавально розповідала, чим же цікавляться онлайн-відвідувачі і які розумні думки хочуть донести світу.

Наступною “фішкою” була Карта. Це зараз ви можете собі в гугл-мапі чи чомусь схожому шукати місця до рівня конкретного будинку, а тоді десь на теренах інтернету лежала важезна засканована карта і ще на офіційному сайті було щось дуже абстрактне з вказанням кількох основних вулиць. Так як одним з “культурних” і не дуже осередків завжди були бари, а вони не мали ніяких шансів з’явитися на офіційному сайті, ми взяли фотоапарати і пішли по місту їх відфотографовувати. Згодом, клікнувши на певному місці карти, можна було побачити фото різних об’єктів, що на той час прирівнювалося до чуда :)
Звичайно, місця місцями, але основне в місті – це Люди. Довелося їх пошукати і з ними поспілкуватися. Так на сайті з’явилися інтерв’ю з представниками різних “тусовок”: від рицарів та байкерів до дизайнерів та журналістів. Відповідно, ми мали змогу сфотографувати цих людей, і щотижня відвідувача сайта зустрічало інше “обличчя міста” (ага, хтось скаже, знайома фраза, саме так, зараз в соцмережах з’явився такий проект :) ) В кінці інтерв’ю кожен з опитуваних казав, про кого б він хотів ще почути на нашому сайті, і ми згодом пробували знайти тих людей.

Варто зазначити, що в той час слово “блог” було чимось малозрозумілим, а “вкантахтє” ще взагалі не існувало. Тому, про ніякі wordpress ми ще не чули, все робилося вручну. А коли вперше почули про готові системи, де можна просто додавати потрібні тексти і картинку, це здавалося вершиного інтернет-прогресу! В цей час “myneformat” вже не міг змиритися з тим, що мені доводиться витрачати свій дорогоцінний час на “клепання сайту на колінці” і взявся за “плуг” сам, чим і плідно займається з того часу.

Як виявилося, ідея про те, що “дай людям механізм – а творчість прийде”, виявилися надто ідеальною, не так багато було людей, які б взагалі хотіли про щось писати, тому більшість доводилося творити самостійно. Разом з тим, побачивши, що сайт таки не збирається загинатися і все росте і росте, цікаві творчі люди почали приєднувати, розміщувати свої статті, анонси і т.д. Одні приходили, інші, до яких вже звикли, відходили. І ось якось так, втік в київську еміграцію мій добрий друг Galochka, з яким це все починалося… Зате “myneformat” взявся за проект всерйоз, не лишивши мене наодинці!
І так от, вже 7 років ЛН живе, інколи здається, що він впадає в сплячку, інколи що пробуджується з неї. Але я знаю, що цей сайт вже зіграв свою роль в луцькому віртуальному житті, дехто, набравшись досвіду тут, пішов в журналістику, дехто знайшов цікавих людей, побував на цікавих подіях, а дехто просто отримав насолоду від перечитування якогось неформатного репортажику :)

Коли автор розуміє, що створив щось “живе”? Тоді, коли творіння існує незалежно від нього. От так і вийшло цього літа, що майже відійшовши від ЛН і побачивши черговий етап “сплячки”, я подумав: “а чи не буде символічно до 7-ї річниці відправити сайт в річку Лету?” І тільки такі ганебні думки почали з’являтися в моїй голові, люди ні з того, ні з сього почали дописувати, сайт ожив! Ну що, ж подумав я, значить будемо жить і працювать далі: “Ведь, если звезды зажигают – значит – это кому-нибудь нужно?”

7 років для сайту, це вже життєва зрілість, а зрілість може тривати дуже довго, чого ми “ЛН” і побажаємо! Зі святом нас! :)

Про істину потрібно говорити і говорити безперестанно, бо навколо нас
знову і знову проповідується хибне, і до того ж не окремими людьми, а
масами. В газетах та енциклопедіях, в школах та університетах хибне
завжди на поверхні, йому затишно і привільно від того, що на його
стороні більшість…

(Йоганн Вольфганг Гете)


3 коментарі

Add Your Comment
  1. пропоную піти на пиво. :)

  2. Holy shit! Ну це капець просто))))))))))))))))))
    Я пам*ятаю, як тоді, коли вдома тільки з*явився інтернет, читала інтерв*юхи з Мериком, Сільвером, і думала – ото чуваки молодці, ото блін роблять для свого міста , відкривають його з іншої сторони )))) хіхіхіхііхх)))
    круто. вітаю! і дякую вам дуже предуже

  3. вітаю)я сподіваюсь наше місто стало краще з початку реєстрування цього сайту а люди починають сприймати нас як людей…луцьк змінився..став добрішим..)дякую****

*