2013
05.08

DSC00984Перебуваючи в Києві, а потім повертаючись додому, захотілося якось зафіксувати свої враження. І от, нарешті, прийшов час і натхнення, тому спробую поділитися, правда, ще не знаю з ким :) Більшу частину свого життя я перебуваю тут, в Луцьку, але час від часу доля заносить мене в Київ і я розумію, що це місто для мене також особливе…

Київ – це натовп народу, який кудись поспішає. Взагалі, поспіх – одне з ключових слів для мене, яке б характеризувало Київ… Найкраще це видно в метро та на вокзалі. Після Луцька, де ти ніби пливеш собі на плоті невеликою спокійною річечкою, тут ніби потрапляєш в бурхливе море, море людей. Стаєш собі хвилькою і вже біжиш, куди там тебе несе вітер )

Ще одна з найстійкіших асоціацій – це постійний протяг в метро, «фірмова фішка», яку постійно помічаю. Цим протягом натовпи людей заносить в вагони метро і якось втрамбовує їх там )

DSC00967Цього разу доля заносить мене не в екскурсійно-розважальну поїздку до друзів і не навчально-необхідну подорож в бібліотеки, це, можна сказати, ділова поїздка, тому мені доводиться побувати в різних районах Києва і відчути його більш різносторонньо.

Потрапляю на Троєщину, на базарі і поблизу нього ловлю себе на думці, чи точно в українську столицю втрапив, а чи то може її вже скоро спіткає доля Парижу? За суб’єктивними враженнями, відсотків 50 торговців на базарі або вихідці з Кавказу, або темношкірі, або монголоїдного типу. «-Джинсы нужно? – Ні. – Тогда снимайте!» – гуморить з нами одна тітонька, ці самі джинси нам пропонували купити разів 20, то ж, якби там побули на кілька хвилин раніше, мабуть, довелося б таки купити :) Страшні підозри не справдилися, більше такої концентрації явних емігрантів я більше ніде не побачив, хоча якщо емігрант-окупація української столиці відбудеться, то почнеться вона саме на Троєщині :)

DSC00987
Київ – це торгівля. Не така базарна торгівля, з якою асоціюється, наприклад, Хмельницький. Це торгові центри, які відкриваються і будуються, ще не знаючи точно з якою метою і потім намагаються направити до себе потік, вкравши його частково з інших торгових центрів. Я помітив багато торгових точок, але не помітив того масового напливу покупців, який би їм відповідав, інколи складалося враження, що деякі торгові точки в центрах існують самі по собі, не заради якихось там покупців, а як архітектурне наповнення. Торгові центри закликають Київ споживати все більше і більше, Київ ніби не проти, але не сказав би, що поспішає розставатися з грішми…

Так як Київ – це поспіх, то Київ – це і фастфуди. Швидкість життя вимагає встигнути швидко поїсти, тут не до чайних церемоній, тут треба щось простіше, хот-дог і піццу, блага західної цивілізації. І не факт, щоб «дешево і сердито», тут основне саме дефіцит часу, а вже потім грошей.

DSC00966Кияни зайняті і заклопотані, коли потрапляєш сюди на вихідний, це менш помітно, а в будень це просто один великий потік зайнятої заклопотаності. Тому тут можна не брати телефонну трубку, кому дуже треба, той подзвонить ще раз. В нас, зазвичай, в таких випадках десь під вечір передзвонюють і кажуть щось типу: «Пробач негідника, пробачив пропущений, такий напряг був, не почув, як ти там?»

Київ – це життя в транспорті. Ти їдеш, їдеш, пересідаєш з метро на маршрутки, стоїш в черзі на посадку і бачиш, як це місто їсть твій час великими шматками. Виникає цікавий парадокс – ніби критичний дефіцит часу і разом з тим явний його надлишок, який треба якось згаяти в дорозі. В такій ситуації можна було б книжку почитати, але для цього треба принаймні сісти, що не завжди вдається :) Тому кияни мріють про власний транспорт, щоб мати змогу спокійно проводити час в київських пробках :)

