2013
09.09

Сьогодні Луцьк неформатний пробує відновити свою діяльність, публікуючи інтерв’ю з цікавими людьми – те, з чого ми колись починали. Цього разу це буде луцький гурт “Yeganov Project”. Надіємося, що це стане початком якогось чергового “нового етапу” розвитку сайту :) Детальніше про гурт можна дізнатися на сторінка в соцмережах – Facebook і Вконтакте.

yeganovОстанній раз про вас проходила інфа на ЛН в минулому році, коли з’явився кліп «Казкове рандеву», тоді в складі учасників були тільки двоє: Віталій і Юра, давно в вас відбулося «поповнення в сім’ї» і з чим воно пов’язане? Якщо можна,  розкажіть трохи про нових учасників

Ще немає року, як прийшли два нових музиканти: Микола Кобак (бас) та Мирослав Кіруєв (барабани). А пов’язане це з тим, що така музика не грається  у плейбек, вона грається наживо, а для цього потрібно як мінімум 4 музиканти. Мирослава я знав давно, він грав у Віктора Бури на перкусії, а Микола навчався в СНУ імені Лесі Українки, познайомив нас Сергій Гончаренко (Flyzza). Коля дуже любить музику, я побачив, що він був би не проти спробувати себе як басист. Ми домовилися про пробну репетицію – і пішло поїхало.

Yeganov Project – це вже не «Джигура», тобто попередня назва не сподобалась, чи це вже зовсім інший проект?

Віталій: Не можна сказати, що це зовсім інший проект, тому що залишились старі пісні, залишився той дух. Але «Джигуру» часто плутали з Джигурдою (сміється), і мене це трішки дістало. Ми дуже довго шукали достойну назву, яка би нам сподобалась. Але все, що ми знаходили, то вже десь є.  Мене з дитячого садочка друзі та знайомі називають Йоган (похідне від прізвища), але уявіть собі, Гул каже, що десь у Франції вже є гурт із такою назвою. Думали далі і придумали – оскільки я є автором текстів та музики, назвалися за моїм прізвищем, яким точно ще не назвався жодний гурт у світі.

Юрій: часто проводили асоціацію з джигурдою мені це не подобалось )))! плюс коли ми з віталіком вирішили йти далі то вирішили змінити назву !

Як я зрозумів, основа репертуару – пісні «Джигури», а є щось свіженьке, власне від нової формації? І чи можна десь почути репертуар онлайн, крім кліпу «Рандеву», оскільки сайт «Джигури» вже не працює?

Віталій: Так, сайт «Джигури» не працює вже досить давно, але наразі у розробці новий сайт, де згодом викладемо і записи і відео та інша інформація від гурту. А наразі нас можна послухати в офіційній групі Вконтакті та у Facebook.

pioДо Юри: «Як поєднується в одній особистості рокер і DJ? По стереотипу перший – це такий патлатий суворий хлопець в шкірянці, а другий – гламурний модний пацан. Чи не було питань типу: «О, а що це ви, такі хард-рокери і запросили того, що крутить дискотеки в такому-то клубі?»

Юрій: Я меломан.  Мені подобається різноманітна музика! Рок завжди був у душі! завжди хотілось грати в якійсь команді, виступати на сцені. Діджейство ніколи не заважає, воно навпаки тебе розвиває, тонізує, заставляє бути завжди в курсі всього нового! У планах є зробити діджей проект з гітаристом (зрозуміло з яким).

Взагалі, хард-рок живий? Чи має він популярність в Україні, чи це типу як екзотика з часів «70-80-х», а в нас ще трохи 90-х? Чи не кажуть вам: «То все добре, але зараз таке не дуже модно, додайте трохи сучаснішого»?

Віталій: А ми не граємо повністю хард-рок, у нас є лише декілька пісень, як данина минулому. Тому що не можна визначити чітко у стилі пісню «Хитра лисиця» – куплет, наприклад, блюзовий, а приспів – то вже майже хард енд хеві. Пісня «Не забувай» – це чистої води поп-рок. «Китайський квартал» і Route 66– це ритм-енд-блюз. Причина такої мішанки стилів у тому, щоб людям було цікаво, аби концерт не було монотонності.

У вас недавно з’явилась сторінка в Фейсбуці, кажуть, була фотосесія – готуєте інформаційну атаку, будете завойовувати український музичний простір знову?

Віталій:Тільки так.

Юрій:  за допомогою наших друзів які підтримуюють нас можна зробити все ! сам я не вмію себе піарити (скромняга ))))) сам я не люблю створювати інформаційну атаку а от за допомогою друзів які нас підтримують можна все.

