2013
01.22

19 січня у приміщенні Луцького Гуманітарного Університету відбувся потужний звуковий вибух під назвою «Плацдарм». Тож немає нічого дивного втому, що саме туди  потягнулася вервечка неформально-крейзанутої молоді. Ні мороз, ні віддалена локація концертного залу не зупинили хлопців та дівчат, які вже встигли відчути легкий  (і не дуже) голод за важкими акордами.

плацдарм

Про таку музику моя матуся каже: «Донечко, вони ж не співаюпублікать, вони ж гарчать». При вигляді рок-музикантів бабусі частенько хрестяться і тричі плюють через ліве плече з фразою: «Куди світ котиться, якщо чорти з-під землі повилазили». Коли з динаміків лунають ці звуки, сусіди починають нервово гупати по батареях і пускати з рота піну. Мова йде про важку музику (так-так, death, black, thrash metal та інші напрямки).  Але не заважаючи на людей зі слабкою психікою, для багатьох меломанів рок є своєрідним стилем  життя.

мангустиДень фесту. «Плацдарм» відкривають молоді, проте перспективні, гурти Man-Gust (Рівне) та Sizzle Burn (Луцьк). З останніми лучани та гості міста мали нагоду познайомитися ще у жовтні на Volume Festі (колишня назва фестивалю «Плацдарм») та повною мірою відірватися під їхню драйвову музику.

Після виступу цих музичних формацій у залі стає досить гаряче… Тож, разом з друзями-однодумцями, виходимо провітри

GenerationX

ти макітри на вулицю, де й ловимо за  руку вокаліста і басиста ковельського гурту [Generation-Х]. В екстремальних умовах (мороз тріщить, аж очі вискакують) спілкуємося з ними «про жисть», про настрій. «Не ведіться на попсо

ву вуаль, яка панує в музичному світі. Головне не наслідуйте синтетики», – підсумовує розмову вокаліст Леонід, і хлопці йдуть собі далі.

incognitumОхолодивши свої розпашілі черепні коробки, повертаємося в зал. А там!!! А там на сцені люди в чудернацьких костюмах і в масках, наче під час епідемії чуми. Та це ж запорізький епатажний гурт Inkognitum (Запоріжжя). Зізнаюсь чесно, жодного слова із їхнього гроулу (від англ. “growl” – гарчати, гарчання – спів з розщепленням зв’язок в деяких екстремальних музичних стилях, в основному в блек-, дез- і дум-металу) я не розібрала, але головою накицалася нормально. Та й по оригінальності стилю хлопці та дівчата (а точніше одна – басистка) роздали усім по повній.

На коридорі якісь молодики жваво обговорюють слем: «Я його туди, а він мене сюди! Ух, як ребра болять». Особисто я у пекельне цунамі зі стрибаючої молоді не полізла (злякалася прийти додому зі свіженьким бланшем під оком). Обмежилась похитуваням голови з поважним виглядом всезнаючого рокера.

апокрифДалі була чудесна музика від талановитого гурту «Апокриф» (Ківерці). Перед тим вокаліст Сергій пообіцяв мені, що у них обов’язково порветься струна, чи станеться ще якийсь казус. Скажу відверто, чекала. Але, на щастя, нічого подібного не трапилося, і хлопці виступили «на ура».

Потім любителів пострибати розважала команда NeverEnD (Луцьк), яка дебютувала у новому складі.

«Люди, ходіть на концерти, не зважайте на холод», – закликав фронтмен гурту ProzectorY (Львів) Валерій. Повністю підтримую хлопця, немає чого насиджувати геморой вдома за компом. Вразив не лише виступ музикантів, а й безпосередньо сама назва команди (прозекторій – це приміщення, де проводиться розтин тварин). З іншого боку, назва цілком очікувана для команди людей, які ProzectorYграють треш-метал.

Уже згодом на сцені запалюють білоруси з музичної формації «Еквілібріум», які готуються до виходу нового альбому «Без кордонів». Його презентуватимуть уже під новою назвою групи – «Еквіліс».

«Наші тексти не направлені на заклик до чого-небудь. Нехай кожен слухач знайде щось у них для себе сам», – наголошують музиканти.

crimson sky

І на десерт свої музичні таланти та вміння демонструє рівненський gothic-doom гурт Crimson Sky. Бракує слів, щоб переказати відчуття, які переповнювали під час їхнього виступу. Особливо вразило поєднання прекрасного оперного голосу вокалістки Мирослави з гроулом фронтмена Богдана. Мурашки по шкірі… Одним словом, краще один раз послухати, ніж десять раз прочитати.  Тому з нетерпінням чекатимемо наступного «Плацдарму», вже «бувалих» та нових гостей. Як то кажуть «хеві метал в кожну хату». До зустрічі в наступному сезоні.

By Misteria (Вікторія Семенюк)

Фото by Роман Домбровський

 

 


3 коментарі

Add Your Comment
  1. …про Мурашок то таки правда. А от про Апокриф))) ну було ж… гітара відірвалася стала на ноги і побігла з шнурком в дупі, поки шнурок не відірвався, але все одно це було КРУТО! Дякую оргам!

  2. То була не гітара з шнурком в дупі, а Мартинів з мікрофоном в руках=)))))))

  3. чи з мікрофоном у дупі??? судячи з якості запису – то все ж таки друге )))

*