Ще така «фішечка» – в київських маршрутках також є кнопки над дверима, ну або щось на них дуже схоже, але я щось не помітив, щоб на них тиснули, зазвичай надають перевагу крикнути з кінця автобуса «по старінкє»: «На астановкє, пажалуста!». А може це просто такі маршрутки мені попали :) В будь-якому випадку, в нас з появою такого «блага цивілізації» лучани вже лінуються використовувати свій голос і дзвенять дзвіночком, навіть стоячи поряд з водієм, може хто спить, навіщо кричати і будити :)

DSC00986Київ цього разу приємно здивував мене. Здивував своєю україномовністю. Взагалі, склалося враження, що трохи не кожен другий україномовний, чи то мої вуха на такий лад налаштувалися, чи то всі дружньо з Західної України вирушили на екскурсії в столицю, чи то просто вони тут «пустили коріння» за останні кілька років, але я реально чув багато рідної мови і не тільки від якихось там «жіночок з села», але й від молоді. Років 10 тому почути українську в Києві було майже святом для мене, я якось не міг одразу адаптуватися, потрапивши в ось ці «русифіковані міста» зі звично україномовного Луцька. А зараз я постійно ловив себе на думці, що ось, знову чую «солов’їну» :) (ну добре, хай не кожен другий, але третій точно :) )

Київ – це історія. Це та Історія, яку неможливо знищити, бо вона все одно буде якось відбудовувати, з’являтися в нових іпостасях і пронизувати це місто наскрізь. Звичайно, це більше стосується центру. Ці церкви можна фотографувати знову і знову, милуватися ними з різних ракурсів. DSC00980Вперше вилізши на дзвіницю Софії, побачив Київ в висоти. Це дійсно цікаво, тут видно як поряд з давніми церквами будують висотні новобудови, які ніяк не можуть затулити собою красу міста. Це позеленілі бронзові пам’ятники Богдану і Тарасу, які вже мало хто помічає, це Андріївський, який живе своїм життям, руйнується і будується, але завжди буде існувати, поки веде до Андріївської церкви. (Мені от цікаво, ту «зелень» з пам’ятників можна якось видалити, чи це вже така їх хімічна доля?). Київ – це обгороджений Гостинний двір, про який я знаю тільки те, що він був архітектурною пам’яткою, яку захищали від «рейдерів», але яка таки випадково загорілась і з неї будують якийсь черговий «торгово-офісний». Раніше я не чув про нього взагалі, тому так ніколи і не побачу, яким же він був…

Київ – це дзвони Володимирського собору, які можна слухати, відчуваючи ритм, ніби ударника на якомусь рок-концерті, і цей ритм пронизує тебе, наділяє чимось позитивним…

DSC00990Київ – це Весна! Я вже вдруге потрапляю сюди на Вербну неділю, а ще колись теж потрапляв весною, тому Київ для мене переважно зелений і весняний, особливо, поблизу Дніпра… В цю весну дуже гармонійно вписують чарівні київські дівчата! В Луцьку вони, звичайно, ще більш чарівні, але в Києві їх за рахунок території і кількості населення виходить більше на одиницю часу, тому чи не в кожній маршрутці чи вагоні метро можна зустріти таку, яка б могла прикрасити будь-який з глянцевих журналів.

Київ – це цивілізація. Тут, кажуть, уже немає диспетчерських служб з раціями типу «Чумак 15, де ви знаходитесь?», а приходить смс з номером автомобіля і мобільним таксиста, який «взяв» вашу поїздку і можна дізнатися в нього про все безпосередньо. Тут ті, хто краще знайомі з досягненнями цивілізації, мають перевагу, бо черга в касу за інтернет-замовленням, де тільки роздруковують квиточки, в три рази менша, ніж традиційна. Тут вже всілякі ІМАХ-и з величезними екранами є звичайнісінькими банальними собі кінотеатрами, куди тебе везуть спеціально замовленою маршруткою, а не чудом сучасної інженерної думки.