Микола: Ну, правда, було таке, однак ми нікого не “атакуєм”, просто хочемо, щоб люди хоч трошки знали про нас, особисто для мене це новий досвід, щодо українського музичного простору, то куди він від нас дінеться).

До Віталія: «Ви брали участь в багатьох інших групах, можна про них розповісти детальніше, адже пройшло стільки років і зараз вже мало хто і знає, що існували такі гурти і що вони грали? Чи співпрацюєте зараз ще з кимось, крім цього проекту?»

«Холодна війна» (90-ті) Стиль такої музики називали «гаражний рок».

«Малярія» (90-ті) – це був хард-енд-хеві.

Resus Blues (90-ті) це був джаз-рок, грав я тут паралельно з іншим гуртом.

«Січ» (90-ті) і King Size – це був хард-рок.

«Дика трава» (Кузнецовськ) – 2000, грали ми російський рок.

yeganov2Що слухаєте зараз? Є якісь гурти чи пісні, які б рекомендували послухати ваших прихильникам?

Рекомендую слухати різну музику, і тільки так. Не можна ніколи в житті зациклюватися на якомусь одному гурті чи стилі, бо це обмежує кругозір,як музиканта, так і слухача. Фанатизм не признаю взагаді. Для мене незрозуміле слово «зірка», мені більше зрозумілий вислів «улюблений виконавець чи гурт».

В українській музиці хто ваші улюблені виконавці? (бажано, щоб відповів кожен із учасників окремо)

Віталій: Брати Гадюкіни, Горгішелі.

Славік: Брати Гадюкіни

Юрій:  Люблю Lana Del Rey , цікавий австрійський проект HVOB,Erlend Øye. Крихітка Цахес, Pianoboy, Esthetic Education, Gorchitza, O.Torvald, Бумбокс та багато інших виконавців.

Коля: Серед українських виконавців найбільш до душі Тартак, Роллікс, SkinHate, Анна і т.п.

Чи існує таке явище як «волинський рок» чи «луцький рок», чи це просто набір груп, які між собою мало пересікаються? Чи можете когось виділити?

Є поняття луцькі музиканти, а рок він – і в Африці рок. Музиканти постійно між собою спілкуються, ми деколи обмінюємось інформацією та інструментами, я, наприклад, запрошую людей, які можуть нам наспівати бек-вокали. Практично з усіма волинськими товаришуємо. Тому можу сказати, що тісне коло спілкування серед музикантів Луцька є.  Це факт.

Ювелір, Freedom, Ріплей, Фіолет, King Size (старий склад)

Юрій: Все існує, і це добре. І музики у Луцьку на будь-який смак, виділити можу ВІСКУЛУ.

yeganov3Як я розумію, ваші плани не обмежуються участю лише в місцевих концертах. Куди плануєте «експансію»?

Віталій: В Курляндію (сміється)

Юрій: Хочеться активно гастролювати і будемо пробувати це робити.

В минулому році пройшла інформація, що готуєте альбом. Є який рух в тому напрямі? І чи взагалі в наш час, коли всі можуть скачати музику окремими піснями є доцільність випускати альбом як щось цілісне?

Зараз в Україні, Росії і може у Білорусі можна завантажити «мох і болото» і, що важливо, безплатно. Думаю, випускати альбом на дисках для спеціалізованих магазинів – немає сенсу. Якщо випускати альбом, то краще його випускати за кордоном.

Наш новий альбом вже записаний, і зараз – на стадії зведення і мастерингу. До альбому увійде 9 або 10 пісень. Робоча назва альбому – «Людина дощу».

Ваше ставлення до «піратства»? Музика має бути комерційним продуктом, чи вільною для скачування?

Наразі я і сам є таким «піратом», як і інших 100% наших людей. Можу пояснити, чому у нас така ситуація: люди не мають грошей, люди виживають, щоб купувати ліцензійні диски чи платити за завантаження музики на сайтах. Для музикантів краще, щоб це був комерційний продукт, тому що це їх заробіток і засіб для існування. А для людей, звичайно ж, краще, щоб музика була халявною.

До Віталія: «Як Ви потрапили в рок-музику? Коли вперше почали грати, в Луцьку вже був свій «андеграунд» чи Ви брали участь в його, так би мовити, заснуванні? Можна трохи розказати про ті часи?»