DSC00981Київ – це минуле і сучасність. Це концерт «Х-фактора» поряд з священною Софією з кричалками типу «Кієв кручє, Кієв кручє, Кієв супєр самий лучший». І якось це відволікає від можливості спільної медитації з древнім храмом :) Це олігархи, які будують свої «офісно-торгові» в історичному центрі в прагненні встигнути, поки не закінчилась роздача землі. Разом з тим, більшість тих історичних будівель будували також якісь древні олігархи, про яких вже ніхто толком не пам’ятає, і, можливо, нащадки будуть милуватися історичною спорудою якогось блискучого скляного ТЦ. Це Пирогово, яке ніби як зберігає минуле біля Києва, але мало хто толком може сказати, що саме тут хотіли показати і зберегти, бо це більше місце для відпочинку і розпивання пива на природі, принаймні, з першого погляду. Разом з тим, незважаючи на певний наліт «шароварщини», тут явно видно, що це таки Україна, а не Росія… Це Пейзажна алея, дитяче містечко, яке є абсолютною сучасністю і невідомо, чому комусь воно здалося просто територією для потенційної забудови. Це сучасна творчість, як той же пам’ятник «Йожику в туманє», з написом «Лошадка». Легендарний їжачок дивиться на інший пам’ятник з вершником на коні (я, на свій сором, навіть не зауважив, кому той пам’ятник), що робить композицію ще більш цікавою :)

DSC00983Київ – це вся Україна в одному місті, різна, україномовна і російськомовна, багато і бідна. Це топ-менеджери, власники елітних автомобілів, які паркуються на переходах, і люди з сусідніх сіл і містечок, які працюють на зарплату в 1500-2000 грн., яким фірма добродушно знімає койко-місце в якомусь готелі. Це доброзичливі емігранти з Західної України (а може вони були доброзичливі суто до мене, почувши «свого»?) і просто люди, які чемно стоять в черзі на маршрутку (а не «хто перший, той виграв», як в нас :) ).

DSC00974А ще для мене Київ – це Луцьк. Тому що тут є принаймні два місця, де я можу почуватися як вдома, спілкувати з лучанами-киянами, абсолютно не відчуваючи якоїсь різниці між нами. Це місто моїх друзів, тому, при всьому своєму зайнятому поспіху, тут тепло і затишно. Ця частина Луцька робить для мене Київ менш «столичним», а більш своїм, також звичайним українським містом, просто дуже великим і специфічним :)

Для себе я вирішив: Київ – це таки моє Місто. І я не хочу більше приїжджати сюди, щоб поринати в цю ділову «суєту суєт», я хочу бувати тут, щоб поспілкуватися з добрими і світлими людьми, набратися древньої енергетики священного міста і просто відпочити, зупинивши час… Насправді, це зовсім просто…


5 коментарів

Add Your Comment
  1. класно написано! кожен по-своєму відчуває Київ. і це цікаво. мені особисто не

  2. недрисав))

    класно написано! кожен по-своєму відчуває Київ. і це цікаво. мені особисто неймовірно заважає наліт різних посторонніх чинників. наприклад, та ж шароварщина або забудова історичних місць. чекаєш від столиці чогось більшого і зразковішого, ніж це… але недавно дивися радянський фотоальбом києва і бачиш, яке ж зворушливе це місто! заробітчани, швидкість, фастфуди роблять свою справу. але ще зовсім недавно це було таке ж ніжне місто як Луцьк. З невисокими будинками, червоними дахами, розміреним ритмом. Пощастить тому, хто зуміє відчути Київ під нальотом сучасних невеселих речей. Бо ця справжність є. І вона дуже романтична і м’яка, історична і захоплива!…

  3. Тут ще виникають філософські думки, а яка ж вона “справжність”? бо фастфуд – це теж своєрідна “справжність”, Київ рухається в історичному процесі. Він може виродитися як звичайне місто і стати технологічним мегаполісом, а може стати просто більш сучасним, але так само ніжним, як ти пишеш. І суть в тому, що від нас з тобою це майже не залежить. Тому, варто впливати на те, на що можеш вплинути, а інше треба просто сприймати як є і шукати, відчувати ту красу. Інакше доведеться постійно битися з млинами, як Дон Кіхот, і нічого не добиватися.

  4. Я 6 років їздив до наших луцьких “емігрантів” файно було. Вони, майже кияни, якось розслаблялись, збирались разом незважаючи на справи-роботи. Але все одно. Неадаптованій людині там важко.

  5. Яка чудова стаття! :) (тестимо логін через фейсбук :) )

*