Я не можу сказати, був він чи не був. За мої памяті зародилось багато луцьких гуртів, але сказати, щоб я брав участь у «зародженні» того луцького андерграунду, я не можу. Адже я приїхав у Луцьк. Напевно, він існував і раніше. Тоді були такі люди як Анатолій Кондратюк (Кіндрат), Богдан Гембік, Степан Чумак, Діма Шило, Володимир Каструба та багато інших, які вже досить давно на той час грали у Луцьку. Я у музичну тусовку потрапив через музичну школу. Навчався разом із Віктором Бурою (гурт «Своя сорочка») та Дмитром «Семом» Соколовим (гурти «Холодна війна», «Вспышка обратно»). З Віктором ми почали грати у Календарі як барабанщик. От ці всі люди й познайомили мене з іншими.

yeganov4

Віталій, Ваші пісні – це не просто набір слів, які підбираються за ритмом і де головним критерієм є, щоб гарно римувалося, типу «сонце-віконце», тобто, їх можна читати як і самостійний віршований текст з певним змістом. Для Вас ця наповненість тексту змістом важлива в пісні? Наскільки легко вдається підбирати потрібні слова: це «муки творчості» чи спонтанно легко виходить?

Зміст пісні для мене дуже важливий, тому що 90% пісень написані про реально існуючих людей. Пісні є і жартівливі, а є пісні серйозні, над якими можна подумати. Деякі тексти пісень пишуться за 10 хвилин, а є такі – протягом цілого дня. Не можу назвати процес написання текстів муками творчості, тому що, коли у мене це виходить, то я можу тиждень ходити заряджений енергією. Тому це у жодному не муки творчості. Якби я складав «сонце-віконце», «мама-рама», то я би мучився – точно. А коли текст просто легко йде, то це просто кайф.

Де найближчим часом вас можна побачити наживо з виступом?

29 вересня граємо концерт у пивному клубі «Оболонь», а 6-го жовтня – на оупен-ейр автомотофестивалі Automotowestern.

Музикант – це ваша професія чи хобі? Чим на хліб заробляєте? От, Цой наприклад, колись в кочегарці працював J

Я по спеціальності – диригент академічного хору. Як пише моя трудова книжка, більшість часу я пропрацював у культурі: Ратнівський будинок культури, Волинська обласна філармонія, Луцький палац культури, Луцький академічний театр ляльок, там  я працював як композитор – писав музику для вистав. А зараз на кшталт тому ж Віктору Цою, працюю охоронцем. Правда, кочегарки на роботі немає, але менше з тим. Тобто наразі музика – це просто моя доля, бо хобі її назвати аж ніяк не можна.

Славік: Музикант – то професія.

Коля: Музика — це частинка мого я, і кожен інструмент як окрема мова, музикант для мене – це стан душі, творчий політ, а не професія. на хліб заробляю тим, що кручу комп’ютери (ремонт), адмініструю мережі (+пояснюю офісному планктону на яку кніпочку потрібно натиснути для наприклад друку або нагадую їм паролі від VPN)

У вас є якась мрія, яку хочете здійснити, як гурт?

Стати популярнішим за Левка Дурка (сміється). А якщо серйозно, хочеться своїми піснями популяризувати представити Україну за кордоном. І щоб Україна нами гордилася.

Луцьк неформатний як середовище (не сайт) існує? Якщо так,  хто є його найяскравішими представниками?

Звичайно існує. Існував і буде існувати. Допоки буде існувати формат а-ля «Вєрка Сердючка», «Тік», Оля Полякова та інші, ми будемо неформатом у Луцьку, у Рівному та в інших містах. Найяскравішими представниками Луцька не форматного є його рок-музиканти, художники, поети, майстри народно-художньої творчості.

Коля: На жаль, я не дуже знайомий з неформатним Луцьком, є багато друзів музикантів, які створюють групи, грають десь у гаражах і розпадаються через дрібниці, до них заклик: вилазьте з нір на люди, хай про вас почує світ.

Чи потрібен місту (чи Волині загалом) сайт, який би об’єднував таких цікавих творчих людей, не обивателів? Якщо так, що на ньому мало б бути і чим би він мав би відрізнятися від звичайних сайтів новин?

Звичайно потрібен! А на ньому має бути все: музика, яку написали люди Волині, картини, які малюють наші художники, вірші, новини неформального світу, події, приколи, історії. Щоб він не тільки пізнавальний, а й цікавий і лайтовий. Щоб був цікавий і тінейджерам і пенсіонерам.

Дюкуємо за відповіді! Удачі вам!

Інтерв’ю для ЛН взяв Romuald Lutskyj

(чекаємо на коментарі і побажання щодо подальших інтерв’ю :) )


Прокоментуй!

Add Your Comment
*